Дві нерозв’язні задачі
Ви можете зробити неможливе
У 1939 році 25-річний математик Джордж Данциг навчався в Каліфорнійському університеті. Одного разу він на 20 хвилин запізнився на пару зі статистики. Тихенько увійшов, сів за парту і закрутив головою, намагаючись зрозуміти, що пропустив. На дошці були записані умови двох задач.
Данциг переписав задачі в зошит і став слухати професора. Вдома він тричі пошкодував про те, що запізнився на пару. Задачі були справді складними. Данциг думав, що, ймовірно, пропустив щось важливе для їхнього розв’язання. Однак робити було нічого. За кілька днів напруженої роботи він усе ж таки розв’язав ці задачі. Задоволений заскочив до професора і віддав зошит.
Професор Єжи Нейман неуважно прийняв завдання… Він якось не зміг одразу пригадати, що не ставив студентам нічого подібного… Коли за якийсь час він таки переглянув те, що приніс йому учень, у нього просто очі на чоло полізли. Він згадав, що справді на початку однієї з лекцій розповідав студентам умови двох цих задач. Двох нерозв’язних задач!
Двох задач, які не міг розв’язати не лише сам професор, а й решта видатних умів того часу.
Однак Данциг просто прослухав ту частину лекції, в якій ішлося про нерозв’язність цих задач. І вирішив їх.
Ви можете зробити неможливе для інших, якщо тільки не переконаєте себе самі в тому, що це неможливе — неможливе.
