Як у середовищі медиків з’явилася традиція приносити клятву Гіппократа?
Можна часто чути, як незадоволені якістю медичного обслуговування пацієнти або їхні рідні насідають на лікарів: “Ви ж давали клятву Гіппократа!”
Що, власне, це за клятва, і чи повинні її дотримуватися сучасні лікарі?
У загальному розумінні під клятвою Гіппократа розуміють зобов’язання початківця-ескулапа чітко дотримуватися морально-етичного кодексу.
Гіппократ — це давньогрецький цілитель, лікар і філософ, який увійшов в історію як “батько медицини” (460 р. до н.е. – 370 р. до н.е.). Всупереч поширеній думці, що склалася, не він запровадив традицію приносити медичну клятву. Така вже існувала в Стародавньому Єгипті й з’явилася після поділу релігії та медицини на два самостійні напрямки.
Звання “батька медицини” Гіппократ отримав не просто так, а цілком заслужено.
Вважалося, що він є нащадком бога медицини Асклепія. Гіппократ першим застосував у роботі унікальну методику, що не має аналогів: використовувати спеціальну технологію залежно від приналежності пацієнта до того чи іншого типу темпераменту: холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик.
З урахуванням заслуг філософа в медицині клятву назвали його ім’ям і стали використовувати й надалі.
Де заведено приносити клятву Гіппократа?
Першими її стали давати європейські ескулапи з приходом епохи Просвітництва. Присяга дійшла до нас завдяки Гіппократівському корпусу — серії творів, які частково були створені самим засновником, частково — його нащадками й послідовниками.
Довгий час ці праці залишалися головною методичкою з терапії та хірургії. Після активної популяризації європейської культури давати лікарську присягу почали й в інших країнах світу. Нині її складають молоді фахівці, які отримали диплом лікаря, у кожній державі нашої планети. Якоїсь уніфікованої форми не існує: скрізь це різний текст, який залежить від культурних, законодавчих особливостей, менталітету та інших чинників. Тому “клятва Гіппократа” – це розмовний, а не юридичний термін.
