Всесвіт – лише чийсь мозок?
Напевно, багато хто так думає! Раптом ми – лише крихітна частина чогось більшого? Нерідко навіть, намагаючись уявити це глобальне «щось», уявити собі його масштаби, в голові відчувається якесь дивне відчуття, схоже на тиск, від однієї спроби усвідомити ці неймовірні відстані до інших галактик, які, своєю чергою, є лише частиною чогось.
Вже не перший рік просторами інтернету блукають два зображення: фотографія нейронів мозку та комп’ютерна модель великомасштабної структури Всесвіту.
Є ще одне цікаве зіставлення: знімок нервової тканини (також сукупність нейронів) і знову та сама модель Всесвіту з її галактичними нитками і войдами (порожнечами серед цих ниток).
Нервова тканина та Всесвіт
Якщо ми зазирнемо всередину живих організмів, то здивуємося тому, наскільки все живе навколо нас складно та різноманітно влаштоване. Усередині кожного з нас свій мікросвіт, що живе ніби окремо від нас, ми про нього навіть не замислюємося, а згадуємо лише тоді, коли він нагадує нам про себе через різні відчуття, наприклад, втоми, хвороби, почуттів радості, страху, захоплення тощо., адже, він – наша невід’ємна частина і пов’язаний з нами, навіть якщо ми не думаємо про це.
Поглянемо на зірки й ми почуємо луну всередині нас, адже атоми та клітини, з яких складаються всі “земляни”, підкоряються тим самим законам, що й усе, що ми бачимо в небесах. Якщо вам здається, що зірки розсипані хаотично, точно, як цукор з цукорниці, що випадково розбилася, впала на підлогу, то насправді це не зовсім так. Відстань між ними може скорочуватися чи збільшуватися. Те саме відбувається і тоді, коли живий організм рухається: відстань між атомами в ньому то зменшується, то стає більшою. До речі, про самі атоми. Електрон обертається своєю орбітою навколо ядра, що складається з протона і нейтрона. Дуже схоже на системи зірок та планет. Рух для нас усередині цього організму, щоправда, видасться цілою вічністю.
А що щодо чорних дірок? Тут теж є схожість із нами, як не дивно. Клітини поглинають необхідні їм речовини, які потім використовуються для своїх потреб. Виходить, атоми певних речовин прямують у певному напрямку, потім їх затягують канали клітин і атоми буквально зникають. Те саме відбувається і в чорних дірах: матерія пропадає з поля зору, затягується чорною дірою, а в цей момент відбувається потужний викид енергії. При метаболізмі живий організм також отримує енергію, необхідну для підтримки життя.
Галактика з перемичкою
Якщо ми поглянемо на галактики, то вони також дуже схожі на клітини. Клітини організму мають різну форму, але й галактики також різноманітні! Клітини складаються з величезної кількості атомів, а галактики – з величезної кількості зірок. Клітини організму багато в чому схожі на галактики як формою і будовою: вони можуть поглинати одне одного, зіштовхуватися і обмінюватися речовиною, а галактики з перемичкою, пояснень форм яких немає у науці досі, дуже схожі зовні на процес розподілу клітини. Самі ж ці галактики пов’язані один з одним і об’єднані у гігантські галактичні нитки, схожі на нитки нейронів.
Поділ клітини
Чи є частиною мозку іншої істоти? Або частиною одного організму? А що, якщо сам наш Всесвіт, своєю чергою, є ще частиною іншої живої форми?
Клітини рослин
У 2020 році науковий журнал Frontiers of Physics опублікував результати дослідження двох італійських учених, вони порівняли схеми будови людського мозку та Всесвіту. Дослідниками були зроблені висновки, що структура нейронних мереж людського мозку та мережа галактик у Всесвіті мають багато спільного.
Ось що казав астрофізик Франко Вацца про свій експеримент:
«Ми розрахували спектральну густину двох систем. Цей метод часто використовується у космології вивчення просторового розподілу галактик. Наш аналіз показав, що розподіл коливань у нейронній мережі мозочка в масштабі від одного мікрометра до 0,1 міліметра слідує тієї ж прогресії, що і розподіл матерії в космічному павутинні, але, звичайно, у більшому масштабі — від 5 до 500 мільйонів світлових років».
Його колега, інший учасник дослідження, нейрохірург Альберто Фелетті, пояснює отриманий результат так:
“Ймовірно, взаємозв’язки всередині цих мереж розвиваються за схожими фізичними принципами, попри разючу та очевидну різницю між фізичними силами, що регулюють розподіл галактик і нейронів”.
Структура Всесвіту
Дивним є той факт, що світ будується за практично однаковими законами. Всередині нас живе цілий світ, а ми, своєю чергою, живемо всередині іншого світу. Жаль тільки, що життя наше дуже коротке в порівнянні з життям того організму Всесвіту, в якому ми живемо – зірки та галактики набагато давніші за нас, і чи зможемо ми дізнатися одну з найбільших таємниць Всесвіту – що ж вона все-таки являє собою? І яке призначення для неї у нас?
