11 листопада 2023. Аналітичний дайджест

Що стосується воєнно-політичної обставини.

Поточний день, окрім як спостеріганням з боку країн Заходу і Сходу за тим, що відбувається у російській політиці, фіксуючі всі ознаки слабкості кремлівської системи, – відзначився доволі примітними комунікаційними процесами.

Але спочатку ознаки слабкості кремлівської системи, адже головним завданням “операторів” цієї системи – є таких ознак не показати. Саме тому всі ці раптові нічні візити “путіна” до Ростова-на-Дону до штабу “СВО” і опублікування соцдосліджень з підтримкою у 80% – є одними з кремлівського набору інструментів, щоб продемонструвати: “стійкість”, “ідеологізацію”, “перспективи розвитку” і навіть “високу” фізичну форму “путіна”.

Простими словами, – зараз ми маємо справу з типовою передвиборчою кампанією російського диктатора, що розгортається, в образі “верховного головнокомандувача”, що тримає руку на пульсі.

Тож в цьому контексті дуже доречний є коментар Головнокомандувача Збройних Сил України, який зазначив, що тільки за місяць активних штурмів Авдіївки агресор втратив близько 10 тисяч своїх військових.

Тим часом ще одним свідченням того, що у московії падає “пульс” стало перше у своїй історії рішення Міжнародного кримінального суду ООН прибрати зі свого складу представника “росії”, і на його місце призначити представника Румунії.

Історичність цього рішення та певним чином “примирення з Румунією” полягає в тому, що кремлівські судді були у складі судового органу ООН з моменту його заснування. А ось румунські судді тільки два рази, один із яких припав на період судового процесу “Румунія проти України” у період з 2004 по 2009 рік навколо статусу острова Зміїний. Бухарест тоді наполягав на тому, що це “скеля”, а не “острів”, а значить акваторія навколо неї не може розглядатися як прибережна.

Хоч тоді МКС ООН підтвердив українську приналежність острова, але чорний осад між державами залишився надовго. І всі коментарі новообраного президента України, після “Помаранчевої революції” (2004 рік) Віктора Ющенка, про те, що це спланована спецоперація “кремля” залишались поза увагою. В результаті чого, фактично весь період президенства Ющенко позначився “тупим протистоянням” України з Румунією.

І ось тут дуже важливий момент, адже у самий розпал розбрату “острів або скеля” у 2008 році у Бухаресті відбувається 20-й саміт НАТО. На порядку денному стояли питання про визнання Косова, військові дії в Афганістані, розширення Альянсу, приєднання до нього Хорватії, Албанії та Македонії, а також приєднання до ПДЧ України. Так ось приймаюча сторона – Румунія, через “тупе непорозуміння” ініціювала ідею – відмовити Україні у наданні ПДЧ.

Тобто, якби не ця кремлівська операція з судовим процесом в МКС ООН, ми б ще 15 років тому отримали б ПДЧ, натомість – обійшлося порожньою декларацією, яка призвела до російської війни проти України у 2014 році.

Так ось, з початком широкомасштабного вторгнення “росії”, особливо після відомого усім діалогу на острові Зміїному українського прикордонника з “російським кораблем”, – Бухарест перший хто запропонував Заходу виганяти російських військових аташе, і вигнав сам. Тобто в Румунії зрозуміли, що Бухарест був маріонеткою “кремля”.

Сьогодні Румунія наш найближчий союзник, яка з отриманим досвідом і відчуттям певної провини перед Україною повертається до складу МКС ООН. І перша емоція від представника Румунії Богдана Ауреску, – “як може бути суддею представник країни, керівництво якої влаштувало “24 лютого”?”

Тож відповідь на це питання було отримано – судді від “путіна” у Міжнародному кримінальному суді ООН – не буде.

II. Що стосується дій країн союзників.

На тлі цього Білий Дім прямо і відверто заявив, що за атакою “Хамас” на Ізраїль стоїть не лише Іран, а й Китай. При цьому речник Білого Дому підкреслив, що Президент США заявить це “в обличчя” Сі Цзіньпіню на підтвердженій сьогодні зустрічі 15 листопада у Сан-Франциско.

Така заява від Білого Дому є підтвердженням вчорашніх висновків, що Китай втратив довіру у всього близькосхідного регіону, тож стримувати себе у дипломатичних висловах вже ні до чого.

Далі Білий Дім зазначає, що напад “Хамасу” спровокований задля блокування створення нового економічного коридору Індія–Ізраїль–Європа – альтернативи китайському проекту “Один пояс – один шлях”. Про це вже неодноразово зазначалося, але сьогодні – це проговорено вголос Сполученими Штатами.

А це означає, що окрім близькосхідного регіону поведінка Китаю все більше розчаровує й інші світові регіони. Недарма ми вчора зазначали про підрив концепції так званого “Глобального Півдня”. На додачу до цього сюди відноситься і вигнання путінського судді із МКС ООН, адже щоб домогтися обрання, кандидати мають набрати більшість голосів країн-членів у Генасамблеї ООН (принаймні 97 зі 193) та в Раді безпеки ООН (8 із 15). І програш путінського ставленика можна сміливо розтлумачити, як програш китайського, особливо після вчорашнього відкриття нового антизахідного фронту в Арктиці.

III. Що стосується дій ворога та його союзників.

А далі ми фіксуємо чергову комунікацію, яка вкотре підтверджує лицемірство і боягузтво Сі Цзіньпіня, щоб тільки не почути від Президента США Джо Байдена звинувачення у свою адресу за напад “Хамасу” на Ізраїль.

Так іранський міністр закордонних справ з приводу подій у Газі не просто повторив за Насраллою, що хамасівці почали все на свій розсуд (і відповідальність тут повністю їхня, і допомагати їм ніхто не зобов’язаний), а й назвав “росію” головним бенефіціаром нинішньої війни, адже вона відвертає увагу світу від України.

Тобто Пекін після слів Білого Дому що за атакою “Хамас” стоїть не лише Іран, а й Китай, – переводить стрілки на “росію”. Тож висновки надійшли самі щодо Китаю і його здібностей вести за собою альянси “Глобального Півдня”. Більш того, згадка про Україну в цьому контексті означає – “покарайте за це“москву” ще сильніше”.

Крім усього іншого, така боягузлива риторика Китаю, на тлі створення польською опозицією коаліції, яка має привести до влади Дональда Туска, підсилює позиції США і Франції, щоб зупинити посилення дій ультраправих партій в Європі (зазвичай про путінських), котрі зараз єдині які заважають адекватно, і що головне в правовому режимі розв’язувати проблему ісламських радикалів.

На додачу до цього, події навколо нападу на Ізраїль можуть призвести до змін ще в одному питанні, а саме – у ставленні до інформації. Так, цими днями ЦАХАЛ оприлюднив докази, що четверо арабських журналістів, котрі висвітлювали напад, йшли поряд із терористами. І світ “раптом” дізнався, що араби-співробітники провідних світових новинних агенцій є тісно пов’язаними з “Хамас”. Хоча перед цим подібний “кейс” був розіграний з підбитим малайзійським боїнгом MH17 і загалом у висвітленні російсько-української війни, як на Заході, так і на Сході.

IV. Що стосується внутрішньополітичної обставини.

Тим часом Київ дозволив нарешті демонтувати могилу Ватутіна під Верховною Радою України, пам’ятники Пушкіну, Щорсу й іншим кремлівським діячам у Києві, Одесі,   та   інших   містах   України.    З    чого    можна    зробити    висновок, що Київ правильно розуміє світові тенденції і цільові комунікації з боку Заходу.

Висновки.

1. Отже, китайські надії, що Джо Байден загрузне на Близькому Сході, і йому буде не до війни “на два фронти” – розчинились у повітрі. Тим паче, що Китай сам почав вкотре підставляти “росію” під удар Заходу.
2. Разом з тим у контексті нападу на Ізраїль виникає питання (і для України воно більш важливе, ніж для Ізраїлю): чи зможе цивілізований світ нарешті зробити висновки щодо інформації із завідомо скомпрометованих джерел?

Адже світ тільки з 7 жовтня 2023 року зрозумів, що живе у виставі абсурду. В той час, як для України цей абсурд розпочався набагато раніше у вигляді: “скеля або острів”, але вбивчо перетворився у “Бучу”, “Маріуполь”, “Ізюм” тощо.

3. І сьогоднішній урок з островом Зміїний вкотре доводить нам, що для того, щоб не бути більше маріонеткою “кремля” – потрібно стати “національно-свідомою скелею”, а не одиноким “острівцем” без пам’яті й держави, яким керують соціальні хижаки.