Самотність сестер Гілтон: життя дівчаток сіамських близнюків на початку XX століття
Дейзі і Вайолет Гілтон народилися зрощеними в області стегон і сідниць. Зараз лікарі, найімовірніше, зуміли б спосіб роз’єднати дівчаток. А тоді сестри прожили до 60 років, виступали на сцені, розбагатіли, вийшли заміж і розлучилися… І все своє життя страждали від самотності.
Якби малятка з’явилися на світ сьогодні, їхнє розділення не становило б жодних труднощів, але в ті роки не знайшлося фахівця, який ризикнув би життям сестер. У них була спільна кровоносна система, але жодного спільного органу.
Мама маляток Кеті Скіннер покинула їх одразу, як вони з’явилися на світ. Вона народила, бувши незаміжньою, і щиро вірила, що поява на світ таких дітей стала їй покаранням за гріхи. Лікарі запевняли, що дівчатка не протягнуть і місяця, але діти чіпко трималися за життя. Скіннер продала дівчаток жінці, на ім’я Мері Гілтон. У ті роки така угода не була чимось дивовижним, тож не привернула уваги поліції і навряд чи здивувала лікарів.
Близнюки Дейзі і Вайолет називали Гілтон “тітонькою”, і минуло не так багато часу, ніж “тітонька” зрозуміла, як можна отримати вигоду з незвичайних дівчаток. Вона зняла кімнату в одному з барів, де запрошувала всіх охочих помилуватися на дивину всього за два пенні. У “вхідний квиток” входила і можливість підняти на дівчатках платтячко, щоб побачити, як вони з’єднані. У своїх мемуарах Дейзі та Вайолет писали:
“Наші найбільш ранні спогади — це всепроникний запах пива і диму, і руки, які безперервно задирали наші дитячі одежинки, щоб побачити місце нашого прикріплення”.
У житті “тітоньки” було кілька чоловіків, яких дівчатка змушені були називати “сер”. Залицяльники Мері знущалися з сестер фізично й емоційно протягом багатьох років, а “тітонька” не втомлювалася їм нагадувати, що єдина мета їхнього існування — заробляти для неї гроші. Якщо вони насмілювалися не послухатися, Гілтон їх карала.
Коли дівчаткам виповнилося 3 роки, Гілтон почала возити їх із гастролями: Німеччина, Австралія… А ось до США 1915 року їх не пустили під туманним приводом, що вони були “медично невідповідними”. Але Гілтон залучила журналістів, і зрештою сестрам дозволили в’їзд у “країну свободи”.
Коли “тітонька” померла, опікунами дівчаток стали рідна донька Мері Едіт та її чоловік Маєр Маєрс, торговець з Австралії. Дівчатка називали нову сім’ю своїми власниками, а ті ні на мить не випускали їх із поля зору, навіть спали з Вайолет і Дейзі в одній кімнаті, щоб ті не втекли. Маєрси дуже боялися, що хтось вкраде маляток і забере в них можливість заробляти.
Маєрс вигадали дівчаткам водевільну виставу, і ті почали вчитися грати на саксофоні та скрипці і робили це годинами. Маєр погрожував їм, що, якщо ті не будуть достатньо посидючими, їх відправлять до “установи”, де вони довго не протягнуть.
Першою людиною, хто поставився до них як до особистостей і порадив “розібратися в ситуації”, був відомий ілюзіоніст Гаррі Гудіні. І тоді дівчатка вперше відкрили газети і з подивом виявили, що вони знаменитості. Вони найняли адвоката Мартіна Арнольда, який зумів звільнити 21-річних дівчат від Маєрсів. У 1931-му вони отримали компенсацію за все, що їм довелося пережити, у розмірі $100 000.
Після звільнення весь величезний світ відчинився перед Дейзі та Вайолет. Вони скоро відкрили для себе можливість романтичних стосунків і сексу. Коли одна з сестер приводила коханця, друга була змушена весь час перебувати поруч. Утім, дівчат це майже не турбувало. Вайолет говорила: “Та я просто відверталася і читала книжку або жувала яблуко”.
Обидві сестри обзавелися чоловіками — у різний час. Вайолет хотіла вийти заміж за музиканта, але парі відмовили 21 раз у різних штатах під приводом того, що це “аморально і непорядно”. Дівчата все-таки вийшли заміж, але шлюби їхні не тривали довго, і досі велике питання, чи були це актом кохання, чи політичною заявою, спробою привернути до себе увагу.
У 1942 році дівчата опублікували автобіографію “Життя і кохання сестер Гілтон”. Дейзі так згадувала процес написання книги: “Ми були самотні багаті дівчата, які прожили свої життя в рабстві. Я не машина. Я жінка. І в мене є право жити як жінка”.
Слава вщухала, заробляти на життя ставало дедалі важче. Сестри знялися в кількох фільмах, але пізніше відкрили лавку із хот-догами. Але бізнес прогорів. Пізніше вони працювали касирами в овочевому магазині, де спеціально для них переробили касу, щоб вони могли зручно розміститися за нею удвох. У вільний час вони давали маленькі вистави для колег.
Одного разу жінки перестали з’являтися на роботі. Коли медпрацівники увійшли до них у будинок, вони виявили, що Дейзі та Вайолет померли від застуди. Дейзі пішла першою, а Вайолет – через кілька днів. Найімовірніше, вони почувалися занадто погано, щоб покликати на допомогу. Їм було 60 років.
