Нові докази того, що стародавній Марс був більш схожий на Землю, ніж вважалося, і, можливо, навіть придатний для життя
Присутність оксиду марганцю на берегах озер на Землі легко пояснити. А ось на Марсі — не дуже.
Вважається, що стародавній Марс був вологим світом. Можливо, це був холодний світ, з морозами й повенями, а не тропічний рай. Можливо, у нього була і більш щільна атмосфера з вуглекислого газу, склад якої зараз ставиться під сумнів. Хімічні елементи вказують на те, що він міг бути більш схожий на Землю, ніж вважалося раніше.
Результати дослідження було отримано за допомогою марсіанського ровера НАСА Curiosity, який вивчає кратер Гейла, де знаходилося стародавнє озеро. Дослідники повідомили про більш високий, ніж очікувалося, рівень вмісту оксиду марганцю в осадових породах. Усі сценарії, розглянуті командою, вимагають наявності сильного окисного середовища. Чи була первісна атмосфера Марса багатшою на кисень? І якщо так, то яким чином?
“Оксиду марганцю важко утворитися на поверхні Марса, тому ми не очікували знайти його в таких високих концентраціях у берегових відкладеннях”, – сказав провідний автор дослідження Патрік Газда з групи космічних наук і додатків Лос-Аламоської національної лабораторії. “На Землі подібні відкладення зустрічаються постійно через високий вміст кисню в атмосфері, який виробляється фотосинтетичним життям і мікробами, що допомагають каталізувати реакції окислення марганцю”.
Як не дивно, але кратер Гейла мільярди років тому був озером.
“На Марсі ми не маємо доказів існування життя, і механізм отримання кисню в стародавній атмосфері Марса неясний, тому те, як оксид марганцю утворився і сконцентрувався тут, дійсно спантеличує. Результати вказують на більш масштабні процеси, що відбуваються в марсіанській атмосфері або поверхневих водах, і показують, що для розуміння окислення на Марсі необхідно виконати ще більшу роботу”, – додав Газда.
Природно, ми не можемо припустити, що саме життя створило кисень, і що кисень створив цю хімічну сполуку, а потім зник через еони років. Але щось же мало окислити марганець і залізо, виявлені марсоходом, тож якийсь процес мав існувати. Навіть якщо в ньому не брала участі жодна форма життя.
Ці сполуки могли просто утворитися на березі озера з озерної води. Вони могли утворитися внаслідок руху ґрунтових вод через піски, або ж вони могли бути змінені ґрунтовими водами вже після того, як опинилися на місці. Але все одно необхідно окислити ці метали. Про це говорять спостереження хімічної камери Curiosity.
“Навколишнє середовище озера Гейла, як показують ці стародавні породи, дає нам змогу зазирнути в середовище, придатне для життя, яке напрочуд схоже на сучасні місця на Землі”, – каже Ніна Ланза, головний дослідник приладу ChemCam. “Мінерали марганцю часто зустрічаються в дрібних окислених водах на берегах озер на Землі, і дивовижно знайти такі впізнавані риси на стародавньому Марсі”.
Дослідження опубліковано в журналі Journal of Geophysical Research: Планети.
