Володимир Торчилін: Кілька розрізнених думок щодо Росії і взагалі…
Після повного придушення будь-якої навіть маргінальної опозиційної думки в Росії (як на індивідуальному рівні, так і на рівні мас медіа), яка тепер дивовижна можливість для нескінченних капостей і такої ж нескінченної брехні тепер у російського керівництва і його медійних холуїв. Боїнг – не ми, Новачок – не ми, Буча – не ми, дітей не крадемо, по житлових будинках не стріляємо. Чисто ангели!
А ось якщо застосувати до історії їхніх тверджень шкільний метод математичної індукції. У примітивному викладі щось на кшталт – якщо правильними є твердження перше, друге і третє, і можна довести, що правильним є і навмання вибране енне, то і ен плюс перше теж буде правильним.
Давайте під цим кутом зору і подивимося на список подій, за якими реакція радянського, а потім і російського керівництва розвивалася за стандартною схемою: нічого подібного не було – ви вибачаєтесь – щось було, але не зовсім так – так, на жаль, було – все саме так і було, і ми вибачаємось (тепер, щоправда, нинішня влада за всіма пунктами знову повернулась до початкової точки – все брехня і настамнебыло).
Ось він у далеко не повному варіанті: пакт Молотова-Ріббентропа з розподілу Європи; спільне з Гітлером розв’язання Другої світової війни, спільний із нацистами парад у Бресті на честь спільного ж розгрому Польщі; напад на Фінляндію під брехливим приводом; захоплення прибалтійських держав нібито на прохання народів; убивство польських офіцерів у Катині (до речі, білоруську Хатинь обрали символом звірств гітлерівців не випадково – таких сіл сотні, а щоб співзвуччям затулити в пам’яті місце убивства поляків); убивство Валленберга у в’язниці КДБ; придушення угорського повстання і страта Імре Надя під тиском Союзу, який “гарантував” йому життя; вторгнення в Чехословаччину 1968-го під приводом допомоги; вторгнення до Афганістану нібито на запрошення законного уряду (а сам уряд доправили з Чехословаччини вже після того, як Кабул захопили, а Аміна вбили); знищення корейського авіалайнера з пасажирами (“пішов у бік моря” – і цю версію в ООН озвучував той самий мерзотник, що десятиліттями пізніше доводив, що Боїнг в Україні збила не Росія); історія з допінгом на Олімпійських іграх.
Зрозуміло, після цього їм не можна вірити взагалі ні в чому, а гріхів, з приводу яких вони брехливо бовтають своє звичне настамнебуло й авидокажите, на них як бліх на собаці – убивство Литвиненка; розчленування Грузії під брехливим, як зазвичай, приводом; окупація Криму після псевдореферендуму під автоматами; вторгнення в Україну; збитий в Україні пасажирський Боїнг; отруєння Скрипалів; спроба перевороту в Чорногорії; хакерські атаки і пригожинський “Вагнер” по всьому світу; політичні вбивства в Німеччині, отруєння Навального, зрештою – куди як достатньо. Ну, і хто збив Боїнг, терзав Бучу і стріляє по житлових будинках? Важко здогадатися? Підказую – раз вони кажуть “не ми”, значить вони самі і є!
Цікава справа пропаганда і що вона робить із людиною
Мені доводилося говорити з колись добре знайомими і навіть шанованими цілком пристойними людьми, які зараз глибоко впевнені, що США і НАТО тільки й думають напасти на бідну Росію. Загалом, навіть і звинуватити їх важко, якщо вони роками живуть під такою оскаженілою пропагандою, що куди там Геббельсу!
Але ось що дивно. Багато хто з них ще в недавні порівняно мирні часи бував (не жив) на Заході і міг подивитися на власні очі, що і як. “Послухайте – говорив я їм – щоб почати війну, будь-якому уряду треба народ до цього якось підготувати. Наприклад, надійно навіяти, що країна або народ Х погані, ворожі, загрозливі, і навіяти до такої міри, щоб розв’язана війна здавалася єдиним виходом до порятунку від потенційного ворога.
Скажіть мені, хіба ви чуєте або бачите на американських або натовських теле- і радіоканалах хоч якісь заклики до знищення Росії? Хіба диктори поливають Росію безперервним брудом (хоча нерідко і критикують) або доводять, що всі росіяни з мерзоти мерзота? Звісно, ні. Нічого подібного немає і бути не може. А ось послухати ваших телеведучих, так знищення Америки подається як мало не головна мета країни – тут і перетворення на радіоактивний попіл, і створення хвиль цунамі підводними вибухами, і руйнування міст і сіл, і чого тільки не почуєш! А “піндосів” чим більше знищити, тим світ чистішим стане! Як же так? Хто на кого готується війною йти?”
Але не було зрозумілої відповіді. Як повз вуха пролітало. І то – вони тут кілька днів проводили, а там жили і слухали постійно. Велика річ – пропаганда!
Синявський говорив, що в нього з радянською владою розбіжності стилістичні. Я подумав, що серед моїх численних розбіжностей із сучасною російською владою не останнє місце посідають розбіжності естетичні. Досить просто подивитися на пики представників вищого прошарку і нормальну людину починає вивертати.
Ну, ось, дивіться. Істота (щоправда, на зараз, начебто, вийшла в тираж) з лобиком завширшки у два пальці та обличчям піонерки-мінетарки повчає, як треба вірити і яка культура правильна.
Інша істота із зовнішністю і звичками похмільної сільської повії уособлює зовнішню політику і дає хамські поради прем’єрам і президентам. “Б…дь, дебіл” і за мордою, і за промовами цю зовнішню політику здійснює.
Суб’єкт з обличчям та інтелектом Дауна керує цілою інформаційною імперією і жахливою брехнею поливає мізки співвітчизникам з усіх екранів, і йому вторить відверто біснуватий у керенському френчі, чиє хамство і брехня у вигляді солов’їного посліду виходять за всі мислимі межі.
Сальна морда однієї та вигляд і манери наглядачки з Аушвіца іншої з двох головних ТБ коментаторок самі по собі дезавуюють будь-яке сказане ними маячне слово (хоч про бажаність ядерного вибуху над Сибіром).
Дегенеративний пупсик, що чмокає, якому тільки качечок і бульбашки у ванній пускати, служив прем’єром і навіть вистрибував на президентську посаду, а тепер у похмільному чаду безперервно погрожує світові ядерною війною.
Квадратна морда класичного дебіла, що вийшла з розуму, керує парламентом і вимагає заборонити веселку.
Баба, що збожеволіла до огиди, з фізіономією продавчині-спиливиці із зеленого вчить правильному голосуванню людей незмірно чесніших за неї саму.
Збожеволіла попадя бореться з правом жінок на аборт. Мало схоже на жінку чудовисько бореться проти трансгендерів.
Недорікуватий опухлий кавказький академік-генерал, як кадет Біглер, вважає себе рівним вищим чинам і звертається з претензіями та навіть погрозами до голів держав, які йому не подобаються.
І, нарешті, вишенькою на торті, плішивий кагебешний викормиш, убивця й мерзотник з убогим словниковим запасом, качиною походкою та каламутними оченятами педофіла уявив себе царем і вершителем доль світу, а змієподібна ідіотка з черепом замість обличчя вимагає від науковців уповільнити старіння цього гада!
Вибачте мені, але навіть уві сні Тетяни такого збіговиська не побачити, і навіть п’ять Г з нацистської Німеччини виглядали пристойніше.
Таке враження, що СРСР, а слідом за ним і Росія (тобто, їхні керівники), бачили й бачать своє головне завдання пакостити сусідам, як тільки можна, якщо з’являються хоч слабка небезпека того, що ці сусіди не захочуть більше жити за правилами й вказівкою Політбюро і КДБ або Президентської Адміністрації і ФСБ.
Досить згадати тільки з найбільших: Берлін 1953 року, Угорщину 1956 року, Чехословаччину 1968 року, Афганістан 1980 року, Тбілісі 1989 року, Литву 1991 року, Грузію 2008-го, Україну 2014-го і 2022-го, Чорногорію 2016-го. І ці брехливі мерзотники завжди видавали і видають себе за прихильників миру і дружби.
Дивує, як одразу світ, включно з не-путінським російськомовним світом, повівся на хамасівську качку про госпіталь, “розбомблений ізраїльтянами”. Ну, нехай, як виявилося, не госпіталь, а автостоянка, не 800 убитих, а, схоже, менше ніж 50, але все одно – хто винен? Люди розучилися пам’ятати і міркувати. Хто тренував ХАМАС, росіяни. І це не ново – всіх терористів на Близькому Сході тренував Союз.
У перебудовні часи в тодішньому “Огоньку” була велика стаття великого гебешного чина, який розповідав, як особисто натаскував Арафата, зокрема, навчаючи його розміщувати пускові установки ракет у школах, лікарнях і дитячих садках.
Виграшна ситуація, як не кинь – якщо ізраїльтяни не дадуть відповіді, щоб пощадити садки і школи, то й чудово, а якщо дадуть відповідь, то теж чудово – на весь світ можна буде кричати, що євреї б’ють по дітях.
Але я навіть не про це. Я про загальну картину. Що зробив Путін, щоб спонукати народ прийняти і підтримати війну з Чечнею – підірвав будинки з людьми в Росії!
Хто вчив хамасовців? Ну ось, вони самі й рвонули біля госпіталю, щоб звалити на ізраїльтян і підняти світ проти них. Тож і міркувати нічого – вони і вбили-с. Працює давно створене гебістське кліше.
*************
Сумнівів, що значною (якщо не повною) мірою трагедія на Близькому Сході (терористичний напад ХАМАСу на Ізраїль) була інспірована Росією, у мене немає. Мені здається, що провокування Путіним конфлікту переслідувало відразу кілька взаємодоповнюючих цілей.
Головним було відвернути увагу від України і послабити її матеріальну підтримку (перше поки вдалося, друге – навряд чи). Потім, передаючи ХАМАСУ захоплену у ЗСУ зарубіжну зброю, запустити-підтримати версію про продаж Україною американської зброї за кордон (схоже, не вдалося, оскільки дві комісії Пентагону встановили, що продажу або розкрадання немає).
Завданням також було зміцнити відносини з Іраном з наслідками, що випливають з цього, в сенсі поставок зброї (напевно вдалося). Як вдалося зміцнити відносини і з ХАМАСом (не випадково той весь час дякує Росії за підтримку) і навіть провести в Москві тристоронню нараду на досить високому рівні – Росія-Іран-ХАМАС.
Не важко збагнути, які капості для нормального світу там обговорювали і планували! Треба було також підірвати американські зусилля на Близькому Сході (насамперед, встановлення відносин із Саудами) (на жаль, поки що вдалося). Ну, і з суто військового погляду, запобігти можливій передачі Ізраїлем систем ППО Україні – самим конче потрібно (вдалося). Тож кремлівський гадениш – на жаль! – багато виграв від цієї війни.
*************
“Патріоти” Росії – вони зовсім не люблять Росію. Вони готові її оббирати й обманювати, киваючи один на одного: адже всі так роблять. Їхній патріотизм у тому, щоб ненавидіти. Як ланцюгові пси вони ненавидять тих, на кого їх нацькували керівництво і віддані цьому керівництву ЗМІ – американців, українців, грузинів і, звісно, євреїв. Для комплекту – геїв і лібералів. Цю ідіотичну, до слини з рота, ненависть вони і називають патріотизмом. При цьому байдикувати і красти у себе вдома вони вважають за доблесть!
Останнім часом дехто з патріотів намагається натягнути на себе маску об’єктивності, особливо, обговорюючи жахливі події останнього часу, цілком і повністю або значною мірою інспіровані Росією. Я маю на увазі війни в Україні та Ізраїлі.
Улюблені приказки – “все не так однозначно”, “треба зрозуміти обидві сторони”, “у Росії і ХАМАСу були свої причини” і таке інше. Насправді той, хто говорить, що Росія і Україна, як і ХАМАС та Ізраїль, повинні нести відповідальність рівною мірою, негайно, тут же перетворюється на лайно і фашиста, незалежно від того, ким би він був до цього – актором, письменником, політиком, доктором наук і навіть професором, студентом, політиком і взагалі ким завгодно. Ось і в Росії таке перетворення відбулося в масовому порядку чистіше за кафкінське.
З якихось абсолютно незрозумілих мені причин довгий час світом гуляла байка, що Путін-де зовсім не антисеміт. Я завжди вважав це повною нісенітницею, оскільки випускник школи КДБ не антисемітом бути не може просто за визначенням. Їх усіх на антисемітизм натаскували, як лягавих на дичину. Звичайно, з якихось причин це почуття можна якийсь час відверто не висловлювати, але зсередини воно підпирає і рано чи пізно проривається.
Ось і будь ласка – за лічені тижні він пройшов славний шлях від вульгарних антиєврейських жартів на адресу своїх опонентів до підтримки ХАМАСу проти Ізраїлю, а потім і до організації єврейських погромів на Кавказі. Зрозуміло, все було зрежисовано все тією ж ФСБ. Хто ще міг таке собі дозволити.
Досить подивитися на рівень покарання затриманих погромників (декого на кілька діб приземлили – навіть не на “двушечку”, а інших узагалі умовно покарали) і порівняти їх із покаранням учасників московських протестів. Але ж і там, і там, крім різного іншого, мало місце зіткнення з поліцейськими.
Але якщо це зіткнення сталося в славному антиєврейському пориві, то якось навіть і карати не хочеться. От якщо на демонстрації незгодних, тоді й терміни, які не завжди за вбивство дають, якраз будуть. Одне слово – сволота…
**************
Країна (начальство) створила абсолютно брехливу і фальсифіковану версію історії і під страхом кримінального покарання вимагає її не оскаржувати! Такого ще ніде і ніколи не було! Це Пушкін міг безкарно пожартувати над історією Карамзіна за виправдання “прелести кнута”. Спробуй тепер пожартуй над текстом шахрая і недоучки Мединського – термін забезпечений!
**************
Наостанок – кілька цитат, що стосуються справи:
Методом селекції там (у СРСР) вивели жахливих моральних виродків, у яких саме поняття Добра і Зла вивернуто навиворіт. Усю свою історію ця нація борсається в лайні і водночас бажає потопити в ньому весь світ… (Іван Ільїн, російський консервативний філософ, до речі, нібито улюблений філософ Дугіна і Путіна, – зі статті “Радянський Союз – не Росія”, 1947 рік).
Росіяни – народ, який ненавидить волю, обожнює рабство, любить своїх кривавих деспотів, століттями живе в темряві, мракобіссі, і пальцем не поворухнув до чогось людського, але готовий завжди неволити, пригноблювати всіх і вся, увесь світ. (Іван Шмельов, російський письменник, друг І.Ільїна)
Одного разу введена диктатура не може бути усунена зсередини. Сучасні технічні можливості надають фактичному правителю величезні можливості, якщо він, не замислюючись, користується всіма доступними засобами. Таке панування не може бути зламане, так само як не може бути зламана силами ув’язнених влада тюремної адміністрації. (Карл Ясперс “Сенс і призначення історії”)
Тривала влада створює престиж будь-якому бовдуру – і це єдина підстава престижу багатьох історичних діячів… (Марк Алданов)
Влада, подібно до Цирцеї, перетворює людину на тварину… Владні люди взагалі тупі, а коли вони можуть діяти безкарно, в них прокидається атавістичне почуття предка-раба, і вони нібито мстяться за його страждання, але мстяться не тим, хто примушує страждати, а тим безправним людям, яких віддано державою під владу її представників, а так як Росія надто довго була країною рабів, у ній представники влади більш, ніж деінде, розгнуздані й жорстокі…( О. М. Горький)
Коли в Московському університеті заснували кафедру богослов’я, старий професор Гейм із жахом говорив в університетському актовому залі: “Прийшов кінець великому російському університету” (А. І. Герцен “Колишнє і думи”)
Радянська вояччина – найбільш оскаженіла, найбоягузливіша, найпідліша, найтупіша з усіх, які були до неї на світі. Це вона “перемогла” 1:10! Це вона скинула наш народ, як солому, у вогонь – і Росії не стало, немає і російського народу. Те, що було Росією, іменується нині Нечорнозем’ям, і все це заросло бур’яном, а залишки нашого народу втекли в місто і перетворилися на шпану, яка з села пішла і в місто не прийшла. (Віктор Астаф’єв)
Про автора.
Володимир Торчилін (Бостон) – заслужений університетський професор і директор центру фармацевтичної біотехнології та наномедицини в Північно-східному Університеті. Він також письменник і публіцист, автор дев’яти книжок повістей і оповідань і багатьох публікацій у російськомовних журналах Росії та Америки.
