Вінстон Черчилль і алкоголь: скільки політик випивав за день
Вінстон Черчилль був не тільки знаменним політиком і відомим авантюристом, але ще він, звісно ж, був пристрасним п’яницею і курцем. Йому належать такі знамениті фрази, як: “Я забрав з алкоголю більше, ніж алкоголь забрав з мене” і “Я п’ю і курю, і я на 200 відсотків у формі”. А перша леді Елеонора Рузвельт дивувалася, “що хтось може так багато палити і так багато пити і при цьому чудово почуватися”.
Який вигляд мав скромний бар Черчилля?
У книжці “Більше жодного шампанського: Черчилль і його гроші” автор Девід Лох документує катастрофічні витрати Черчилля на алкоголь, а також кількість пляшок у Чартвеллі, його резиденції в Кентиші. Ось дані на 24 березня 1937 року (зауважте, тоді він пив набагато менше, ніж у пізніші роки):
180 великих і 30 малих пляшок шампанського Pol Roger
20 великих і 9 малих пляшок іншого шампанського
100+ пляшок Бордо
117 великих і 389 малих пляшок вина Barsac
13 пляшок коньяку
5 пляшок бренді
7 пляшок віскі
Розпорядок дня Черчилля
Але скільки ж він пив і курив насправді? Швидше за все, навіть більше, ніж ви припускали. На день у нього йшло в середньому 10 сигар, а кількість випитого була надмірною навіть за мірками едвардіанського джентльмена.
Ранковий підйом і сніданок
Як одного разу сказав сам Вінстон: “Коли я був молодшим, у мене було правило: не пити до обіду. Зараз у мене правило: не пити до сніданку”. Насправді, це кредо, мабуть, не таке вже й пізнє, бо з якогось моменту він порушив і його. Відомо, що вже до сніданку він випивав (просто щоб прокинутися і підбадьоритися, замість кави) близько 3 унцій (85 грамів) віскі. При цьому спиртне сильно розбавляли водою.
Цю традицію Черчилль почерпнув під час своєї служби в Індійській колонії. Практика “знезараження” місцевої води за допомогою скотчу виглядає не надто здоровою. Але іноді особливих альтернатив не було, до того ж вважалося, що віскі захищає від малярії. Офіцери привозили звичку пити воду зі скотчем додому і завзято дотримувалися її до кінця життя. Після хорошої порції ранкового спиртного слідував сніданок. Він обходився без алкоголю (що, знаючи подальші пияцтва, виглядає дивним).
Ланч
Одного разу, виступаючи перед британськими генералами під час Другої світової війни, Черчилль випалив: “Запам’ятайте, панове, ми боремося не за Францію. Ми боремося за шампанське!”. Або ось ще: “Спершу — шампанське, а справа — потім”. Цю фразу можна було б зробити гімном вінстонівського ланчу. Адже немає нічого кращого, ніж почати день із пляшки ігристого.
Так, так, пляшки. Під час другого сніданку Черчилль насолоджувався імперською пінтою (568 мілілітрів) шампанського. Причому він любив пити його зі срібного кухля, “як личить справжньому едвардіанському джентльмену”. Про це збереглися спогади у багатьох його друзів. Судячи з усього, вони були неабияк здивовані такою зухвалістю.
“Але ж шампанське погано сприяє травленню… всі ці газики”, – скажете ви. Правильно. Тому після ланчу Вінстон випивав келих коньяку як дижестив.
Відновлювальний денний сон
А ось у цьому, можливо, — секрет витривалості Вінстона. Після ситного ланчу він вирушав на півторагодинний сон. Вставав він благодушним, енергійним і готовим до великих політичних звершень.
“Чаювання”
У якийсь момент наставала пора відволіктися від роботи. Ми з вами безглуздо прокрастинуємо над мемами, а Черчилль влаштовував “чаювання”. Я не дарма використовую це слово в лапках, бо на чай у Вінстона не було часу. Замість цього він випивав ще грамів сто скотчу, змішаного з водою. За старою армійською традицією, звісно ж.
Обід
А ось і обід! А це означає, настав час для ще однієї пляшки шампанського і келиха коньяку для здорового травлення. Як казав Черчилль: “Хороший коньяк подібний до жінки. Не намагайтеся взяти його штурмом. Поніжте, зігрійте його у своїх руках, перш ніж припасти до нього губами”. Тож в обідній час потягнути коньяк можна було довше. Зрештою, стільки справ уже зроблено, і ще стільки попереду!
Вечір
Обід був пізнім, тож вечері в Черчилля могло й не бути. У будь-якому разі, вечірньої пори, коли з робочими обов’язками було покінчено, можна було й розслабитися. Наприклад, випити трохи вина або зігрівального портвейну. Скільки саме — історія вже замовчує. Найімовірніше, чимало, робота-то нервова.
Наскільки такі узливання позначалися на його адекватності та когнітивних здібностях – теж невідомо. Ентузіаст шотландського віскі Крістофер Хітченс у своїй статті для The Atlantic стверджує, що деякі з найвідоміших радіопередач Черчилля, зокрема його знамениту обіцянку “воювати на пляжах” Дюнкерка, озвучував узагалі не він. Це було грандіозне обдурення: замість прем’єр-міністра виступав актор Норман Шеллі, відомий за роллю Вінні-Пуха в програмі “Дитяча година” на BBC. Можливо, Вінстон просто не міг мовити нормально й адекватно. Можливо, йому просто було не до цього. Зрештою, він завжди вирізнявся не тільки тягою до спиртного, а й нетерпимим характером.
