Чому Джугашвілі назвав себе Сталіним

У Йосипа Джугашвілі було понад 30 псевдонімів. Чому ж він зупинився саме на цьому?

Йосип Джугашвілі, звичайний підліток із бідної грузинської сім’ї, 1894 року вступив до духовної семінарії і мав стати священиком. Але в 15 років він познайомився з марксизмом, вступив у підпільні групи революціонерів і почав зовсім інше життя. Приблизно відтоді Джугашвілі почав придумувати собі “імена”. Роки потому вибір зупинився на найвдалішому – Сталін. Цей псевдонім знають більше, ніж його реальне прізвище; під ним він вписав себе в історію. Як сталося, що Джугашвілі став Сталіним і що означає це вигадане прізвище?

Традиція

Псевдоніми в Росії були справою звичайною і поширеною, особливо в середовищі інтелігенції та у революціонерів. У всіх партійних членів і марксистів із підпілля було їх по кілька штук, що давало змогу всіляко збивати поліцію з пантелику (у Леніна, наприклад, налічувалося півтори сотні). Причому, поширеним звичаєм було утворювати псевдоніми від найуживаніших російських імен.

“Це було просто, позбавлене будь-якої інтелігентської претензійності, зрозуміло будь-якому робітникові і, головне, виглядало для всіх справжнім прізвищем”, – зазначав історик Вільям Похлєбкін у книзі “Великий псевдонім”. Наприклад, для реєстрації на IV з’їзді партії Джугашвілі обрав псевдонім Іванович (від імені Іван). Таким похідним від імені є і псевдонім Володимира Ульянова — Ленін (від імені Лєна). І навіть ті члени партії, чиї реальні прізвища були похідними від російського імені, теж брали псевдоніми — похідні від іншого імені.

Сталін у компанії революціонерів 1915 року.

Мабуть, другою найсильнішою традицією було користуватися “зоологічними” псевдонімами — від порід звірів, птахів і риб. Їх обирали люди, які хотіли хоч якимось чином відобразити свою яскраву індивідуальність у підставному імені. І, нарешті, осібно стояли вихідці з Кавказу – грузини, вірмени, азербайджанці. Конспіративними правилами вони нехтували досить часто, обираючи собі псевдоніми з кавказьким “відтінком”. Коба — так найчастіше називав себе Джугашвілі в партії до 1917 року. Це був найвідоміший його псевдонім після Сталіна.

Коба

Для Грузії ім’я Коба дуже символічне. У лавах іноземних біографів Сталіна існує думка, що він запозичив його від імені героя одного з романів грузинського класика Олександра Казбегі “Батьковбивця”. У ньому безстрашний Коба з-поміж селян-горців вів боротьбу за незалежність своєї батьківщини. Молодому Сталіну цей образ був, напевно, близький, проте слід мати на увазі, що у самого Казбегі ім’я Коба вторинне.

Коба — це грузинський еквівалент імені перського царя Кобадеса, що підкорив Східну Грузію наприкінці V століття і зробив Тбілісі столицею на 1500 років.  І саме цей історичний прототип, як політична фігура і державний діяч, імпонував Джугашвілі куди більше. Разюче схожими були навіть їхні біографії.

Коба — це грузинський еквівалент імені перського царя Кобадеса, що підкорив Східну Грузію.

Однак уже 1911 року виникла необхідність змінити основний псевдонім – того вимагали історичні обставини. Річ у тім, що діяльність Джугашвілі почала виходити далеко за межі закавказького регіону, його амбіції, як і зв’язок із російськими партійними організаціями, зростали, а Коба як псевдонім був зручний лише на Кавказі. Інше мовне і культурне середовище вимагало іншого звернення. Уперше псевдонімом Сталін він підписався в січні 1913 року під роботою “Марксизм і національне питання”.

Звідки з’явився псевдонім Сталін?

Відповідь на це запитання тривалий час була достеменно невідомою. За життя Сталіна все, що стосувалося його біографії, не могло бути предметом обговорення, дослідження або навіть гіпотези з боку якогось історика. Усім, що стосувалося “вождя народів”, займався Інститут марксизму-ленінізму, у чиєму складі був фонд Йосипа Сталіна з особливо засекреченим зберіганням матеріалів. Фактично, поки Сталін був живий, жодних досліджень за цими матеріалами не велося. І навіть після його смерті тривалий час нічого з цього не досліджувалося через засудження культу особи Сталіна.

Проте вже після революції, на початку 1920-х років у партійному середовищі була поширена думка, що “Сталін” – це просто переклад російською мовою грузинського кореня його прізвища “Джуга”, що нібито теж означає “сталь”. Відповідь здавалася тривіальною. Саме цю версію багаторазово згадували в літературі про Сталіна, і питання про походження псевдоніма вважалося “знятим”.

До походження псевдоніма реальне прізвище Сталіна жодного стосунку не мало.

Але все це виявилося вигадкою, а точніше, просто поширеною (і помилковою) думкою, зокрема, і серед грузинів. У 1990 році грузинський письменник-драматург і колишній в’язень сталінських концтаборів Кіта Буачідзе написав із цього приводу: “”Джуга” означає зовсім не “сталь”. “Джуга” – це дуже давнє язичницьке грузинське слово з перським відтінком, імовірно, поширене в період іранського панування над Грузією, і означає воно просто ім’я. Значення, як у багатьох імен – не перекладається. Ім’я як ім’я, як російське Іван. Отже, Джугашвілі — означає просто “син Джуги” і нічого іншого”.

Виходить, до походження псевдоніма реальне прізвище Сталіна жодного стосунку не мало. Коли це стало очевидно, почали з’являтися різні версії. Серед них опинилася навіть історія про те, що Сталін узяв псевдонім, заснований на прізвищі його соратниці по партії й коханки Людмили Сталь. Ще одна версія: Джугашвілі підібрав собі єдино співзвучний у партії нікнейм із псевдонімом Ленін.

Але найцікавішу гіпотезу висунув історик Вільям Похлєбкін, який присвятив цьому дослідницьку роботу. На його думку, прототипом для псевдоніма стало прізвище ліберального журналіста Євгена Стефановича Сталінського, одного з видних російських видавців періодики і перекладача російською мовою поеми Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”.  Сталін дуже любив цю поему і захоплювався творчістю Шота Руставелі (його 750-річний ювілей із розмахом святкували в 1937 році у Великому театрі). Але з якоїсь причини він розпорядився приховати одне з найкращих видань. Багатомовне видання 1889 року з перекладом Сталінського було вилучено з виставкових експозицій, бібліографічних описів, не згадувалося в літературознавчих статтях. Історик підсумовує: “Сталін, даючи розпорядження про приховування видання 1889 року, дбав насамперед про те, щоб “таємниця” вибору ним свого псевдоніма не була б розкрита”. Таким чином, навіть “російський” псевдонім виявився тісно пов’язаним із Грузією і з юнацькими спогадами Джугашвілі.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *