Мартін Купер — винахідник, який змінив життя всього людства
3 квітня 1973 року в центрі Мангеттена на кут вулиці вийшов чоловік із незрозумілим предметом у руці, який мав прямокутну форму, довжину 25 см, а ширину – 8.
Перехожі, зайняті своїми справами, не звертали на нього уваги. А дарма, адже це був переломний момент в історії комунікаційних систем людства. Людина тримала в руках перший мобільний телефон. А звали його Мартін Купер.
Це був інженер-зв’язківець, нащадок біженців з України. Батьки Мартіна пережили важкий період у себе на батьківщині: революцію і громадянську війну, що послідувала слідом за нею. Тоді на території України людей у принципі не шкодували, але до євреїв ставлення було особливе: вони були мішенями для нападів майже для всіх сторін, що ворогували тоді.
Зрештою, багато хто з євреїв, зібравши нехитрий скарб, подалися з розорених будинків у спокійніші місця. Саме так вчинили і майбутні батьки Мартіна Купера: спочатку виїхали в Західну Європу, а потім перебралися через океан на Американський континент. Там теж, до речі, був не цукор. І їм довелося поблукати між Канадою та США, але, зрештою, пара знайшла для себе куточок у Чикаго, де в неї 1928 року і народився Мартін.
Через те що Купери не були заможними громадянами, Мартіну довелося докласти чимало зусиль, щоб здобути освіту. Йому з малих років подобалися інженерія, влаштування всіляких механізмів. Але оскільки навчання коштувало дорого, повноцінна вища освіта для Мартіна була лише мрією. Усе, на що вистачило грошей, це ступінь бакалавра електротехніки після закінчення кількох курсів Технологічного інституту.
3 квітня 1973 року в центрі Мангеттена на кут вулиці вийшов чоловік із незрозумілим предметом у руці, який мав прямокутну форму, довжину 25 см, а ширину – 8.
Перехожі, зайняті своїми справами, не звертали на нього уваги. А дарма, адже це був переломний момент в історії комунікаційних систем людства. Людина тримала в руках перший мобільний телефон. А звали його Мартін Купер.
Це був інженер-зв’язківець, нащадок біженців з України. Батьки Мартіна пережили важкий період у себе на батьківщині: революцію і громадянську війну, що послідувала слідом за нею. Тоді на території України людей у принципі не шкодували, але до євреїв ставлення було особливе: вони були мішенями для нападів майже для всіх сторін, що ворогували тоді.
Зрештою, багато хто з євреїв, зібравши нехитрий скарб, подалися з розорених будинків у спокійніші місця. Саме так вчинили і майбутні батьки Мартіна Купера: спочатку виїхали в Західну Європу, а потім перебралися через океан на Американський континент. Там теж, до речі, був не цукор. І їм довелося поблукати між Канадою та США, але, зрештою, пара знайшла для себе куточок у Чикаго, де в неї 1928 року і народився Мартін.
Через те що Купери не були заможними громадянами, Мартіну довелося докласти чимало зусиль, щоб здобути освіту. Йому з малих років подобалися інженерія, влаштування всіляких механізмів. Але оскільки навчання коштувало дорого, повноцінна вища освіта для Мартіна була лише мрією. Усе, на що вистачило грошей, це ступінь бакалавра електротехніки після закінчення кількох курсів Технологічного інституту.
Основну вагу пристрою давав акумулятор, який тоді був ще дуже недосконалим. Мало того, що він багато важив, так для роботи всього за 25 хвилин було потрібно заряджання протягом 10 годин. І все ж це був величезний крок уперед. Людина, просто йдучи вулицею, могла зателефонувати на абсолютно будь-який номер, і її б почули, і з нею б поговорили. Саме це і вирішив продемонструвати начальник відділу комунікацій і провідний інженер компанії Motorola 45-річний Мартін Купер.
Спочатку презентація мобільного переговорного пристрою планувалася на пресконференції в спеціально знятому залі готелю. Однак в останній момент вирішили спочатку перевірити його реальну працездатність. Ось Купер і вийшов на вулицю, щоб той, хто сумнівається, не міг запідозрити розробників пристрою в шарлатанстві. Причому зробити він це збирався в супроводі свідка – репортера місцевих новин.
З огляду на те, що пристрій давав змогу додзвонитися до будь-якого телефонного номера, Купер міг зателефонувати кому-небудь зі своїх родичів або хороших знайомих. Але оскільки це теж могло стати натяком на змову, він вирішив набрати номер телефону свого заклятого недруга – директора лабораторії стільникового зв’язку AT&T Джоела Енгеля. На той час ця корпорація домінувала на ринку телефонів США, щоправда, в ній не прорахували всі можливості розвитку нових технологій.
І треба ж тому статися, що на дзвінок відповіла не секретар Енгеля, а він сам. І тріумфуючий Купер сповістив суперникові, що зараз дзвонить йому не з телефону-автомата, а з першого телефону мобільного зв’язку, який тримає у своїй руці, перебуваючи не в кабінеті, а стоячи на вулиці Мангеттена. Відповіддю Куперу була тиша. І що цікаво, згодом Енгель так і не зізнався в тому, що перший у світі дзвінок з мобільного телефону був зроблений саме йому.
Сам же Купер так продемонстрував світові, що у сфері комунікацій відбулася колосальна зміна. Якщо раніше люди могли дзвонити один одному тільки з однієї строго певної точки в іншу таку саму, то тепер ситуація змінилася. Люди отримали можливість спілкування, перебуваючи в абсолютно будь-якій точці простору. Таким чином, завдяки дзвінку 3 квітня 1973 року Мартін Купер отримав звання “батько мобільного телефону”.
Однак зробити одиничний апарат було тільки початком справи. Потрібно було ще переконати високопоставлених державних чиновників у корисності переходу на новий вид зв’язку. На жаль, розробникам далося це непросто. Купер з товаришами ходили по кабінетах, демонстрували роботу пристрою, але просування не було. Річ у тім, що AT&T мала серед конгресменів і сенаторів “своїх” людей, до яких корпорація отримувала доступ через добрих дві сотні лобістів.
Компанія Motorola подібним похвалитися не могла, тому її дітище всіляко замовчували і засували в далекі кути. AT&T же вселяла, що мобільний зв’язок не буде затребуваним. Широкій публіці він нецікавий, хіба що в усьому світі набереться до мільйона його прихильників. Заради такої дрібниці не варто і город городити. Проте Motorola не здавалася, а шукала дорогу до споживачів.
Все змінилося тільки в епоху президентства Рональда Рейгана. З’ясувалося, що Гелвіни, засновники компанії Motorola, пов’язані дружніми стосунками з віце-президентом Рональда Рейгана Джорджем Бушем-старшим. Під час особистої зустрічі йому продемонстрували роботу мобільного переговорного пристрою, і Буша це дуже зацікавило. Побачивши, як працює телефон, він зв’язався з Рейганом і запропонував тому ознайомитися з пристроєм.
Справа відбувалася в Білому Домі, тому президента довго чекати не довелося. Уточнивши, як працює апарат, Рейган зателефонував з нього своїй дружині Ненсі, а після закінчення розмови запропонував Бушу прискорити процес впровадження в життя мобільних телефонів. Той виконав прохання президента, і через кілька місяців Motorola отримала ліцензію на використання радіочастот, а її продукція змогла вийти на ринок пристроїв зв’язку.
Подальші кроки із завоювання ринку мобільних телефонів компанія Motorola робила вже без Купера. У 1983 році він вийшов на пенсію, переїхав до Каліфорнії і там заснував кілька компаній, тією чи іншою мірою пов’язаних із технологіями стільникового зв’язку. І зараз, коли винахідника намагаються звинувачувати в тому, що сучасні смартфони та інша подібна техніка відучують дітей думати, він не погоджується з такими звинуваченнями.
На його думку, будь-яке нововведення, що впроваджується в життя, має свої плюси і мінуси. Тими ж властивостями володіють і сучасні засоби зв’язку. Звісно, можна користуватися ними як ігровими приставками, але з їхньою допомогою проробляється і маса корисних речей. Важливо тільки докласти зусиль і не забувати, що ігри – всього лише одна з функцій сучасних апаратів зв’язку.
