У ВІЙНИ ЧОЛОВІЧЕ ОБЛИЧЧЯ. – Елла Александрова
Як же вони по-чоловічому поводяться, Валерій Залужний, Володимир Зеленський… Не пігмеї — мужики! Усі ці цирліх-манірліх не про них. Західним патронам не до вподоби, що президент України не видав їм подяки “з походом”.
Недоважив. Обрахував. А покалічених, убитих, осиротілих, тих, хто в окопах сидить, без даху над головою залишилися, ви, ображені на мовчки волаючого Зеленського, бачили? “Ви обличчя моє бачили, коли я абсолютно спокійний?”
Вони на очах старіють… Молодий Залужний, молодий Зеленський… Залізні мужики… Втома в очах. Жорсткість в обличчях. М’якості звідки взятися?!
“Хіба я маю питати когось, що мені робити на території ворога?” – дивується головком. Посивілий генерал із тугою в очах, що з’явилася після Вільнюса.
Партнери бояться прогнівити путіна, побоюються передавати зброю для ударів по території агресора.
Ах, дорогий Володимире Володимировичу! Тьху!
Російська медійна кодла захлинаючись обговорює фото, на якому вихоплений Зеленський, що самотньо стоїть. Що чекає на дружину, яка за два кроки від нього спілкується з першою леді Литви.
А море людське ви, жалюгідні балаганщики, бачили? Це Литва на площі вітала президента воюючої України.
Не можуть мовчати мужики. Не чоловіки, а саме МУЖИКИ. Не накачані. Не істерично-боягузливо волають до розсудливості. Не демагоги й резонери…
Ось ще один такий, справжній, Борис Джонсон. Це він вщент розніс саміт НАТО і назвав справжню причину відмови, це він закликав лідерів Альянсу гарантувати Україні, що вона стане членом НАТО без “умов”.
МУЖИКИ, а не рохлі… Низький вам уклін. Ви воїни. Ви герої. Ви Україні послані Небесами.
