Привелика у нас біда: Не мож заробити хліба! Мушу йти у даль… (исторія имміграциї русинув до Америкы на кунци19-зачатку 20 ст.)
Имміграция подкарпатцюв до Нового Світа зачала ся ищи в кунци позаминулого стороча, близь 1870 рока. Канада, Бразилія, Аргентина потребовали робочых рук про сілськоє газдувство, а Споєні Штаты Америкы – про промишленость.
В товдышньому Подкарпатю пановало безроботя, голод и робочі рукы глядали свого хоснованя. Через се русины вандровали за гатар легално и нелегално. А заробивши якісь гроші, навертали ся домув, купували землю, стройили хыжу. Айбо не всі. Ті, што облюбовали новый край, забирали туда свої сімї.
Причин про переселеня было дакулко: тяжкоє економічноє положеня, мадяризація края, рост населеня, попыт на робочу силу за гатаром и нехватка роботы на Подкарпатю.
Имміграция была разного профіля, айбо переважыла зароботчанська. Голодні, безроботні русины готові были йти на край світа, лем бы прокормити лишену дома сімю. Тому из 1880 по 1914 рук до промышленых штатув США повандровали на зароботкы близь 225 тисяч русинув ( булшость из Ужанського комітату и комітатув Восточної Словакиї: Земплинського, Шаришського и Спишського). Айбо и другі комітаты не были исключеньом.
Управитель Свалявського округа М.Болайти у доповіднуй записци за 1897 рук писав: «Злиденость русинув набрала такых розмірув, што я каждый рук провбуву дустати од державы подпору , так як инакше народ загиб бы од голода…селяни находять ся у одчаю. Кедь йим позволити, то они подовж 4 місяцюв всі выселять ся в Америку».
Фест русинув робили на фабриках, заводах и банях (каменоломнях) штатув Ню-Йорк, Ню-Джерсі, Коннектікут и Огайо. Айбо майбулше йих осіло у штаті Пансильвания, де было много роботы на шахтах.
Наші землякы в Новому Світі намаховали ся жыти в рокаши. Закладали школы, стройили церквы, приглашали туда из свого краю священникув, чинячи громадські організациї, а из часом издавали й свої новинкы. Майбулшов громадськов організаційов США было «Соединеніе греко-католичиськых руськых братств», котроє нарахововало 90 тисяч членув. Они издавали журнал «Америцькый руськый вісник». Греко-католицькі священникы у имміграциї вчинили організацію взаємопомочи «Собраніе греко-католичиськых церковных братств».
У 1891 роци возник конфлікт межи русинськыма священниками-иммігрантами и католицьков релігійнов елітов США. Послідня одказовала ся высвячовати русинськых греко-католицькых священникув по причині недодержаня тыма целібата (одказом од женитьбы), якого греко-католицькі душпастирі не додержували ся нигда. Як резултат конфлікта: масовый переход русинув вєдно из священниками у православя.
У 1894 роци одбыв ся новый конфлікт межи проукрайинськым «Руським народним союзом» и иммігрантами из Подкарпатя й Восточної Словакиї, якый закончив ся у 1918 роци вчиненьом двох окремішных церков: галицької и подкарпатської.
Русинські иммігранты у США пустили глыбокі корні и йих потомкы стали выдатныма людьми, які прославили саму Америку: герой Другої світової войны Майкл Странк, малярь Енді Воргол, політик Том Рідге, артист кіно Том Селлек и много другых. И именно они, америцькі русины, лобійовали вхоженя края у состав Чеськословакиї по кунцьови Первої світової войны.
Имміграция до Америкы найшла шырокоє одтвореня у фолклорі. Фест співанок, поязаных из америцькыма зароботками, родили ся подовж куртого часа. У сьых народных вытворах впозірує ся боль, туга за отцюзнинов, надія на фортуну :
На середині Америкы…
На середині Америкы
Корчма мурована,
Пють у нюй хлопці
До білого рана.
Што пють, то пють,
А щи догварають:
«Пойме, хлопці, пойме
До старого краю.
Там, у старому краю,
То люде думають,
Же у Америці
Пенензи згрібають.
А у Америці
Тяжко робить треба:
Сто метрув под земльов
Уголь копать треба.
Полетів бы-м на край світа…
Полетів бы-м на край світа,
Де вітрець у полі літать, гей!
В Америцькый край,
Лем жаль ми тя, моя хыжо (2)
Соломляна, жаль.
Привелика у нас біда:
Не мож заробити хліба, гей!
Мушу йти у даль.
Лем жаль ми вас, мої верхи (2)
Зелененькі, жаль.
Лем жаль ми вас, сойкы сиві,
Што-м вас плекав усі зимы, гей!
Ой, жаль ми вас, жаль!
Иншак бы давно пушов я (2)
В Америцький край.
Ой, жаль ми тя, рудный краю,
Де жыве мамічка з няньком.
Ой, жаль ми їх, жаль!
Хоть и бідно в нас – не пуйду (2)
В Америцькый край!
Кроме співанок народ розказовав много переказув, бывальщин, у якых багатый «америчанин» (так называли тых, тко побывав у Америци) вертав ся у село и рішав усі сільські проблемы: спасав бідного боржника од жыда-махляря, стройыв у селі церьков, давав гроші на приданоє біднуй сироті.
Из зачатком войны имміграция в Америку на даякый час приперла ся. Айбо нова крыза 20-30 рр. вчинила нову волну имміграциї: лем за період межи двома світовыма войнами до Канади иммігровало 73 тисячі, до Аргентины – 47 тисяч, до США – 13 тисяч, до Бразилиї – 8 тисяч русинув.
Політична міграция подкарпатцюв до Америкы одбыла ся и по Другуй світовуй войні. Се были у булшости люде, вывезені на роботы до Німечины, евакуйовані, плінні німецькых концтаборув, тікачі од болшовикув. Айбо они были вже політичныма емігрантами.
В силу сьых трафункув и историчных переселень из Подкарпатя вийихало майже половина коріного населеня. За подрахунками историка В.Усенка за 50 рокув, а именно, з 1870 до 1920 рокув из нашого края выйихало близь 430 тисяч чоловік, булшость из якых оказало ся за океаном.
