Мав честь відвідати «колгосп» Лідії Ізовітової, який офіційно називається «Радою адвокатів України». Ч. 3

Продовжую публікацію, які розпочав у двох своїх попередніх статтях:

Мав честь відвідати «колгосп» Лідії Ізовітової, який офіційно називається «Радою адвокатів України». Ч. 1,

Мав честь відвідати «колгосп» Лідії Ізовітової, який офіційно називається «Радою адвокатів України». Ч. 2.

Розмова зараз піде про рішення №131 Ради адвокатів України (далі РАУ), яке ніби то було прийнято 15-16 грудня на засіданні РАУ, яке проходило під керівництвом голови РАУ Лідії Ізовітової. Приведу повну назву цього рішення: «Про результати розгляду заяви Сікори С.І. щодо надання, на його думку, недостовірних відомостей Олексієм Фазекошем для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю».

Це рішення ще раз переконало мене, що справу я маю з «колгосп Ізовітової», а не з серйозною професійною організацією, якою б мала бути Рада адвокатів України та її виконавчий орган – Національна асоціація адвокатів України і яка ще до того не має повноважень на дії, які передбачені Конституцією України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адже повноваження органів адвокатського самоврядування та його керівництва закінчились ще 17 листопада 2022 року.

Але «колгосп Лідії Ізовітовою» знайшов геніальний  вихід здавалось би безвихідної ситуації. І придумала Лідія Павлівна так званий «інституційний континуїтет».

Цікаво, а що це за такий мудрий термін «інституційний континуїтет» і з чим «його їдять»?

Звертаюсь до юридичної літератури. Виявляється, що принцип інституційного континуїтету належить до органів, які мають конституційний статус і встановлені Конституцією України, продовжують функціонувати незалежно від політичних чи організаційних обставин, якщо самою Конституцією не передбачено інше.

Які органи мають конституційний статус? Це: Верховна Рада України і все.

А як НААУ, РАУ та регіональні органи адвокатського самоврядування? Та ніяк. В статті 131^-2 Конституції України про адвокатуру написано всього три загальні речення: «Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.» І все.

Так чи має адвокатура конституційний статус? Ні не має. Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно розв’язує питання своєї організації та діяльності.

Отже, органи адвокатського самоврядування не підпадають під статус «інституційного континуїтету». Континуїтет для органів адвокатського самоврядування не прописаний в жодному Законі та підзаконних актах.

Тобто з 17 листопада 2022 р. в Україні діють неповноважні органи адвокатського самоврядування, тобто повноваження всіх органів адвокатського самоврядування та їх керівників припинилися 17 листопада 2022 р. чи раніше у зв’язку із закінченням п’ятирічного терміну повноважень і жодних законних підстав до продовження цих повноважень не існує, а помилково застосований ними континуїтет не працює, оскільки континуїтет виникає і діє в проміжок часу, коли вже сформовано новий орган, тобто новосформований, але він ще не почав робити, тобто допоки не сформовано новий орган адвокатського самоврядування – не існує жодного континуїтету, оскільки континуїтет діє тільки коли вже проведені вибори органів адвокатського самоврядування, але члени цих органів адвокатського самоврядування не почали виконувати повноваження члена. 

То на якій підставі 6 вересня 2022 року РАУ вирішила, що  «вищі органи адвокатського самоврядування продовжують виконувати свої повноваження, керуючись принципом інституційного континуїтету, до початку діяльності новосформованих вищих органів адвокатського самоврядування за рішенням шостого з’їзду адвокатів України»?

Це просто самодіяльна ініціатива «голови колгоспу» Лідії Ізовітової та її заступників, як і намагання рішенням №131 РАУ від 15-16 року приховати злочинні правопорушення голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша.

Отже, почнемо.

Десь 10 січня 2024 року та теренах фейсбуку почала «гуляти грізна погроза» псевдоадвоката, афериста та шахрая Олексія Фазекоша:

Та виставлена ксерокопія рішення №131 РАУ від 15-16 грудня 2023 року

«Про результати розгляду заяви Сікори С.І. щодо надання, на його думку, недостовірних відомостей Олексієм Фазекошем для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю».

Декілька раз перечитав це рішення, ксерокопію якого Фазекош поспішив виставити у фейсбуці. Перше враження: таку юридичну маячню міг написати хіба що неук Фазекош. Але він й писати не вміє: «одне слово – три помилки». Може це якась фальшивка?

Але сумніви розвіялись, коли 24 січня 2024 року  рекомендованим  листом Укрпошти  отримав назване рішення. Щоб я не сумнівався в «серйозності» намірів «голови колгоспу» Ізовітової та її заступників, рішення, на семи сторінках було пронумероване, прошнуроване, завірено печаткою НААУ з гербом України (Прим. Дивно, невже юристи, якими є керівники НААУ, не знають, що державну символіку на печатках можуть ставити тільки державні структури та органи місцевого самоврядування, а НААУ – це недержавна самоврядна організація. Одним словом – «колгосп є колгоспом»), вказано кількість сторінок, штамп керівника секретаріату РАУ, НААУ Вадима Красника. А, мало не забув,  рішення підписала сама голова «колгоспу», вибачте, голова РАУ Лідія Ізовітова та секретар РАУ Ігор Колесников.

Вийшов «дуже серйозний» документ.

До рішення був прикладений дуже, дуже «грізний» супровідний лист за підписом все того Вадима Красника. Чого вартує хоча б кінцівка листа: ««…звертаємо увагу, що за результатом розгляду Вашої заяви від 20.10.2023 встановлено тиск на Раду адвокатів України, яка в незаконний спосіб мала б вчинити заходи впливу та змусити адвоката Фазекоша О.А. піти з посади Голови Ради адвокатів Закарпатської області.»

Просто шедевр канцелярської епістолярної творчості і юридичної маячні. Коли прочитав це, то було не обурення, а сором за молодого, фотогенічного чоловіка і, я думаю, непоганого юриста, який на догоду бабусі Ліді, дуже старався написати, процитовані слова.

Цікаво, як Вадим Вадимович встановив, що 73 річний дідусь з паличкою тиснув на двадцять з лишком молодих і здорових членів РАУ, більшість із яких за віком йому в діти годяться? І як я вчиняв «заходи впливу та змушував «адвоката» Фазекоша піти з посади Голови Ради адвокатів Закарпатської області?

Зі слів Красника виходить, що дід Сікора – це «супер агент 007». Смішно? Мені – ні. Адже адвокат, як лікар, священник, вчитель, має бути еталоном порядності та чесності. Чи є таким Вадим Красник? Дуже сумніваюсь. Тим більше, що він дуже добре знає, що Олексій Фазекош не адвокат.

Але про це в наступній частині моєї публікації…

Буде цікаво…