ПРОБЛЕМАТИКА СУЧАСНОЇ АДВОКАТУРИ В РОЗРІЗІ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА
Сутність демократії полягає у визнанні влади народом в усіх сферах, будь то політика, суддівство чи адвокатура.
Станом на зараз ми спостерігаємо за сталою монополією в сфері адвокатури, яка не відповідає сутності демократії, до якої ми всі так прагнемо.
Чинне нормативно-правове врегулювання адвокатури являє собою застарілі закони та норми, які майже не змінювались з дати їх прийняття, хоча станом на зараз потребують кардинальних змін задля подолання корупції в інституті адвокатури.
Зокрема, почну з обраних осіб до органів адвокатського самоврядування, які станом на зараз взагалі не мають на те повноважень.
Адвокатура має пряме відношення до реалізації, забезпечення прав та інтересів осіб, відновлення справедливості і є складовою правосуддя, адже має прямий вплив на формування судової практики, якість, стандарти. 51
Згідно з ч. 3 ст. 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012 р. (далі – Закон) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Згідно ст. 43 Закону «Про адвокатуру» (далі – Закон): Адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності.
Згідно ст. 45 Закону: Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
Згідно ст. 55 Закону: У період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим законом та положенням про Раду адвокатів України.
Та за ст. 57 Закону: рішення ради адвокатів України є обов’язковими1.
Таким чином, у 2017 р. обрано ВСІ органи адвокатського самоврядування до 2022 року. У 2017 р. відбулися конференції адвокатів регіонів та з’їзд адвокатів України. З’їзд адвокатів України 09.06/2017 р. ухвалив ключові кадрові рішення щодо керівництва вищих органів адвокатського самоврядування на новий п’ятирічний термін повноважень з 17 листопада 2017 р. до 17 листопада 2022 року.
Тобто з 17 листопада 2022 р. в Україні діють неповноважні органи адвокатського самоврядування, тобто повноваження всіх органів адвокатського самоврядування та їх керівників припинилися 17 листопада 2022 р. чи раніше у зв’язку із закінченням п’ятирічного терміну повноважень і жодних законних підстав до продовження цих повноважень не існує, а помилково застосований ними континуїтет не працює, оскільки континуїтет виникає і діє в проміжок часу, коли вже сформовано новий орган, тобто новосформований, але він ще не почав робити, тобто допоки не сформовано новий орган адвокатського самоврядування – не існує жодного континуїтету, оскільки континуїтет діє тільки коли вже проведені вибори органів адвокатського самоврядування, але члени цих органів адвокатського самоврядування не почали виконувати повноваження члена.
Однак, як ми можемо спостерігати – члени органів адвокатського самоврядування продовжують виконувати обов’язки попри грубе порушення чинних норм законодавства.
Зазначена ситуація виникла виключно у зв’язку з тим, що інститут адвокатури має монопольне становище, на нього немає жодного впливу.
З одного боку це стала практика за кордоном, однак, нажаль, в нашій країні незалежність перетворюється в монополію, що, до речі, суперечить системі стримувань і противаг та принципам міжнародного права.52
Так, поняття «монополія» по відношенню до адвокатури не зовсім відповідає тому тлумаченню, яке першочергово в нього вкладене. Однак, якщо розібрати структуру інституту адвокатури перед очима виникає наступна картина: органи самоврядування, абсолютно всі без винятку, підпорядковуються одній людині, яка, фактично керує всім хаосом, який панує в цьому незалежному інституті.
У 2014 р. відбулась анексія Криму, у зв’язку з чим на території Криму лишилась досить велика кількість адвокатів, які не розуміли що їм взагалі робити. Так, звичайно, більшість виїхало на підконтрольну Україні територію, та продовжили працювати, однак що робити тим, хто з особистих причин так чи інакше не зміг виїхати.
За інформацією органів адвокатського самоврядування, Рішенням ради адвокатів України номер 27 від 2 квітня 2014 р. було утворено робочу групу для організації органів адвокатського самоврядування в анексованому Криму. Так само, як було створено прокуратуру автономної республіки Крим та інші органи, що працюють в Україні, але належать до функціонування тимчасово окупованих територій2.
Однак, як би Ви не старались, не робили запити, не купували збірник рішень ради адвокатів України – такого рішення Ви не знайдете. Його навмисно прибрали з усіх інформаційних джерел, адже Раду адвокатів автономної республіки Крим так і не було створено.
11 грудня 2022 р. відбулися установчі збори адвокатів щодо створення Адвокатської палати Донецької Народної Республіки, яка увійшла до складу Федеральної палати адвокатів Російської Федерації. Голосуванням учасників прийнято Статут Адвокатської палати ДНР. Шляхом таємного голосування обрано Раду Адвокатської палати ДНР у складі 5 адвокатів. Членами Ради Адвокатської палати ДНР обрано: Горожанкіна Юрія Кузьмича, Єрьоміна Сергія Олексійовича, Лисенка Геннадія Олександровича, Мітченка Юрія Дмитровича і Южаніну Валерію Сергіївну. Президентом палати обрано Єрьоміна Сергія Олексійовича. І, мабуть нікого не здивує той факт, що лідери адвокатури Донецька є в єдиному реєстрі адвокатів України. Тобто, зазначені адвокати можуть абсолютно спокійно працювати як адвокатами на території України, так і в Росії, чи то захищаючи військові злочини окупантів, чи то визнаючи їх зі сторони України.
І найцікавіше те, що попри непоодинокі такі випадки наявності «подвійної» роботи адвокатів, інститут адвокатури навіть не замислюється щодо врегулювання зазначеної проблеми. Лише при виникненні величезного скандалу за участю такої особи як Віктор Медвечук вони вирішили все ж таки, задля уникнення чергового скандалу, позбавити зрадника країни права на зайняття адвокатською діяльністю.
Єдина ситуація із сотні можливих, коли органи адвокатського самоврядування прийняли законне та обґрунтоване рішення. 53
Принцип монополії адвокатури порушує права громадян на вільний вибір захисника своїх прав.
Статтею 59 Конституції України вказано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Рішенням КСУ від 16.11.2000 № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника при представництві та здійсненні захисту за кримінально-процесуальним законодавством офіційно розтлумачено чинне на той час положення ч. 1 ст. 59 Конституції України про те, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, яке слід розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи3.
Однак із набранням чинності 30.09.2016 Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” попередню редакцію ст. 59 Конституції України змінено; за змістом актуальної редакції ст. 59 Основного Закону передбачено право особи на професійну правничу допомогу, надання її у визначених законом випадках безоплатно. Крім того, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав4.
Оновлене трактування ст. 59 Конституції України дуже вигідне адвокатському самоврядуванню, адже внесені зміни фактично унеможливлюють участь у судових процесах звичайних юристів, які можуть бути набагато кращими фахівцями в галузі права порівняно із людиною зі свідоцтвом адвокат.
Окрім цього, ст. 59 Конституції України порушує право на захист, а саме ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Тепер хочу звернути увагу на Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури регіонів.
Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності відбувається виключно кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури. Зокрема, відповідно до чинного законодавства, єдиний орган, який приймає рішення відносно подальшої долі адвоката є КДКА регіонів. Як на мене, зазначене свідчить про ще одну ланку монополізації.
Вважаю, що вирішення питання щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності має припадати на незалежний орган, який не має жодної зацікавленості в притягненні адвоката до дисциплінарної відповідальності, адже саме такий фактор це є запорукою прийняття законного рішення.
13 липня 2023 р. Велика палата Суду ЄС у справі C– 6 15 /20 та C-671/20 винесла рішення, яке має значний вплив на дисциплінарну 54 відповідальність адвокатів в Україні.
Рішення Суду ЄС визнає, що дисциплінарне провадження щодо адвокатів є судовим провадженням у розумінні права ЄС.
А відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є обов’язковим для виконання Україною.
Це означає, що такі провадження повинні відповідати вимогам верховенства права, зокрема принципу незалежності та безсторонності суду, як квазісудового органу і належного суду.
До цього часу та згідно закону і рішень Верховного суду дисциплінарне провадження щодо адвокатів в Україні здійснювалося виключно дисциплінарними палатами Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (КДКА).
КДКА є органами НААУ, тобто саморегулівної організації адвокатів. Це рішення Великої палати Суду ЄС у справі C– 6 15 /20 та C-671/20 означає, що КДКА не є незалежним органом і її діяльність підлягає ефективному судовому контролю.
Рішення Суду ЄС ставить під сумнів законність рішень КДКА, які були ухвалені з порушенням принципу верховенства права, передбаченого ст. 8 Конституції України. Це рішення суду є прецедентом, який підтверджує, що КДКА не може притягувати до дисциплінарної відповідальності адвокатів.
В цей же час, голова НААУ не погоджується із зазначеними рішеннями та вважає, що це є знищенням справедливого судочинства.
Що ж, розберемо поняття «справедливого судочинства» в їхньому розумінні.
Як відомо, в суді існує щонайменше три сторони: суддя та сторони судового процесу, як наприклад позивач та відповідач, або сторона обвинувачення та сторона захисту.
Порівняємо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності з кримінальним судовим процесом, адже вони є досить схожими.
У кримінальному судочинстві є сторона обвинувачення, тобто прокуратура, сторона захисту – обвинувачений, та незалежна сторона – суд.
У кожної сторони є свої обов’язки, кожен виконує свою присягу, яку вони давали при отриманні відповідного свідоцтва про зайняття тою чи іншою діяльністю.
Суд же в свою чергу не належить до жодної з ланок сторін, він не переймає на себе повноваження сторони обвинувачення, чи повноваження захисту, адже це є грубим порушенням не лише його обов’язків, але й законодавства.
Натомість, при розгляді дисциплінарних скарг на адвокатів, Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури переймають на себе повноваження як сторони обвинувачення, так і суду – незалежної сторони.
Не може адвокат обвинувачувати іншого адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку в той час, коли судити його будуть також адвокати – члени КДКА.
Це і є проявом монополістичної системи.
Однак, органам адвокатського самоврядування не вигідно аби існувала незалежна сторона у вигляді суду, тому й їх голови виступають 55 проти рішень Європейського суду з прав людини, що порушує право на справедливий розгляд дисциплінарного провадження, що являє собою повноцінну справу.
Підміна дисциплінарних органів адвокатури судом не знищить правозахист – вона знищить монопольну систему, яку вибудовували роками в адвокатурі.
Сьогоденна адвокатура потребує змін, які повинні бути глобальними. Згідно із ст. 85 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Верховна Рада може прийняти рішення про утворення тимчасової слідчої комісії для підготовки і попереднього розгляду питань, а також для підготовки і доопрацювання проєктів законів та інших актів Верховної Ради на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проєктів не належить до предметів відання комітетів, утворених Верховною Радою, крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 146 цього Регламенту.
Я вважаю, що нам варто ініціювати створення відповідної тимчасової слідчої комісії з розгляду питань з приводу нинішнього інституту адвокатури. Окрім цього, нормативно-правові акти, які регулюють роботу як адвокатів так і органів адвокатського самоврядування, є досить застарілими, написаними так, як це вигідно головним постатям в адвокатурі, та, відповідно, не вигідно звичайним адвокатам, яким приходиться миритись з таким становищем.
У той час, коли Україна проживає такий важкий етап в історії, інститут адвокатури будує могутню імперію, яка не може бути частиною демократичної та незалежної нації.
Сучасне становище адвокатури в країні ганьбить нас перед представниками інших країн, перед Європейським Союзом, до якого ми так прагнемо, перед майбутніми партнерами та інвесторами.
Поки ми не посприяємо змінам, поки ми самі не усвідомимо в якому стані перебуває незалежний інститут адвокатури, поки ми самі не відчуємо це на собі – жодних змін не буде.
Література
1. Конституція України, редакція від 01.01.2020, Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80#Text.
2. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) : Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2016, № 28, ст. 532. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/140119?find=1&text=%D1%81%D 1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8E+59#w2_1.
3. Юридичний вісник України. № 24 (1144). 16–22 червня 2017 року. URL: https://kmkdka.com/sites/default/files/files/uvu_24_04-05.pdf.
4. Рішення Конституційного Суду України м. Київ, 16 листопада 2000 року, справа N 1-17/2000, N 13-рп/2000. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v013p710-00#Text.
Дрижакова Д., директорка ТОВ «Юридична компанія ‟Пріма лідер груп”»,
аспірантка 1 курсу 081 Право Навчально-наукового інституту права, кафедра кримінально-правової політики та кримінального права Київського національного університету імені Тараса Шевченка м. Київ, Україна
АДВОКАТУРА УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції
м. Харків,14 грудня 2023 р.
*****************
Шановні добродії, дорогі українці, долучайтесь до допомоги ЗСУ. За ваші кошти БФ “Полонія” придбає для наших ЗСУ автомобілі та іншу необхідну техніку і матеріали. Вся інформація про використання Ваших коштів буде публікуватись на сайті fenixslovo.com:
Одержувач: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ПОЛОНІЯ”
Код Одержувача: 45182991
Банк Одержувача: АТ «ОТП БАНК» в м. Київ
МФО 300528
Рахунок № UA743005280000026000000034874
Для допомоги ЗСУ.
РАЗОМ МИ ПЕРЕМОЖЕМО!!!
Контактні дані для зв’язку:
stepansikora@gmail.com, fenixslovo@ukr.net, +380501657803, telegram, Viber, WhatsApp
