Загроза для інтелектуального осередку Пентагону: Не знищуйте офіс, який перехитрив Совєти та передбачив підйом Китаю

У 1990-х роках, після розпаду Радянського Союзу, мало хто у Вашингтоні вважав Китай потенційною загрозою. У той “однополярний момент” панувала думка, що Китай стане відповідальним учасником глобальної спільноти після повної інтеграції у світову економіку. Проте в Пентагоні невелика група аналітиків з Офісу чистої оцінки (Office of Net Assessment, ONA) бачила ситуацію інакше. Зосередивши увагу на китайському керівництві, вони дійшли висновку, що Китай прагне створити можливості для повалення міжнародного порядку під проводом США. Їхні прогнози виявилися далекоглядними, передбачивши за десятиліття повернення активного суперництва великих держав і зростання військової загрози з боку Китаю для Сполучених Штатів.

Офіс чистої оцінки, невеликий підрозділ Міністерства оборони США з командою з десятка співробітників і бюджетом на дослідження у розмірі близько 20 мільйонів доларів (у Пентагоні це називають “бюджетним пилом”), десятиліттями відігравав ключову роль у формуванні стратегічного мислення вищого керівництва Пентагону. Завдяки незалежним аналізам ONA неодноразово надавав критичні та часто нестандартні висновки, які змінювали підходи США до оборони. Однак 13 березня 2025 року міністр оборони США Піт Хегсет оголосив про “ліквідацію” офісу, наказавши перевести його співробітників до інших підрозділів і скасувавши всі чинні дослідницькі контракти. Хегсет також доручив заступнику міністра розробити план “реконструкції” офісу у новій формі, що відповідатиме його пріоритетам. Але сигнал очевидний: ONA більше не існуватиме як автономний центр стратегічного мислення, який часто кидав виклик усталеній думці. Історія цього офісу свідчить: це рішення потрібно терміново переглянути.

Проєкт Маршалла: Початки ONA

ONA було створено у 1973 році за домовленістю між держсекретарем Генрі Кіссінджером і міністром оборони Джеймсом Шлезінгером. Офіс отримав завдання надавати міністру оборони незалежні оцінки військового суперництва між США та Радянським Союзом, аналізуючи поточний стан, тенденції, переваги та недоліки США, а також потенційні проблеми й можливості. Концепція “чистої оцінки” – унікальний метод стратегічного планування – була розроблена першим директором ONA Ендрю Маршаллом, якого поза Пентагоном називали “найвідомішою людиною, про яку ви ніколи не чули”, а всередині – просто “Йода”. Маршалл очолював офіс понад 40 років, до виходу на пенсію у 2015 році. Він наказав своїм підлеглим бути “невпинно скептичними” до загальноприйнятої думки. “Ми тут, щоб інформувати, а не догоджати”, – казав він, підкреслюючи, що ONA має говорити правду владі. Щоб уникнути цензури з боку бюрократії Пентагону, висновки офісу напряму передавалися вищому керівництву.

У час створення ONA американські оборонні стратеги зіткнулися з ключовим питанням у протистоянні з СРСР: чи на боці США час, чи Кремля? Розвідувальна спільнота вважала, що Росія з економікою, яка становить половину американської, якимось чином утримує та модернізує значно більшу армію, витрачаючи той самий відсоток ВВП (близько 6%), що й США. Якщо вірити ЦРУ, довгострокові перспективи для США були невтішними.

ONA провів власне дослідження і дійшов протилежного висновку: радянське військове нарощування створювало набагато більше навантаження на економіку СРСР, ніж вважало ЦРУ. За словами Маршалла, радянські лідери не були “чудотворцями” – вони спрямовували значно більшу частину національного багатства на армію, і цей рівень зусиль був би складно, якщо не неможливо, підтримувати довго. Час був на боці США, і переговори з Москвою з позиції слабкості не потрібні. Завдяки оцінці ONA ЦРУ переглянуло свої дані, повідомивши, що військове навантаження СРСР сягає 16-18% ВВП. Після завершення холодної війни стало відомо, що реальний показник був ще вищим.

Вплив на стратегію: Бомбардувальник B-1

Через кілька років нестандартні висновки ONA вплинули на оборонну стратегію США. Приклад – бомбардувальник B-1. У 1977 році президент Джиммі Картер скасував програму, вважаючи, що США не потребують стратегічного бомбардувальника для проникнення через радянську ППО, маючи балістичні ракети. Але ONA показав інше: радянське керівництво, контролюючи країну з кордоном понад 37 000 миль, було одержиме загрозою авіаударів і створило окрему службу ППО (ПВО Страни) з найрозвиненішою мережею у світі, витрачаючи на неї більше, ніж на ядерні сили.

ONA довів, що продовження програми B-1 змусить Москву інвестувати в ППО значно більше, ніж США витрачають на бомбардувальники. У 1981 році адміністрація Рейгана відновила програму, частково спираючись на аналіз ONA. Згодом виявилося, що СРСР витратив на ППО удесятеро більше, ніж США на B-1, але так і не зміг протистояти американським авіаударам. Радянська програма ППО стала “жахливо дорогим провалом”.

Передбачення змін у війні

ONA також передбачав революційні зміни у військовій справі. За рік до падіння Берлінського муру офіс зібрав Комісію з інтегрованої довгострокової стратегії за участю таких фігур, як Збігнєв Бжезінський, Генрі Кіссінджер і Альберт Вольштеттер. Комісія зазначила, що нові сенсори, високоточна зброя та обчислювальні технології створять ефективніший спосіб ведення війни – “розвідувально-ударний комплекс” за радянською термінологією, або “precision-strike” за американською. Через три роки це підтвердила операція “Буря в пустелі”, а високоточні удари стали основою всіх кампаній США. ONA закликав готуватися до того, що противники, як-от Китай, також отримають ці технології – що й сталося через десятиліття.

Довга гра Китаю

Найвизначнішим внеском ONA стало передбачення загрози від Китаю. Ще за чотири роки до розпаду СРСР офіс вказав на занепад Москви й необхідність зосередитися на Пекіні. У наступні два десятиліття ONA аналізував Китай і проводив планувальні вправи, виявивши, що США не мають концепції захисту союзників від китайської агресії. У 2010 році це стимулювало створення офісу Air-Sea Battle, хоча міжвідомчий егоїзм гальмував прогрес. ONA розробив концепцію “Архіпелагічної оборони” для стримування Китаю вздовж “першої острівної лінії” (Японія, Тайвань, Філіппіни), що вплинуло на плани США та Японії.

У 2016 році ONA досліджував затяжні війни з великими державами, як Китай чи Росія. Міністр оборони Ештон Картер спочатку сумнівався у темі, але схвалив проєкт. Офіс рекомендував створювати “глибокі запаси” боєприпасів, зміцнювати ППО НАТО у Східній Європі та розв’язувати проблеми “арсеналу демократії” – дефіцит рідкісних металів, робочої сили та виробництва. Якби ці поради врахували, США були б краще готові до вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Чому ONA потрібен

За 50 років ONA заслужив повагу обох партій завдяки точним прогнозам. Його скромний бюджет приносив величезну віддачу. Але через виклик бюрократії Пентагону офіс часто мав ворогів. У 1997 році Вільям Коен планував “вигнати” ONA, у 2013 році Чак Хейгел думав його закрити. Обидва рази ексміністри відстояли офіс, наголошуючи на його цінності.

Хегсет хоче “перебудувати” ONA за 30 днів відповідно до своїх пріоритетів. Але джерела кажуть, що офіс уже працює над 7 із 17 його цілей. Нова версія ONA втратить незалежність і унікальну методологію “чистої оцінки”, яку вдосконалювали півстоліття. У час, коли загрози нацбезпеці зростають, а технології війни еволюціонують, знищення ONA – помилка, яку складно виправити. Хегсету варто переглянути рішення, спираючись на досвід попередників.