Війна в Україні: затишшя перед фінальною битвою
Інтенсивність боїв на 13-му місяці війни помітно зменшилася через погодні умови на фронтах. Температура на окупованих територіях скаче від мінус 15 до плюс 15 градусів за Цельсієм, техніка та піхота грузнуть у багнюці, ближні бої майже не ведуться через повністю зруйновану інфраструктуру, атакують переважно артилерія та бойові дрони.
Київ засекретив більшість збройових постачань, що є абсолютно виправданим. ЗСУ накопичують та розподіляють техніку та снаряди. Солдати та офіцери поступово повертаються з країн НАТО після навчання. Україна вже має не менше тисячі пілотів, які можуть керувати іноземними винищувачами, проте, що відбувається з постачанням літаків – не зрозуміло. На мій погляд, Зеленський і Залужний спеціально вкидають інформацію про затримки в постачанні та бюрократичні тяганини. Ворог в особі Росії/Путіна має повірити, що у ЗСУ все не так просто.
Загалом, частина експертів вважають, що в наступі ЗСУ, який планується на квітень чи травень, можуть бути залучені до 500 тисяч військових та до 10 тисяч одиниць техніки. Генерал Залужний та американські генерали готують щось дуже серйозне. У ЗМІ постійно просочується інформація про майбутнє застосування спеціальних технологій, які, наприклад, повністю позбавлять окупантів усіх видів зв’язку.
Міністр оборони США Ллойд Остін почав більше брати участь у закритих засіданнях з ЗСУ/країнами NATO і менше спілкуватися зі ЗМІ. На його думку, у війні незабаром розпочнеться «найважливіший тимчасовий період». Швидше за все, на нас чекає дещо ефектніше, ніж висадка десанту в Нормандії в червні 1944-го. Для Остіна/Залужного важливо не лише перемогти, а й мінімізувати втрати.
Щодо Росії, то вона готується до оборони окупованих територій. Армія РФ стикається з колосальними проблемами у постачанні. Майже всі великі військові склади спорожніли. Закінчуються навіть набої для стрілецької зброї, яких перед війною у Путіна налічувалося близько 700 трильйонів (приблизно по 100 на кожного жителя планети).
Щодо техніки, боєприпасів, уніформи, аптечок, сухпайків, то цього окупантам не вистачає вже понад пів року. Усі військові заводи та фабрики Росії/Білорусі працюють на повну міць, але не можуть задовольнити «солдатського голоду».
Справи в Росії настільки погані, що на фронт було відправлено… танки Т-62. Ще кілька тижнів тому ця новина звучала як анекдот. Багато хто вважав, що ця техніка, вироблена з 1962 по 1975 роки, давним-давно утилізована. Танки, однак, женуться з усіх регіонів Росії до Криму, Донецької та Луганської областей. Багато машин не на ходу, гармати в неробочому стані, гусениці порвані. Однак, офіцери виконують наказ зверху.
Усередині армії РФ страшна ситуація. Про противника ніхто з більш-менш розумних військових навіть не замислюється. Кожен намагається вижити. Для цього окупантам доводиться виявляти позамежну підлість. Усі підставляють одне одного і відправляють «на штурм» найслабших, наївних і безглуздих. Більшість мобілізованих ніколи не бачили бійців ЗСУ, але добре знають, що є «Народною міліцією ДНР», що складається з абсолютних відморозків.
Для деенерівців абсолютна норма – отримати чергову партію «свіжого м’яса» з 30-40 мобілізованих, потім їх побити, посадити на голодний пайок, забрати цінні речі та смартфони. Потім когось із мобіків публічно вб’ють, когось зґвалтують, когось закатують. Коли воля більшості, що залишилася, зламана, їх відправляють «на передову», де їх швидко знищують ЗСУ. Потім у документах зазначається, що 90% загиблих «зникли безвісти» (щоб не виплачувати їх близьким компенсаціям), а ще 10% – «героїчно загинули».
За цією схемою війна триває вже кілька місяців. У старослужбовців одна мета: послати на утилізацію новоприбулих, відзвітувати про втрати та спроби наступу, попросити ще зброї, боєприпасів і, звичайно ж, горілки. Пияцтво серед «дідів» – повсюдне. Через підпільні канали на фронт також доставляються героїн, гашиш, синтетична марихуана та багато іншого.
Майже всі перехоплені СБУ телефонні розмови мобіків із рідними зводяться до «свавілля в армії». Кожен сам за себе. Війною, фактично, керують денеєрівці та кадировці. Офіцери на фронті не з’являються, воліючи пити горілку у безпечних місцях. Крадіжка, доноси, підстави процвітають. Виживають тільки найсильніші та найпідліші.
На скарги мобіків ніхто більше не звертає уваги. Щодня якась чергова партія гарматного м’яса записує відео звернення до Путіна із заїждженими фразами: Ми патріоти Росії. Ми готові воювати за Росію та захищати батьківщину. Проблема в тому, що нас нічого не навчають та не дають зброю. Нас не годують, б’ють та залякують. Допоможіть нам, будь ласка, товаришу верховний головнокомандувач».
Наступного дня кадировці та денеєрівці відправляють цих скаржників на бойові позиції, де вони вмирають. Це відбувається щодня у всіх частинах фронту. Тупі ватники розумнішими не стають. Вони покірно йдуть на забій.
Прихована мобілізація продовжується по всій Росії, проте якість вояків падає з кожним днем. На фронті вже помічено зеків пенсійного віку, інваліди, пацієнти психіатричних установ. На початку тижня до «ДНР» прибуло кілька вагонів із жінками-в’язнями.
Кожна людина, залучена до війни, діє за принципом: «І так зійде!» (Культовий мем з радянського мультика «Вовка у тридев’ятому царстві»). Підлеглі постійно брешуть начальству. Інформація сильно спотворюється та перебільшується. Майже вся статистика та документація сфальшована.
Особливе місце у війні посідає корупція, яка досягла небачених масштабів.
До вторгнення в Україну чиновники та бізнесмени всіх мастей «пиляли» до 85% державних грошей. Тепер – не менше 99%.
Так, на «оборону Криму» Путін виділив 10 млрд рублів ($125 млн). Грошей вистачило на кілька кілометрів окопів та сотню бетонних трикутників для зупинки військової техніки. Реальна вартість робіт оцінена менш ніж у $10 тисяч.
Тільки вдумайтеся: дають $125 млн, а вони вкладаються в $10 тисяч.
Російська корупція – не менш важливий помічник ЗСУ, ніж західна зброя. За перші два місяці поточного року Путін спустив на війну майже половину річного бюджету, проте ефект – нульовий. Гроші розкрадаються «по дорозі» та не доходять до заводів, фабрик, військових. З такими темпами всі свої фінансові запаси Росія витратить вже до осені. Потім доведеться включати друкарський верстат і малювати нулі на купюрах (як це сталося в Зімбабве). Швидше за все, скоро ми побачимо купюру і мільярд, і трильйон рублів.
Єдиний шанс Путіна уповільнити руйнування економіки та відстрочити поразку у війні – це допомога Китаю. Сі Цзіньпін зараз приїхав до Росії. Китайський диктатор, нагадаємо, узурпував владу в країні 10 березня, продовживши свій термін повноважень утретє.
Російська пропаганда «облизує» Сі всіма можливими способами. У березні головний китаєць став чи не популярнішим, ніж сам Путін. ТБ без кінця розповідає про багатовікову дружбу двох братніх народів, про ненависть Сі до Байдена, про готовність Піднебесної будь-якої миті вступити у війну на боці Росії тощо.
Американські економісти вважають поведінку Сі блефом. Він просто хоче уваги та поваги з боку Заходу. У Китаї чудово усвідомлюють залежність від Сполучених Штатів. Санкції у разі допомоги Росії можуть бути настільки суворими, що в країні з населенням 1.5 млрд людей розпочнеться голод. Економіка Китаю впаде й озлоблене населення винесе Сі, як кажуть, «вперед ногами».
Проте Путін готовий абсолютно на все задля підтримки Сі. Якщо знадобиться, кремлівський упир подарує китайцям Сибір та Далекий Схід, поділиться ядерними бомбами та ядерними технологіями, продасть за безцінь будь-яку газонафтову компанію. Зберегти власне життя для Путіна важливіше, ніж країну із населенням 140 млн осіб.
Після зустрічі Сі з Путіним у війні настане абсолютна прозорість. Події почнуть розвертатися з шаленою швидкістю. Зросте ймовірність, що вже цього року найбільше кровопролиття з часів Другої світової війни завершиться. Україна переможе. Росія програє Міжнародний суд почне підраховувати репарації та вивчати злочини путінської армії.
