Іноді потрібно просто зупинитися і почати слухати
Одного разу фермер виявив, що втратив в сараї з сіном свій годинник. Попри те, що він не становив собою ніякої цінності, і вартість їх була невелика, годинник був дорогий фермеру як подарунок від коханої людини.
Після безрезультатних довгих пошуків уздовж і поперек сараю, він здався. Сил вже не було. Побачивши неподалік зграю хлопчиків, він вирішив звернутися за допомогою до них і пообіцяв винагороду тому, хто знайде в сіні його годинник.
Почувши це, хлопці ватагою помчали до сараю, облазили весь стіг від верху до низу, але годин так і не знайшли. І в момент, коли фермер уже збирався залишити всі спроби розшукати годинник, до нього підійшов маленький хлопчик і попросив дати йому ще шанс. Фермер, подивившись на нього, подумав, а чому б і ні, тим більше дитина виглядала досить щирою. Тому фермер відправив хлопчика в сарай.
Яке ж було його здивування, коли через деякий час хлопчик вийшов з сараю з годинником в руці. Фермер, охоплений радістю, з цікавістю запитав, як йому вдалося зробити те, в чому інші хлопчаки зазнали невдачі. Хлопчик відповів: «Я не робив нічого. Я просто сидів на підлозі та слухав. У тиші я почув їх цокання, пішов у напрямку звуку і знайшов його».
