Володимир Бондаренко не єдиний: підробка документів у владі та адвокатурі

Скандали з підробкою документів серед високопосадовців та впливових осіб в Україні не є рідкістю. Один з останніх прикладів — справа глави апарату Київської міської державної адміністрації (КМДА) Володимира Бондаренка, якому прокуратура пред’явила підозру у фальсифікації диплома. Але він не єдиний: подібний випадок стосується голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, проти якого вже 17 місяців триває досудове розслідування через підробку свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Ця стаття розкриває деталі обох справ, порівнює їх і аналізує, чому такі інциденти залишаються безкарними в Україні.

Володимир Бондаренко: кар’єра на фальшивому дипломі

Володимир Бондаренко, 32-річний керівник апарату КМДА, опинився в центрі скандалу після того, як прокуратура Києва оголосила йому підозру у підробці диплома Львівського національного університету імені Івана Франка. Про це повідомляли численні ЗМІ, зокрема “Радіо Свобода” у проєкті “Схеми“. За даними слідства, Бондаренко не навчався у ЛНУ, але використав фальшивий диплом, щоб здобути ступінь спеціаліста в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Його дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 (підроблення документів) та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 (співучасть у підробці) Кримінального кодексу України. Під час допиту Бондаренко відмовився давати свідчення, пославшись на ст. 63 Конституції, яка дозволяє не свідчити проти себе. Цей крок лише посилив підозри щодо його провини.

Скандал набув розголосу після розслідування “Схем”, опублікованого 7 червня 2024 року. Журналісти виявили, що в архіві ЛНУ немає жодних даних про навчання Бондаренка, а копія його диплома, надана КНУ, викликає сумніви у достовірності. У відповідь мер Києва Віталій Кличко відсторонив посадовця від виконання обов’язків, але це не зняло питань про те, як людина з фальшивим дипломом понад десять років працювала на високих посадах.

Бондаренко почав кар’єру з Кличком ще у 2007 році — спочатку в Київраді, а згодом у Верховній Раді. Його стрімкий злет викликає подив: як можна було не перевірити документи такого важливого співробітника? Це свідчить про системну проблему в українській владі, де фальшиві документи стають перепусткою до впливових позицій.

Олексій Фазекош: адвокат із підробленим свідоцтвом

На іншому кінці України, в Закарпатській області, розгортається схожа історія. Олексій Фазекош, голова Ради адвокатів Закарпаття, уже 17 місяців перебуває під слідством через підробку свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Про це писали місцеві видання, зокрема “Фенікс Слово” та  “ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”. Досудове розслідування веде Ужгородське районне управління поліції ГУНП у Закарпатській області, але підозру Фазекошу досі не оголосили, хоч пройшло вже 17 місяців з початку досудового розслідування. Чому?

За інформацією з відкритих джерел, Фазекош ніби то отримав свідоцтво адвоката, не маючи юридичної освіти, не склавши необхідних іспитів і не пройшовши передбачену законом інші процедури. Цей факт виявили ще у 2023 році, але справа затягується. Критики, зокрема адвокатські спільноти, припускають, що затримка пов’язана з корупцією та хабарями, адже Фазекош — відома постать у регіоні з широкими зв’язками.

Як і Бондаренко, Фазекош побудував кар’єру на сумнівних документах. Він очолює Раду адвокатів Закарпатської області, впливаючи на професійну спільноту, хоча сам не має законного права практикувати, як адвокат та бути головою Ради адвокатів Закарпатської області.

Цей випадок підриває довіру до адвокатської професії, яка має бути взірцем законності.

Порівняння справ: спільне та відмінне

Обидва випадки — Володимира Бондаренка та Олексія Фазекоша — об’єднує використання підроблених документів для досягнення кар’єрних висот. У Бондаренка це диплом, який відкрив двері до КМДА, у Фазекоша — свідоцтво, що дало змогу стати адвокатом і очолити регіональну раду. В обох ситуаціях система перевірки виявилася неспроможною виявити фальсифікацію на ранніх етапах.

Проте є й відмінності. Справа Бондаренка набула розголосу завдяки журналістам і швидко перейшла до стадії підозри, тоді як розслідування проти Фазекоша тягнеться без видимих результатів. Це може свідчити про різний рівень впливу: Бондаренко працює в столиці під пильним оком ЗМІ, а Фазекош, ймовірно, має локальну підтримку, яка гальмує процес.

Ще одна різниця — у реакції на звинувачення. Бондаренко мовчить, скориставшись конституційним правом, тоді як Фазекош публічно заперечує звинувачення, називаючи їх “наклепом конкурентів”. Але в обох випадках брак прозорості лише погіршує їхню репутацію.

Системна проблема: чому підробка документів процвітає?

Історії Бондаренка та Фазекоша — лише верхівка айсберга. За даними громадських організацій, таких як “Чесно”, підробка документів в Україні є поширеним явищем через слабкість інституцій і корупцію. У вищих навчальних закладах можна купити диплом, а в професійних спільнотах — свідоцтва чи сертифікати. Відсутність ефективної верифікації дозволяє таким особам роками уникати відповідальності.

У випадку Бондаренка КНУ імені Шевченка не перевірив достовірність диплома ЛНУ, що свідчить про недоліки в академічній системі. У справі Фазекоша Рада адвокатів не забезпечила належного контролю за видачею свідоцтв. Обидва інциденти показують, що державні органи та професійні асоціації часто закривають очі на порушення, якщо це вигідно впливовим особам.

Суспільна реакція та наслідки

Скандал із Бондаренком викликав обурення в суспільстві. Кияни, які роками чують від Кличка про боротьбу з корупцією, обурені, що його соратник виявився фальсифікатором. Відсторонення Бондаренка стало формальним кроком, але чи понесе він реальне покарання — велике питання.

Справа Фазекоша менш відома на загальнонаціональному рівні, але в Закарпатті вона активно обговорюється. Адвокати регіону вимагають його відставки, але повільність слідства лише посилює недовіру до правоохоронних органів.

Висновок: час для змін

Володимир Бондаренко не єдиний, і Олексій Фазекош — не виняток. Їхні справи — симптоми глибшої кризи в Україні, де фальшиві документи відкривають двері до влади та престижних посад. Доки не буде запроваджено жорсткішого контролю, прозорої верифікації та реальної відповідальності, такі історії повторюватимуться.

Чи отримають Бондаренко і Фазекош справедливе покарання? Поки що система захищає своїх, але тиск суспільства та ЗМІ може змінити ситуацію. Україні потрібні реформи, щоб такі “герої” не залишалися безкарними.

Степан Сікора