Війна в Україні: чому перемир’я Трампа вислизає з рук – огляд The Economist

Британське видання The Economist давно зарекомендувало себе як одне з найчутливіших до подій в Україні. Його аналітика війни в Україні часто виявляється найближчою до реальності, а прогнози – вражаюче точними. Від провалу Запорізького контрнаступу до нещодавнього краху європейського плану виділення €40 мільярдів на виробництво зброї, The Economist постійно пропонує тверезі оцінки. Їхній останній матеріал під назвою «Перемир’я Трампа в Україні вислизає з рук» висвітлює згасання перспектив плану Дональда Трампа щодо припинення вогню та мінливу динаміку війни. Ця стаття досліджує ключові моменти їхнього аналізу, ширший контекст і що це означає для майбутнього України.

План Трампа щодо перемир’я: надія, що тане

Дональд Трамп обіцяв завершити війну в Україні за один день, але, як зазначає The Economist, його адміністрація тепер сподівається досягти припинення вогню протягом перших 100 днів президентства, до кінця квітня 2025 року. Проте ця мета стає дедалі більш недосяжною. Росія проігнорувала заклик США до 30-денного припинення вогню, яке Україна прийняла 11 березня, і натомість посилила свої атаки, зокрема здійснивши смертоносні удари по Сумах і Кривому Рогу у квітні 2025 року. Ці дії викликають дедалі більший скептицизм щодо готовності Росії вести переговори добросовісно.

Риторика Трампа також викликає занепокоєння. Він назвав конфлікт «війною Байдена», але побоюється, що вона стане його власною, якщо затягнеться. Його заяви, як-от звинувачення України у вторгненні Росії чи відмова від прохань України щодо американських ракет, зазнали критики. Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський попередив, що Кремль насміхається з доброї волі команди Трампа. Проте реакція Трампа на російські атаки, як-от називання удару по Сумах «помилкою», свідчить про небажання протистояти Росії напряму.

Непокора Росії та зміни в політиці США

Дії Росії вказують на стратегію зволікання та ескалації. The Economist зазначає, що замість участі в пропозиції щодо припинення вогню Росія посилила військові операції. Водночас політика Трампа демонструє непослідовність. Хоча він відновив санкції проти Росії та висловив роздратування Кремлем, його адміністрація також вдається до дипломатичних жестів, таких як переговори в Стамбулі щодо модернізації посольств і обмін полоненими. Ці змішані сигнали викликають розчарування у європейських союзників, які наполягають на жорсткіших санкціях, щоб змусити Росію відповідати за свої дії.

Рішення Трампа запровадити 10% мито на Україну, водночас звільнивши Росію (посилаючись на наявні санкції), ще більше ускладнило відносини. Крім того, військова підтримка України з боку США скорочується, без схвалення нового фінансування та виведення обладнання з ключових центрів, таких як Жешув у Польщі. Це покладає більшу відповідальність на Європу для заповнення прогалини.

Реакція Європи: активізація на тлі невизначеності

Оскільки відданість США зменшується, Європа шукає способи посилити оборону України. The Economist виділяє дві основні стратегії:

• Європейські «сили заспокоєння»: Очолювані Британією та Францією, ці сили мають на меті підтримувати Україну після припинення вогню шляхом навчання військ і, можливо, патрулювання західної України. Проте Росія виступає проти цього, а США не гарантують підтримки, що ускладнює роль НАТО.
• Збільшення військової допомоги: Такі експерти, як Девід Шимер, закликають Європу нарощувати постачання зброї, фінансувати українську оборонну промисловість і використовувати заморожені російські активи для оплати цих зусиль. Це критично важливо, оскільки Росія не виявляє ознак припинення агресії.

Ці ініціативи відображають спробу Європи взяти на себе більшу роль у регіональній безпеці, сподіваючись зберегти певну прихильність США до НАТО. Однак успіх цих планів залежить від припинення вогню, яке залишається невизначеним. Такі пропозиції, як дозвіл Росії анексувати чотири українські області, як припустив посланець Трампа Стів Віткофф, є неприйнятними для України та її союзників, що ще більше ускладнює переговори.

Шлях вперед: незламність України та глобальні наслідки

The Economist малює тверезу картину: зі згасанням плану Трампа щодо припинення вогню Україна стикається з майбутнім продовження опору за зменшення підтримки США. Траєкторія війни свідчить, що Україна значною мірою покладатиметься на власну стійкість і європейську допомогу, щоб протистояти агресії Росії. Зниження цін на нафту, яке скоротило доходи Росії, дає певне полегшення, але цього недостатньо для рішучої зміни балансу.

Ширші геополітичні наслідки є значними. Зменшення присутності США може змінити динаміку НАТО, тоді як здатність Європи до об’єднання та мобілізації ресурсів буде піддана випробуванню. Для України ставки є екзистенційними, оскільки вона бореться не лише за територію, а й за свій суверенітет та ідентичність.

Чому перспектива The Economist має значення

Освітлення подій The Economist вирізняється своєю ясністю та передбачливістю. Висвітлюючи розпад плану Трампа щодо припинення вогню, складнощі відносин США з Росією та еволюцію ролі Європи, видання пропонує всебічний погляд на поточний стан війни. Його здатність передбачати зміни, як-от провал Запорізького наступу чи крах європейського плану на €40 мільярдів, підкреслює його цінність як надійного джерела для розуміння війни в Україні.

Висновок

Війна в Україні перебуває на критичному етапі, коли план Трампа щодо припинення вогню втрачає обриси, а Росія не виявляє інтересу до миру. Як зазначає The Economist, майбутнє України залежить від її власної рішучості, європейської підтримки та непередбачуваних дій глобальних сил. Хоча шлях попереду залишається невизначеним, одне зрозуміло: як влучно зазначає The Economist, «як було – вже не буде». Боротьба України триває, і світ має вирішити, як підтримати її.

Степан Сікора