Вибори в БЕБ: перемога антимайдану та консервування влади

Що таке влада в Україні? Це не просто зміна облич. Це безперервний цикл, де старі кадри перефарбовуються, пристосовуються і повертаються. Свіжий приклад – конкурс на голову Бюро економічної безпеки (БЕБ). Один із ключових претендентів – Віктор Дубовик, чинний чиновник Офісу Президента, колишній радник Арбузова, син заступника міністра Захарченка. Це не просто збіг. Це чергове підтвердження, що влада в Україні – це закрите коло, де люди Януковича не просто повернулися, а вже інтегровані у систему.

Хто реально керує країною?

Чому це важливо? Тому що БЕБ – це орган, який мав би знищити корупцію у сфері економіки. Але реальність зовсім інша:

• Конкурсна комісія сформована так, щоб потрібна людина отримала посаду. Це не випадковість – це механізм збереження контролю.
• Підбір кадрів не за принципом професійності, а за зв’язками. Люди Януковича легко повертаються у владу через “правильні” конкурси.
• Фактичний вплив Офісу Президента на процеси.

Якщо подивитися глибше – ситуація з БЕБ ідеально ілюструє загальний принцип роботи української влади. Всі державні органи заповнюються “своїми”, які підтримують лояльність до системи.

Чому це не просто проблема одного конкурсу?

Тому що це симптом великої хвороби, яка називається “перемога Антимайдану”. Після Революції Гідності українці вірили, що стара система буде знищена. Але що ми бачимо зараз?

• Впливові фігури Януковича живуть в Україні, контролюють фінансові потоки, суди, правоохоронні органи.
• Офіс Президента заповнює державні інституції людьми, яких ще 10 років тому ми називали злочинцями.
• Економічні структури працюють не на розвиток країни, а на те, щоб забезпечити безкарність для “своїх”.

Це вже не випадковість. Це чітко вибудувана стратегія.

Чому Україна досі проросійська?

Бо, попри всі втрати у війні, Україна все ще керується людьми, які виросли у російській системі, вчилися у московських схемах і вміють “правильно” працювати з грошима. БЕБ, САП, НАБУ, судова система – це повинні були бути інструменти боротьби з корупцією. Але фактично це інструменти розподілу впливу між тими, хто пережив 2014 рік і знайшов спосіб лишитися в системі.

Ось чому конкурс у БЕБ – це не просто кадрове питання. Це дзеркало всього, що відбувається в країні. Україна могла стати європейською державою після Майдану. Але реальність така, що ми просто оновили фасад, залишивши ті ж корупційні механізми всередині.

Що робити?

1. Масовий тиск на владу. Вони грають на мовчанні суспільства. Якщо цей конкурс пройде тихо, завтра буде ще більше “реінкарнацій” людей Януковича.
2. Жорсткий контроль за процесами у владі. Ми не можемо дозволити, щоб конкурси були імітацією демократії.
3. Вимога очищення влади. Якщо система не зміниться, то навіть війна не стане точкою неповернення.

Ми або зараз ріжемо цей гнійник, або за кілька років побачимо офіційне повернення “старої гвардії” на всі посади. Це не просто боротьба за крісло в БЕБ. Це боротьба за те, чи є в України шанс на реальні зміни, чи нас знову обдурили.

За матеріалами Української правди