Сплячий гігант Єллоустоуна: супервулкан на межі?
Єллоустоунська кальдера, величний кратер, розміром 70 на 45 кілометрів у північно-західній частині Вайомінга, вабить своєю красою і водночас навіює побожний страх. Цей сплячий гігант, одне з найбільших активних вулканічних утворень на Землі, зберігає у своїх надрах таємницю, здатну змінити вигляд планети.
Під мальовничими пейзажами Єллоустоуна, прикрашеними гарячими джерелами та гейзерними басейнами, ховаються дві гігантські магматичні камери. Ці розплавлені резервуари — джерело занепокоєння для вчених і громадськості, адже їхнє виверження може мати катастрофічні наслідки.
Історія Єллоустоуна свідчить про його вибуховий характер. За останні 2,1 мільйона років тут відбулося три колосальних виверження: 2,08 мільйона, 1,38 мільйона та 631 тисячу років тому. Ці події відбувалися з інтервалом приблизно в 600-800 тисяч років, що породжує припущення про можливе нове виверження в найближчому майбутньому.
Гарячі джерела Єллоустона вказують на те, що глибоко під Землею кипить розпечена активність.
Однак вулкани — не годинник, і передбачити їхню поведінку з точністю до року або навіть століття неможливо. Попри більш-менш рівні інтервали між виверженнями, вчені вважають, що Єллоустоун може і не мати достатньої сили для чергового катастрофічного вибуху. Магматична камера під кальдерою сьогодні заповнена розплавленою породою лише на 5-15%, що може виявитися недостатнім для великого виверження.
Більш імовірно, що Єллоустоун може проявити свою активність у менш епічних і масштабних формах. Приклад тому — виверження ріолітової лави 70 тисяч років тому, яке, хоча й змінило ландшафт південно-західної частини національного парку, не мало глобальних наслідків.
Проте, можливість великого виверження Єллоустоуна не виключена. Геологічні зрушення або надходження свіжої магми в камери можуть пробудити сплячого гіганта.
Приблизна ілюстрація кальдери Єллоустона і того, що можна знайти під нею.
У разі катастрофічного виверження наслідки відчуватимуться по всьому світу. Величезні території Монтани, Айдахо і Вайомінга опиняться під шаром пірокластичних потоків — розпеченого газу і вулканічного матеріалу. За оцінками вчених, це може призвести до загибелі до 90 тисяч осіб.
Вулканічний попіл, як і в минулі виверження, покриє більшу частину західної частини Північної Америки. У радіусі кількох сотень кілометрів від Єллоустоуна товщина шару попелу може досягати метра. Навіть віддалені регіони, такі як Солт-Лейк-Сіті, опиняться під шаром попелу завтовшки в кілька десятків сантиметрів. Попіл досягне й інших континентів, включно з Європою та Азією.
Однією з найсерйозніших проблем стане викид попелу в стратосферу. Це призведе до блокування сонячного світла, зниження температури та порушення екосистем, що спричинить глобальний голод і масове вимирання видів.
Подібна катастрофа сталася близько 74 тисяч років тому, коли вивергнувся супервулкан Тоба на острові Суматра. Деякі вчені вважають, що саме ця подія призвела до різкого скорочення чисельності людства (пляшкове горлечко), залишивши лише кілька тисяч тих, хто вижив.
Карта, що показує приблизний розмір попелу на всій території США після супервиверження Єллоустона.
У сучасному світі, з населенням понад 8 мільярдів людей, наслідки виверження супервулкана будуть ще більш жахливими.
Однак ймовірність такого сценарію в найближчому майбутньому вкрай мала, хоча й не дорівнює нулю. Єллоустоун перебуває під пильним наглядом учених, які відстежують будь-які зміни в його активності. Сучасні технології дають нам змогу з високою точністю прогнозувати вулканічні виверження, що дає якийсь час для вжиття необхідних заходів безпеки.
Єллоустонська кальдера — це не тільки потенційна загроза, а й унікальне природне явище. Його вивчення дає нам змогу краще зрозуміти процеси, що відбуваються в надрах Землі, і оцінити вплив вулканічної активності на нашу планету.
Замість того, щоб жити в страху перед сплячим гігантом, ми повинні використовувати його як нагадування про крихкість нашої планети та необхідність дбайливого ставлення до неї.
