Загробне життя і спеціальна теорія відносності Ейнштейна
Я сиділа в таксі разом із молодим чоловіком, і коли я сказала йому, що я фізик, він запитав: “О, а можу я поставити вам запитання про квантову механіку?”. Я здивувалася: “Ну, добре, ставте”. І він сказав: “Один шаман сказав мені, що моя бабуся досі жива завдяки квантовій механіці. Це правда?”
Мені довелося зробити паузу і спробувати зрозуміти, і, подумавши про це деякий час, я дійшла висновку, що це не зовсім абсурдно. Але річ у тім, що це не має жодного стосунку до квантової механіки. Насправді це має стосунок до спеціальної теорії відносності Ейнштейна. Вся справа в реальності часу. Це питання про те, чи має теперішній момент, це “зараз”, яке ми переживаємо, фундаментальне значення.
Є багато речей, наприклад, великі екзистенційні питання про життя після смерті, про які фізика справді може нам щось розповісти. До Ейнштейна час був універсальним параметром. Ми всі поділяли один і той самий момент часу; один і той самий момент теперішнього часу, з яким ми всі могли погодитися. Але потім прийшов Ейнштейн і сказав: “Усе не так просто”. І головна причина цього в тому, що швидкість світла кінцева, і ніщо не може йти швидше за швидкість світла — вона однакова для всіх спостерігачів.
Це звучить як справді безневинне припущення, але воно має фундаментальний наслідок, який досить легко зрозуміти. Якщо вас запитати, чи справді ви впевнені, що екран, на якому ви читаєте ці рядки, перебуває просто зараз перед вами, ви, напевно, відповісте: “Так, звісно, ось він, у сенсі, я тримаю його в руці, або я бачу його просто перед собою”.
Але ми щойно дізналися, що швидкість світла кінцева, і ніщо не може рухатися швидше за швидкість світла. Тому все, що ви відчуваєте, все, що ви бачите, ви бачите так, як це виглядало в минулому, через крихітний проміжок часу. То звідки ж ви знаєте, що щось існує просто зараз? Що ви взагалі маєте на увазі під словом “зараз”? Саме ця проблема виникає у спеціальній теорії відносності Ейнштейна.
Ейнштейн спробував створити поняття “зараз” у цій новій теорії, але зазнав невдачі. Уявіть, що ви дивитеся прямо перед собою, а на лінії вашого зору, скажімо, зліва направо, їде потяг. А в поїзді їде ваша подруга, назвемо її Аліса. Тепер уявімо, що в той самий момент, коли Аліса, що стоїть у середині поїзда, дивиться прямо на вас, на обох кінцях поїзда відбуваються спалахи світла. І питання полягає в такому: Чи відбулися ці спалахи світла в один і той самий час?
Якщо ви хочете відповісти на це запитання, дивлячись на поїзд, то це досить просто. Ці спалахи світла відбуваються одночасно. Обидва вони походять від джерел, що знаходяться на однаковій відстані від вас. Тому, звісно, ви бачите їх в один і той самий час. Але як те ж саме виглядає з погляду Аліси? Спалахи світла відбуваються, але поки світло рухається до неї, вона рухається до одного з джерел світла і віддаляється від іншого, тож шлях одного спалаху для неї коротший, а іншого довший.
Таким чином, з погляду Аліси, спалах світла спереду поїзда приходить раніше, ніж ззаду. Тому вона скаже: “Ні, вони не відбулися в один і той самий час”. А тепер важливий момент: усе це відносність. Тобто, ви обидві маєте однаково правильну думку.
І що ми з цього робимо висновок? Ну, з цього ми робимо висновок, що немає однозначного поняття для визначення того, що відбувається зараз: Це залежить від спостерігача. Тому ви обидві маєте рацію. І якщо слідувати цій логіці до кінця, то виходить, що кожен момент для когось може бути зараз. І це включає всі моменти у вашому минулому, а також усі моменти у вашому майбутньому. Ця неможливість визначити єдине поняття “зараз”, з яким ми всі згодні, називається “відносність одночасності”.
І це дуже важливо, бо це говорить нам про те, що в основі своїй цей досвід теперішнього часу, який ми всі поділяємо, не має сенсу. Тож математична основа, яку вигадав Ейнштейн, щоб зрозуміти сенс відсутності теперішнього моменту, скінченності швидкості світла та відносності одночасності, полягає в тому, що він об’єднав простір і час в одну спільну сутність, яка називається простором-часом. І більш конкретно, оскільки теперішній момент не має фундаментального значення, увесь цей простір-час існує в теперішньому моменті та називається блоковим всесвітом. У блоковому всесвіті минуле, сьогодення і майбутнє існують однаково. Ви просто не можете виділити один конкретний час як особливий.
Таким чином, минуле, в якому бабуся ще жива, існує точно так само, як і теперішній момент. Є й інший спосіб поглянути на цю ідею, що люди, які, на жаль, померли, в якомусь сенсі все ще існують — і це пов’язано з тим, як працюють фундаментальні закони природи, які ми знаємо. Вони не знищують інформацію. Єдине, що вони роблять, це перебудовують матерію, випромінювання і все, що є у Всесвіті; вони просто дають вам правила, як розмістити їх у різних місцях із різною швидкістю. Але ви можете застосовувати ці правила як уперед, так і назад. А це означає, що якщо у вас є дуже, дуже гарний комп’ютер, ви в принципі завжди можете дізнатися, що сталося раніше.
Тож у цьому сенсі інформація не може бути знищена. Однак у практичних цілях вона може стати недоступною для відновлення. Фізики розглядали два випадки, коли інформація може бути знищена, але досі їх не було вирішено: Один із них — це інформація, яка падає в чорну діру. Ми не знаємо, що з нею відбувається. А інший — загадковий процес вимірювання у квантовій механіці, який також є невирішеною проблемою.
Отже, якщо хтось, кого ви знали, помирає, то, звісно, ми всі знаємо, що ви більше не можете спілкуватися з цією людиною. І це тому, що інформація, яка складала її особистість, розсіюється в дуже тонкі кореляції в останках її тіла, які переплітаються з усіма частинками навколо неї. І повільно, повільно вони переходять у випромінювання, яке розсіюється по всій Сонячній системі, а зрештою і по всьому Всесвіту.
Але це дуже антропоморфна річ: вона дуже прив’язана до нашого власного існування, і хто знає, що станеться за мільярд років або щось на кшталт цього з природою людей. Можливо, з’являться якісь космічні свідомості, які теж будуть розсіяні, і ця інформація знову стане доступною.
Отже, я знаю, що це звучить божевільно, але за всього того, що ми знаємо про фундаментальні закони природи, про теорії Ейнштейна і про те, як працюють наші нинішні теорії, здається, що наше існування насправді перевершує плин часу. Є щось позачасове в інформації, яка складає нас і все інше у Всесвіті.
І я думаю, що це справді глибоке духовне розуміння, яке ми отримуємо безпосередньо під час вивчення основ фізики. І я маю зізнатися, що особисто мені дуже важко зрозуміти це інтуїтивно. Це висновки, які ми робимо з наших спостережень, і математика описує їх правильно. Зовсім інша справа — зрозуміти сенс цього в повсякденному житті. Але як фізик, я довіряю процесу відкриття знань, який відбувається при використанні наукового методу, і тому ставлюся до цього серйозно.
*****************
Шановні добродії, дорогі українці, долучайтесь до допомоги ЗСУ. За ваші кошти БФ “Полонія” придбає для наших ЗСУ автомобілі та іншу необхідну техніку і матеріали. Вся інформація про використання Ваших коштів буде публікуватись на сайті fenixslovo.com:
Одержувач: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ПОЛОНІЯ”
Код Одержувача: 45182991
Банк Одержувача: АТ «ОТП БАНК» в м. Київ
МФО 300528
Рахунок № UA743005280000026000000034874
Для допомоги ЗСУ.
РАЗОМ МИ ПЕРЕМОЖЕМО!!!
Контактні дані для зв’язку:
stepansikora@gmail.com, fenixslovo@ukr.net, +380501657803, telegram, Viber, WhatsApp
