Андрій Ілларіонов: “Насувається катастрофа, про яку Путін не хоче говорити”
У цьому інтерв’ю Андрій Ілларіонов пояснює, чому Європа не помічає справжньої причини путінської паніки, хто сьогодні найбільше впливає на кремлівського боса, і чому попри все його навряд чи повалять.
Він був головним економічним радником у Кремлі і відповідав за великі реформи.
Едуард Штайнер, Die Presse:
Почнемо з Володимира Путіна. Ви були його головним економічним радником. Чи змінився відтоді його характер?
Андрій Ілларіонов:
І так, і ні. Головні риси характеру залишилися тими самими. Він ретельно прораховує свої кроки, діє раціонально і цілеспрямовано. Педантично планує свої дії. Продумує можливі варіанти. Уважно ставиться до деталей, слухає поради експертів.
Однак, на думку Джо Байдена, він прорахувався з війною проти України.
У цій справі теж не все так просто. Багато хто судить про Путіна, виходячи зі свого досвіду життя в цивілізованому демократичному суспільстві. Але у нього інші критерії. На його думку, він усе ще може виграти. Звичайно, йому не вдалося поставити під контроль усю Україну, навіть її половину.
Але він думає, що він уже домігся приєднання чотирьох нових українських територій. Навіть якщо за це довелося заплатити смертями 90 тисяч людей, то він цинічно-розважливо може сказати, що це був гідний гамбіт — він пожертвував “пішака”, за допомогою якого здобув “ферзя” – територію з населенням у 6-7 мільйонів осіб.
Путін із 2000 року регулярно говорить про необхідність розв’язання демографічної проблеми Росії.
Перейдемо до економіки: Міжнародний валютний фонд (МВФ) тепер очікує у 2022 році падіння ВВП Росії лише на 3,4 відсотка ВВП замість колишніх шести відсотків. А на 2023 рік — мінус 2,3 замість 3,5 відсотка. У чому ми досі помилялися в наших прогнозах? Ми дивимося не на ті показники?
Добре, що ви запитали про це. Багато хто любить говорити про помилки Путіна, мало хто хоче визнавати свої власні помилки. Великою помилкою багатьох спостерігачів стала оцінка масштабів інтеграції Росії у світову економіку і світову спільноту. Якщо і є інтеграція, то це одностороння орієнтація на експорт нафти та газу.
Через зростання цін на енергію з початку війни Росії вдалося заробити на енергетичному експорті щонайменше стільки ж, скільки й раніше.
Однак є ознаки реальної катастрофи, що насувається, про яку Путін не хоче говорити, бо це для нього небезпечно. На яку на Заході теж мало хто звертає увагу.
А що це?
Стан золото-валютних резервів. У цій сфері катастрофа для Путіна наближається досить динамічно. За сім з половиною місяців війни офіційні резерви скоротилися на 16 відсотків. Навіть це скорочення виглядає досить суттєво. Але це тільки частина картини.
Намалюйте її всю!
За шість днів до початку війни міжнародні резерви Росії становили 643,2 мільярда доларів. Відтоді вони скоротилися на 102,5 мільярда доларів, або на 16 відсотків. Але офіційна оцінка містить приблизно 300 мільярдів доларів, заморожених західними санкціями, і тепер до них у Росії немає доступу.
Виходить, що незабаром після початку війни в розпорядженні Росії залишилося ліквідних резервів лише на 343 мільярди доларів.
Якщо врахувати подальше скорочення ліквідних резервів на 102,5 мільярда, то в розпорядженні Кремля зараз залишається тільки 240 мільярдів доларів – тобто скорочення резервів відбулося на 30 відсотків!
Гроші пішли на війну?
Обсяг скорочення резервів на 102,5 мільярда близький до стриманих оцінок військових витрат Кремля. Який висновок можна зробити з цих фактів? Якби Захід не заморозив 300 мільярдів доларів на початку війни, то, з огляду на середньомісячний темп скорочення резервів, їх вистачило б на 47 військових місяців. Тож Путін міг розраховувати майже на чотири роки війни.
Через запровадження західних санкцій ліквідних резервів стало вистачати в лютому трохи більше ніж на два роки, а зараз, у вересні, — тільки на 17-18 місяців.
До того ж частина резервів деномінована в СПЗ (спеціальних правах запозичення), а також перебуває на рахунку резервної позиції Росії у МВФ, ліквідність цієї частини резервів обмежена. Крім того, 130 мільярдів доларів резервів — це золото, на його використання також накладено санкції. Виходить, що резервів вистачить у кращому разі лише на рік.
Припустимо, що резервів більше немає. Що тоді?
Якщо центральний банк не зможе більше запропонувати долари економічним суб’єктам, які бажають обміняти рублі на долари, то почнеться валютна паніка, т.зв. “набіг” на банки, валютна катастрофа. Коли ж руйнуються банки, то економіка може зупинитися в одну мить, що може привести війну до кінця. Через війну помітно зросли бюджетні витрати.
А фінансувати їх буде важко, оскільки тепер Росія не зможе експортувати більше нафти і газу, оскільки набувають чинності західні обмеження на російський експорт.
Путін міг би підняти податки, висмоктати з корпорацій на кшталт “Газпрому” особливі дивіденди, як він це вже робить, або ж випустити державні облігації.
У всіх трьох випадках він дійсно може отримати додаткові рублі, але під час війни він навряд чи отримає валютні кредити за кордоном. Однак він витрачає рублі, а економічні суб’єкти хочуть ці рублі обміняти на долари.
Путіну потрібні долари — не тільки для того, щоб закуповувати закордонні товари або ж платити своїм дипломатам і шпигунам за кордоном, а й для підтримання балансу між рублем та доларом всередині країни.
Якщо він не зможе цього зробити, то тоді рублю загрожує девальвація, економіці — інфляція, а банкам — втеча депозитів. Зрештою це може призвести й до політичної катастрофи. Такого розвитку подій Путін побоюється, але саме до цього сценарію Росія поступово наближається.
В умовах війни динаміка золотовалютних резервів є важливішим показником, ніж динаміка ВВП, за якою зазвичай стежать.
Як Путін реагуватиме на резерви, що виснажуються? Він стане більш непередбачуваним?
Це питання не майбутнього, це сьогодення, це вже видно. Путін уже вжив низку агресивних заходів. Це відображення відчаю, який його охопив. Він хоче закінчити війну шляхом її ескалації.
Але брак грошей, напевно, є не єдиною причиною?
Є ще дві причини. По-перше, це малоприємне усвідомлення того факту, що він не може виграти війну на виснаження, яку він вів між кінцем березня і кінцем серпня, причому не тільки фінансово, а й з погляду втрат військової техніки, які різко зросли.
А інша причина?
Зовнішньополітична — зміна позиції Китаю. На початку лютого цього року Путін зміг домовитися з товаришем Сі про так зване “всеосяжне стратегічне партнерство” між Росією і Китаєм. І він дуже розраховував на нього.
Якби китайці дійсно допомогли Путіну, то Україні довелося б дуже важко. Хоча Путін відправляв своїх посланців до Пекіна, але Китай на них не реагував.
Ось чому Путін так розраховував на першу з початку цієї стадії війни зустріч віч-на-віч із главою китайської держави Сі Цзіньпіном, що відбулася 15 вересня в Самарканді. Але Сі відмовив йому і у військовій, і в економічній допомозі. Ба більше, тепер Китай також дистанціюється від Путіна зовнішньополітично.
Тож якщо і є щось, у чому Путін дійсно повністю прорахувався, то це щодо позиції Китаю.
Дистанціювання Пекіна від Кремля, що посилюється, — це для Путіна дійсно удар нижче пояса.
Які наслідки?
Тепер Путін хоче будь-що-будь закінчити війну швидко. Тому він запустив процес ескалації, за допомогою якого він підіймає ставки, щоб мати козирі на переговорах щодо досягнення для себе більш-менш прийнятної угоди. Він намагається залякати Україну, Європу і США, щоб домогтися врегулювання шляхом переговорів.
І ви вже бачите сигнали на Заході — починаючи від Віктора Орбана і Папи Римського до Ілона Маска, які пропонують мирні переговори.
На жаль, у справі залякування західної громадськості Путіна підтримав Джо Байден, який заговорив про ядерний Армагедон, що насувається. Лише прем’єр-міністр Великої Британії Ліз Трасс заявила, що на ядерний удар Британія відповість ядерним ударом. Саме так мав би реагувати весь колективний Захід.
Саме тому Путін хоче отримати зустріч із Байденом, тому що це одночасно і найважливіша людина на Заході, і це найбільш налякана людина на Заході.
Хто в Росії має найбільший вплив на Путіна?
Найбільший вплив на Путіна має Сі Цзіньпін. Як ми щойно переконалися, він виявився більш впливовим, ніж усе путінське оточення в Москві. Здається, Захід цього ще не зрозумів.
Яка нинішня атмосфера в Кремлі? Там панує хаос? Страх?
Ознак хаосу не видно. Путінське оточення продовжує працювати дисципліновано і виконує його доручення. Але вони дедалі більше побоюються того, що буде з ними, якщо не вдасться домовитися із Заходом.
Але вони вважають, що із Заходом домовитися може тільки Путін. Тому очікувати від них його повалення навряд чи слід.
Що, якщо він не зможе домогтися угоди?
Тоді почнеться наближення кінця режиму. Економічно і політично. Оскільки вони всі залежать від Путіна, то підуть на дно разом із Путіним.
* * *
Едуард Штайнер
“Die Presse”
*****************
Шановні добродії, дорогі українці, долучайтесь до допомоги ЗСУ. За ваші кошти БФ “Полонія” придбає для наших ЗСУ автомобілі та іншу необхідну техніку і матеріали. Вся інформація про використання Ваших коштів буде публікуватись на сайті fenixslovo.com:
Одержувач: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ПОЛОНІЯ”
Код Одержувача: 45182991
Банк Одержувача: АТ «ОТП БАНК» в м. Київ
МФО 300528
Рахунок № UA743005280000026000000034874
Для допомоги ЗСУ.
