Левірат: незвичайний нюанс сімейних відносин чукських народів
Доля вдови
Звичай левірату стосується долі жінки, яка втратила чоловіка. Якщо чукотська дружина стає вдовою, то вона залишається в родині чоловіка досить дивним чином: одружитися з нею повинен один з чоловіків сімейства, найчастіше молодший брат покійного. Її діти від першого шлюбу стають дітьми нового чоловіка і виховуються як родичі. Таким чином, діти ростуть в повноцінній сім’ї свого кровного батька і не покидають рідне плем’я.
Практичність
Таке рішення продиктовано практичними міркуваннями. Самотній жінці, незалежно від того, з дітьми або без них, було б складно вижити й прогодуватися в умовах Крайньої Півночі. Обов’язок чукських жінок — ростити дітей і підтримувати порядок в господарстві. Якщо дружиною родича померлого чоловіка стає жінка, виловлюється відразу кілька зайців: по-перше, жінку і її дітей годують і одягають, по-друге, домашнє господарство підтримується її турботою, по-третє, зберігається чистота родоводу.
У рідкісних випадках вдова могла піти в іншу сім’ю, але зазвичай це було мотивовано економічними міркуваннями. Наприклад, інший клан міг заплатити за це оленями.
Жінка – це власність
Інцест
Чукчі дуже педантично ставляться до питань інцесту. Формально вдова і родич чоловіка не є біологічними родичами, тому кровозмісного союзу немає. Більш того, така система значно спрощує вибір нареченого або нареченої для дітей в майбутньому.
Ось і виходить, що звичай левірату, який на перший погляд здається диким і варварським, продиктований економічними, практичними й генеалогічними міркуваннями.