ВОЛОДИМИР ФЕНИЧ, МИХАЙЛО САДОХА. КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ ГРОМАДИ СЕЛА ДОРОБРАТОВА МУКАЧІВСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ. НАРИС 2, ч. 2
… Й. Бокшай також розробив проєкт вітражних вікон та хрестів на торуні для церкви. Однак виникли труднощі з можливостями їх виготовлення, оскільки всі ливарні заводи в умовах війни працювали тільки над виконанням військових замовлень. Проте єпархіальний уряд домовився через Міністерство віросповідання та освіти про відлиття вікон і хрестів на торуні на ливарному заводі в Будапешті та доставляння їх залізницею до станції в Мукачеві коштом держави.
Угорська держава згідно з чинним законодавством щодо підтримки фінансування культових споруд виділила на будівництво нової церкви в Доробратові 10 тис. пенґе. Спорудженням храму займався майстер по будівництву Янош Лешко зі словацького міста Краловські Хлмец зі своїм помічником Потокі. У зверненні до громади греко-католицької церкви села Доробратова від 15 серпня 1943 року Я. Лешко повідомив, що за інформацією Е. Еґрешія, товариство Кратцма-Б в Будапешті дало свою згоду на виготовлення вікон зі свинцевого скла за згодою єпископського керівництва в Ужгороді на основі проєктів Й. Бокшая. Вікна виготовлятимуть спеціальним методом у майстерні акціонерного товариства Ганц і Тарша Ливарне виробництво та машинобудівний завод. Робота коштуватиме 4680 пенґе, гарантію оплати яких бере на себе уряд Угорщини. Серед мурників церкви згадувався ще Карл Ласпах.
У підсумку, іконостас і престол вирізьбив Янош Павлишинець, а ікони до іконостата, бічного вівтаря та саму вівтарну розмалював Йосиф Бокшай.
Однак у другій половині літа 1943 року виникли значні фінансові проблеми: відбулась пенгова інфляція, подорожчали, будівельні матеріали. Грошей на завершення будівництва не стало. Капітулярний вікарій Мукачівської греко-католицької єпархії отець Микола Мураній домовився в Будапешті про виділення урядом Угорщини фінансової допомоги для погашення боргу.
Тим часом 58 тис. пенґе для завершення будівництва церкви на прохання о. Євген Уйгелі було зібрано в Шарошпотоку, рідному місті, де він народився, а також на парафіях, де служили його вівтарні побратими, з якими він навчався в семінарії Естергома. Це дало можливість у 1944 році закупити будівельні матеріали для завершення будівництва церкви в Доробратові. З приходом на Підкарпатську Русь радянської армії восени 1944 року будівництво церкви майже повністю призупинилося.
Станом на 1 травня 1945 року згідно з даними шематизму Мукачівської греко-католицької єпархії до округу (дистрикту) Крайна належали сім парафій та 16 сіл. В селі Доробратові налічувалося 1849 греко-католиків. Віце-архідияконом цілого округу був доробратівський парох Євгеній Уйгелі.
Навесні 1945 року отець Євген Уйгелі знову організував вірників для завершення будівництва церкви. Запросили майстра з Мукачева Йосифа Козманова, під керівництвом якого підібрали бригаду з односельців-доробратівчан, яка складалася з літніх чоловіків, жінок та підлітків. З майстрами та робітниками розплачувалися зерном, харчовими продуктами з власних господарств, а самі працювали безплатно.
Встановлення хреста на вежу церкви, 1948 рік. Власний архів Михайла Садохи
Восени 1945 року новий мукачівський єпископ владика Теодор Ромжа освятив престол та іконостас церкви Св. Миколая Чудотворця. В церкві розпочалися богослужіння й одночасно продовжувалися роботи. Але найважчим було те, що завершенню будівництва почала перешкоджати нова радянська влада.
Попередні частини читайте:
Далі буде…
