ВОЛОДИМИР ФЕНИЧ, МИХАЙЛО САДОХА. КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ ГРОМАДИ СЕЛА ДОРОБРАТОВА МУКАЧІВСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ. НАРИС 2, ч. 1
НАРИС 2.
ПАРАФІЯ ТА ПАРОХИ СЕЛА ДОРОБРАТОВА
В ЧЕХОСЛОВАЦЬКИЙ ТА УГОРСЬКИЙ ПЕРІОДИ (1919–1946)
Наступним парохом у с. Доробратово був Яцкович Василь, який народився у 1865 році.
Родина Яцковича походить із давнього дворянського роду. Відповідно до грамоти угорського короля Рудольфа II Габсбурга від 21 березня 1600 року Стефану Яцковичу, як захиснику Батьківщини та християнської Віри від османів та ісламу, було видано Гербовий лист і родинний Герб. Його було видрукувано в Нітрі 15 серпня 1622 року та двічі підтверджено в Зомборі – 6 квітня 1814 року і в Заґребі – 8 червня 1826 року. Юридична копія королівської грамоти зберігається в Хорватському державному архіві м. Загреб (в минулому Аграм).
Священник Василь Яцкович у 1916– 1927 роках був одночасно і парохом у с. Доробратові, і деканом у Крайнянському окрузі. Отець В. Яцкович був засновником місцевого осередку Товариства ім. Олександра Духновича та бібліотеки та народної читальні. Він організував церковний хор, який налічував 60 членів. Його дружина Юлія організовувала на фарі навчання дівчат шиттю та в’язанню.
Разом з дяком-вчителем Андрієм Глебою о. Василь Яцкович був ініціатором будівництва та відкриття в селі восьмирічної школи.
Помер заслужений священник 26 липня 1940 року. Похований біля церкви в с. Велика Туриця, де парохував останні роки свого земного життя.
Нащадки о. Василя Яцковича брали активну участь у житті Мукачівської греко-католицької єпархії та нагороджувались вищими єпархіальними нагородами, зокрема орденом імені єпископа Андрія Бачинського.
Тривалий час парохом греко-католицької громади в с. Доробратово був отець Євген Уйгелі. Він народився 2 квітня 1885 року в русинській сім’ї в місті Шарошпоток в Угорському королівстві. Осві-ту здобув у Мукачівсь- кій королівській католицькій державній гім- назії ім. Арпада, а богословську – в Ужгородській духовній семінарії та в теологічній семінарії в місті Естергом в Угорщині. З 1927 по 1949 рік о. Євген Уйгелі був парохом в с. Доробратово.
У 1928 році в Доробратові та навколишніх селах стрімко поширювався тиф і дифтерія, що призвело до чисельних смертей. У селі проводилися відповідні санітарно-медичні заходи. Але наперекір цьому смертність все одно зростала. В зимові місяці 1928–1929 рр. в селі померли двоє школярів від дифтерії та 46 дорослих від тифу. Велику надію односельці покладали на Бога. У квітні 1929 р. о.Євген Уйгелі запросив до села місію монахів із Мукачівського Свято-Миколаїв- ського монастиря. Протягом тижня з 21 по 28 квітня в церкві цілодо-бово проходили Богослужіння. Після завершення місії за селом було встановлено шестиметровий дерев’яний хрест, який 28 квітня 1929 р. освятив мукачівський єпископ Петро Гебей. Після цієї події від тифу і дифтерії в селі більше ніхто не помер. З того часу біля цього хреста відбуваються систематичні поминальні Богослужіння. У 2020 р. зусиллями громади села хрест було відреставровано та здійснено обряд освячення.
За переписом 1930 року в селі Доробратові проживало 1763 жителі, з яких 1609 русинів, 116 євреїв, 21 чехів і словаків, 8 угорців, 3 німців та 6 іноземців. За останні сто років другою етнічною групою в селі після русинів стали євреї. В селі діяла одна Свято-Миколаївська греко-католицька громада яка налічувала 1554 вірників і мала кам’яну чотирьох вежову церкву. Серед державних установ у селі були дві: нотаріат та жандармський відділ, в яких працювали в основному чехи і словаки. В селі була шестикласна школа з русинською мовою навчання.
У 1929 році спеціалісти окружного уряду з м. Мукачева обстежили церкву і прийшли до висновку, що потрібно провести ремонтні роботи, так-як на правій стіні від престолу і, частково, куполі появились тріщини, що були зумовлені отриманими пошкодженнями під час землетрусу. Церковна рада на чолі зі священником о. Йосифом Уйгелі стали говорити про будівництво нової церкви. Розглядалось питання можливості продажу Урбаріального лісу громади або отримання банківського кредиту під заставу Урбаріального лісу. Але для того, щоб подавати заявку на отримання кредиту, потрібно було мати проєкт церкви та відповідні розрахунки вартості будівництва.
Проєкт церкви розробив архітектор Еміліан Егреші. З фірмою «КОЛОНА» було укладено угоду на будівництво. Відповідно до здійснених розрахунків кошторис будівництва склав 1 мільйон чеських крон. Була почата процедура оцінки лісу й отримання згоди від кожного члена товариства. Одночасно почались перемовини з єврейською сім’єю Клайн про продаж церковній громаді земельної ділянки під будівництво церкви. Але одностайної згоди на продаж урбаріальної власності або згоди віддати під заставу від членів товариства не було досягнуто.
В листопаді 1940 року місцевий парох о. Євген Уйгелій знову виступає з ініціативою продати ліс, що знаходився в колективній (урбаріальній) власності жителів села, а за вторговані кошти побудувати нову церкву за проєктом, розробленим архітектором Е. Егрешієм. На цей час всі члени урбаріального товариства погодились на продаж лісу з умовою, що греко-католики всі кошти віддають на побудову церкви, а члени урбаріальної спільноти юдейського віросповідання і православні заберуть кошти за свої частки вартості лісу. Отримавши від кожного члена товариства письмову згоду, Урбаріальний уряд в лютому 1941 року підписав угоду з Угорським Королівським державним лісовим управлінням про продаж лісу відповідно до земельного кадастру.
Ця подія в «Циркулярі Єпархії Мукачевской» описана наступним чином:
«Урбаріальноє общество в Дорогобратові 160 000 пенґе пожертвувало из продажи свого ліса на будованіє новой церкви в с.Дорогобратові. Єпархіальний Єпископ лично появився в Дорогобратові и торжественним способом подяковав урбаріальной громаді и добрим вірникам за сіє похвальноє и Богу угодноє рішеніє. На сих днях уже и начнеться будованіє новой церкви, котра буде одною из найкрасших церквей Єпархії».
Божоє благословеніє да будет із усіми, котрі помогли здійснити будованіє сей новой церкви.
Ужгород 1.05.1941. З архієрейським благословенням
+Александер, Єпископ Мукачевський».
Так з Божого Благословіння у розпал Другої світової війни, коли під бомбами й снарядами знищувались храми та святині, міста й села, гинули мільйони невинно убієнних людей, в с. Доробратово здійснювалося будівництво великої церкви. У червні 1942 року було укладено угоду на проєктування, виготовлення і розпис іконостаса та престолу. За проєктування взявся талановитий художник, випускник Будапештської академії мистецтв Йосиф Бокшай та житель с. Чопівці, Мукачівського району різьбяр Іван Павлишинець, який захистив кваліфікацію майстра-різьбяра в художній раді при Кошицькій єпархії.
У тісній співпраці з архітектором Емеліяном Егрешієм, єпархіальною капітулою, Доробратівською церковною громадою з благословення й постійної підтримки мукачівського єпископа Олександра Стойки вони приступили до проєктування та виготовлення замовлення. Спроєктований низький іконостас є унікальним за формою та розписом. Подібний іконостас спроєктований, розписаний Й. Бокшаєм встановлений у монастирі редемптористів грецького обряду в словацькому місті Міхаловці у 1935 році. Іконостас та престол Свято-Миколаївської церкви в с.Доробратово спроєктований і розписаний визначним художником Йосифом Бокшаєм. Сконструював та здійснив високохудожнє різьблення Іван Павлишинець.
Попередні частини читайте:
Далі буде…
