Мудра притча про правосуддя і справедливість
Тож втрата грошей, за які можна було придбати 20 коней, це, самі розумієте, прикра втрата.
Йшов тією дорогою місцевий тесля і знайшов важкенький гаманець. Приніс його додому. Нікому про нього не сказав, а сховав в очікуванні появи господаря втраченого гаманця — доведеться ж віддавати. А якщо не погодиться — то інша справа. Але за будь-яких обставин треба почекати…
Найближчої неділі священик оголосив у церкві, що загублено 800 гульденів і тому, хто їх знайде і поверне, виплатять 100 гульденів винагороди. Чесний тесля приніс гроші пастору.
Той попросив, щоб прийшов купець. Торговець прибув. Узяв гаманець. Перерахував гроші й дав теслі не обіцяних 100 гульденів, а всього лише 5, і супроводжував це дуже образливими словами: “А сто гульденів ти взяв без дозволу сам, бо в гаманці було 900 гульденів!”.
У такий безчесний спосіб жадібний торгаш вирішив схитрувати та заощадити.
Тесляр, зрозуміло, обурився, що його звинувачують у крадіжці, і заявив:
“Я жодного гульдена не взяв, не те щоб сотню. Я людина віруюча”.
Священник підтвердив, що тесля, справді, порядна і глибоко віруюча людина, яка дотримується заповідей Божих, і тому він не міг узяти цю сотню гульденів. Але жадібний купець наполягав на своєму.
Сперечалися вони довго, і тоді священник відвів і тесляра, і купця до суду міста Франкфурта. Справа розглядалася кілька днів і стала для городян предметом численних пересудів. Тож у день засідання суду та оголошення вироку будівля суду була переповнена. Усіх цікавило, чим завершиться грошова суперечка.
Суддя спочатку запитав купця: “Ти можеш заприсягтися, що втратив саме 900 гульденів?”.
Купець навіть оком не моргнув, поклав руку на Біблію і присягнувся. У той час присяга на Біблії, це було, ну, дуже серйозна справа.
Потім суддя звернувся до теслі: “А ти можеш заприсягтися, що знайшов 800 гульденів?”
Чесний майстер спокійно поклав руку на Біблію і теж присягнувся.
Після цього суддя оголосив своє рішення: “Справа очевидна. Гаманець, знайдений теслею, не належить купцеві, бо він втратив 900 гульденів. Тому гаманець і 800 гульденів передаються теслі й він може розпоряджатися грошима на свій розсуд. Купець же має продовжити пошук свого гаманця, в якому було 900 гульденів!”.
Так купець позбувся грошей і також чесного імені. Вирок судді виявився мудрим і справедливим, бо жадібність і зло покарали себе саме.
Притча датована 1506 роком із книжки “Scherz und Ernst” (“Жартома і всерйоз”) письменника і проповідника Йоганнеса Паулі
