Колишні чоловік і дружина випадково зустрілися в електричці
Вона вже сиділа, коли з’явився він. Розбігатися не стали — дитинство це, а вони серйозні дорослі люди. Причому розлучилися, як то кажуть, полюбовно, оцінюючи один на одного подивилися. Навіть посміхнулися.
Гаразд, що було, те пройшло. Усе-таки разом два роки прожили. Він помітив, що вона має гарний вигляд. Хоча, звісно, роки залишають сліди, коли минають. Одягнена, як завжди, зі смаком. І тримається прямо.
А вона побачила, що частину його волосся час забрав. І лисинка все більше освоюється, простір завойовує. Обличчям не дуже змінився. Тільки зосередженості начебто більше стало.
Запитав, як вона живе? Відповіла, що добре. Стандартна відповідь.
Не втримався і поцікавився: одна чи як? Сказала, що три роки тому вийшла заміж за прокурора. Гідна людина, серйозна. Дуже багато працює. Постійно зайнятий. А вона домогосподарка. Утримує в порядку квартиру. Готує обіди. А ту — стару однокімнатну — продали. На ці гроші з прокурором дачу купили, щоб влітку на природі бувати. Розповіла і на нього запитально подивилася. Тепер, мовляв, твоя черга.
Він, виявляється, теж одружився. Його дружина — директор продовольчого магазину. Тож провізії вдома – повно. Він навіть забув, як у таких магазинах двері відчиняються… Дружина трохи сувора, але водночас добра і вразлива. Вона на роботі дуже втомлюється. Бо там одна перевірка за іншою. Нерви їй усі вимотали.
Дачу не купили, бо не хочеться на грядках возитися. Та й саму дачу теж утримувати треба. А це зайва метушня. Тому щоліта їздять відпочивати. То в одну країну, то в іншу.
Помовчали. Колишня дружина раптом сказала, що в нього дуже хороша мама. Про здоров’я запитала. Відповів, що мами немає. Два роки минуло. Зітхнули — обидва.
Розмова не клеїлася. Сумно трохи стало. Він запитав, як вона жила до зустрічі зі своїм прокурором? Чи не шкодувала, що розлучилися? Весело головою труснула. Сказала, що ні крапельки. Але потім усе-таки додала: важко спочатку було. І не пояснила, що значить — важко. Знову на нього глянула: а ти?
Безмовне запитання поставила. Він теж весело головою труснув. Але брехати не зміг. Зізнався, що мучився дуже. Але директор магазину зуміла його втішити. Зараз у них хороша сім’я. Тільки от дітей немає. Тому що пізно.
Вона розуміюче кивнула. Електричка весело причалила до перону. Вийшли. Подивилися одне на одного. Кивнули головами й розійшлися. Він приїхав у свою кімнату. На кухні народу багато. Увімкнув у себе плитку — пельмені зварити. Не хочеться ходити коридором і з сусідами спілкуватися. Самотність — треба, щоб сум пережити.
Тоді — після розлучення — серце розбилося. Мука була. Почав пити, заліз у шалені кредитні борги. Мало не загинув. Мати не витримала — померла. Довелося продати її квартиру, щоб розрахуватися. Сам тепер у кімнатці тулиться. Утім, йому вистачає.
З іншими жінками спілкуватися не міг. Серце однолюба міцно закрите. Бо в ньому навіки оселилася вона – перша й остання.
Сидів і думав: навіщо збрехав? Напевно, тому, що незручно. У його віці і — один.
Вона теж у свою квартиру повернулася. У коридорі зустрів кіт на прізвисько Прокурор. У нього мордочка серйозна.
Думала: навіщо неправду сказала? Щось є в наших натурах, що знищує щирість, культивує брехню й удавання. І це щось нездоланне. Звідси рисовка, маска на обличчі. Незручно, звісно. Прокурор, дача — дрібно і соромно.
Вона в однокімнатній квартирі, він у кімнаті. Самотні сумні люди.
Тільки їй легше — Прокурор є. А в нього — нічого й нікого.
І нічого не зробиш. Стінка брехні є стінка брехні. Вона не дає виправити помилки минулого.
Георгій Жаркий
*****************
Шановні добродії, дорогі українці, долучайтесь до допомоги ЗСУ. За ваші кошти БФ “Полонія” придбає для наших ЗСУ автомобілі та іншу необхідну техніку і матеріали. Вся інформація про використання Ваших коштів буде публікуватись на сайті fenixslovo.com:
Одержувач: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ПОЛОНІЯ”
Код Одержувача: 45182991
Банк Одержувача: АТ «ОТП БАНК» в м. Київ
МФО 300528
Рахунок № UA743005280000026000000034874
Для допомоги ЗСУ.
