Графіт, берилій і золото. Хто контролює стратегічні родовища України

Ми продовжуємо аналізувати, кому належать спеціальні дозволи на українські стратегічні надра. В минулому тексті ми описували уран та літій. До того – титан. Нижче огляд спеціальних дозволів на користування надрами берилію, металів лантаноїдної групи, графіту та золота.

Графіт

За даними Геологічної служби США, в 2022 році першість у виробництві графіту мали Китай, Мозамбік і Мадагаскар. А найбільше запасів було в Туреччини, Бразилії та Китаю.

Як пише Financial Times, частка Китаю на графітовому ринку становить трохи понад 20%. Але його частка на ринку переробки графіту – майже 70%. Це ставить у загрозливе становище виробників електрокарів у США та Європі.

Адже майже чверть графітової руди йде для виробництва анодів у літій-іонних батареях. Від анодів залежить, як швидко акумулятор може заряджатися. Аноди є другим за величиною ринком компонентів для акумуляторів електромобілів. Перший – катоди, для виробництва яких потрібен, зокрема, літій. Від катодів залежить вартість акумулятора та кількість енергії, яку він може зберігати.

Як і в більшості ланцюгів постачання електромобілів, у виробництві анодів домінують китайські компанії. Одним із найвідоміших китайських виробників анодів є Catl, що виробляє близько 37% всіх акумуляторів світу.

США вже включили графіт до списку найважливіших матеріалів та визначили як одну із ключових складових акумуляторів, яким загрожує збій постачання. Раніше американці більшість графітової сировини завозили з Китаю. Менше – з Мексики, Канади і Мадагаскару. Також графіт до списку критичної сировини включила і Європейська комісія.

Як прогнозує лондонська агенція Benchmark Mineral Intelligence, природний графіт матиме найбільший дефіцит з усіх матеріалів для батарей. Ринок акумуляторів збільшить попит на графіт увосьмеро до 2030 року. А щоб задовольнити глобальний попит на графіт в усіх секторах, до 2035 року треба запустити 97 графітових шахт середнього розміру.

Також із графіту отримують графен – мінерал, який відкрили в 2004 році. В 2009 році Європейська комісія ініціювала науково-дослідницьку програму Graphene flagship із бюджетом 1 млрд євро, яка досі триває. Вже на основі графену створюють надчутливі сенсори, дрони, фільтри для води і датчики.

Альтернативою іноземному графіту могла б стати Україна. За даними Держгеонадр, ми входимо до п‘яти провідних країн світу за обсягами розвіданих запасів графіту. Зараз у нас відомі шість графітових родовищ. Але експлуатується лише одне – частина Заваллівського, розташована у Кіровоградській області.

Спецдозвіл на видобування належить ПрАТ “Заваллівський графітовий комбінат”. За даними Industrial Minerals (Велика Британія), “заваллівці” входять у першу десятку світу серед виробників природного графіту, мають збагачувальний завод. Виробничі потужності підприємства – до 30 000 тонн графіту на рік.

Заваллівський графітовий комбінат входить до групи “Завалля Графіт” (ZG) разом із ТОВ “Заваллівський графіт”, ТОВ “Стоун фаунд” та ТОВ “Графітінвест”. Остання компанія володіє 78,9% комбінату.

У 2021 році 70% ZG купила зареєстрована в Австралії Volt resourses ltd (Volt) – виробник графіту та природного графітового анода, який має великий проєкт Bunyu Graphite Project у Танзанії. Їхні акції котируються на Австралійській фондовій біржі під кодом ASX VRC та Франкфуртській біржі під кодом R8L.

30% у ZG належить Марті Янко і словацькій компанії родичів Янко Mogra s.r.o. За даними розслідування Prosud та Bihus.info, Янко – невістка прокурора Луганської області (до вересня 2019 року) Володимира Янко.

У листопаді 2021 року Михайло Ткач із УП знімав в аеропорту Івано-Франківська людей, які могли прилетіти на день народження очільника ОП Андрія Єрмака в державній резиденції Синьогора. В об’єктив потрапив австрієць Карл Контрус, який на той час мав “залізничний” бізнес у Росії.

Контрус прилетів із супутницею на приватному літаку з Австрії. Обидва були вбрані, як зауважує розслідувач, “урочисто”. Супутниця Контруса “тримала брендований пакет”. З аеропорту пару забрав автомобіль Porsche, записаний на ТОВ “Заваллівський графіт”.

До Австрії Контрус повернувся, коли почали роз’їжджатися гості після святкування в Синьогорі. Потім австрійський бізнесмен коментував, що прилітав у Яремче не до Єрмака, а “до друзів, яких знає 30 років”.

Судячи з даних біржового оголошення Volt, австралійці виплатили перший транш $3,6 млн чотирьом продавцям ZG у 2021 році. Другий платіж у $3,8 мали оплатити в липні 2022 року. Але прострочили його. Чому? Ми запитали в австралійської компанії, але відповіді поки не отримали.

Гендиректор Заваллівського графіту Роман Сарамага на прохання прокоментувати відстрочку оплати відповів так: “Український менеджмент займається операційною діяльністю, метою якої є збереження підприємства та трудового колективу під час війни та його подальший розвиток”.

Ще два графітові дозволи належать компаніям співвласника мережі супермаркетів АТБ Геннадія Буткевича. Вони сконцентровані в групі BGV Group Management, названій ініціалами його імені: Буткевич Геннадій Владиславович.

Серед них компанія “Розвиток Побужжя”, яка має дозвіл на видобування Південної ділянки Балахівського родовища Кіровоградської області. А також Українська постачальна група, яка має спецдозвіл на видобуток із надр Зарічної ділянки Заваллівського родовища, розташованої в Одеській області.

За Балахівським проєктом у Буткевича роблять пілотні випробування збагачувальної фабрики та завершують проєкт виробничого комплексу і дослідно-промислові видобування графіту. У 2024 році планують розпочати будівництво одного з найбільших виробничих комплексів у Європі. Його потенційна потужність становитиме 50 000 тонн графітового концентрату на рік та 19 000 тонн сферичного графіту для літій-іонних батарей.

На Зарічній ділянці Одещини BGV виконує програму контрольного буріння і відбору проб. Відібрану руду відправлять у лабораторію для “перевірки технології збагачення та визначення лінійки продуктів, які можна виробляти з концентрату”.

Четвертий спецдозвіл на Буртинське родовище Хмельницької області набула 2022 року компанія “Спис Україна” з так званої групи Onur – структури із власниками, зареєстрованими в Туреччині. Onur в Україні будує дороги, трамвайні колії, виробляє бетонні та асфальтобетонні розчини.

Проти графітового проєкту “Списа” виступила громада с. Михайлючка, на території якої розташовані графітові надра. Депутати місцевої ОТГ 1 травня 2023 року звернулися до президента щодо “недопущення розробки”, оскільки, зокрема, ймовірний видобуток буде на відстані менш ніж один кілометр від села.

Золото

За даними Геологічної служби США, у 2022 році найбільший видобуток золота був у Китаї, Австралії та Росії. А найбільші запаси – в Австралії, Росії та Південній Африці. За тими ж оцінками, 47% світового ринку золота припало на ювелірні прикраси, 20% – на банківські та інші установи, 17% – на злитки, 9% – монети, медалі, 6% – електрику та електроніку і 1% – все інше.

Всього у світі запит на золото за 9 місяців 2022 року зріс на 18%, проти цього ж показника у 2021 році.

До українських золотих спецдозволів ми віднесли також золото-поліметалічні руди. Це значить, що родовище містить не лише золото, а й поліметали. Це мінеральні утворення, серед яких найцінніші компоненти – цинк і свинець. 

Три золото-поліметалічні дозволи належать через ПрАТ “Карпатська рудна компанія” і ТОВ “Західна геолого-розвідувальна компанія” фірмі Avellana Gold LTD. Їм дісталися рудне поле Квасівське, родовища Берегівське та Мужіївське на Закарпатті. Мужієво ЗМІ пов’язували з оточенням Віталія Захарченка, який за часів Януковича був міністром внутрішніх справ, а після Майдану втік до Росії.

У 2016 році “сплячі золоті спецдозволи” у менеджменту “захарченківських” фірм купила компанія Avellana Gold LTD американця Браяна Севеджа, який керує низкою інших видобувних проєктів. Тепер на сайті фірми написано, що компанію “заснувала група міжнародних інвесторів” без конкретики, яких саме.

Зараз Avellana поки не може виробляти золото, срібло чи ще якийсь окремий метал зі своєї продукції. В компанії кажуть, що це потребує великих інвестицій та побудови декількох окремих виробництв піро- та гідрометалургійного циклу. Тому за перші три роки Avellana побудувала у м. Берегове на Закарпатті сучасну збагачувальну фабрику.

Вона переробляє поліметалічну руду із вмістом золота й срібла і виготовляє свинцеві та цинкові концентрати на продаж. У цих концентратах теж містяться золото і срібло. Від 40% свинцевого концентрату – це свинець, який після переробки використовують у виробництві, переважно, акумуляторів. Після виплавки свинцю решта продукту йде для вилучення дорогоцінних металів на спеціалізованих підприємствах, яких поки немає в Україні.

Цинковий концентрат Avellana Gold ltd міститиме від 30% до 55% цинку і може використовуватися в Україні для виробництва добрив. Компанія планує цього року відвантажити декілька тестових контейнерів стандартної якості і запустити комерційну діяльність. На відміну від свинцю, золота та срібла, цинковий концентрат можливо переробляти в гідрометалургійному циклі.

Зараз компанія продовжує власні технологічні дослідження та ініціювала переговори з представництвом Європейського союзу та ЄБРР щодо можливостей фінансування цього проєкту та створення єдиного виробничого циклу з європейськими металургійними підприємствами.

Але, кажуть в Avellana Gold ltd, стратегічною метою компанії залишаються саме інвестиції в геологічну розвідку та побудова єдиного підземного видобувного комплексу, який об’єднає ресурси Мужіївського та Берегівського родовищ. Першу руду підземного видобутку Avellana планує видобути вже наступного року.

Ще один дозвіл на видобуток руд золота родовища Сауляк Закарпатської області має ТОВ “Сауляк” Бориса Покрасса та його партнерів – Алекса Жданова і Володимира Паланта. Публічної інформації за останні роки про цю компанію немає. Щодо її засновників, то в Linkedin Паланта вказано, що наприкінці 90-их він був співзасновником української Титаново-апатитової компанії (ТАКО), яку ЗМІ пов’язували з російським мільярдером Віктором Вексельбергом.

Також у відкритому доступі є сайт іншої компанії Бориса Покрасса “Сі-сі-ай Любеля”, яка має спецдозвіл на видобування вугілля на Львівщині. Там вказано, що одним із трьох членів правління Сі-сі-ай Любеля є Грант Сініцин, який, схоже, живе в РФ, має російське громадянство і платить там податки. Проживання Сініцина в РФ показує британський бізнес-реєстр. А за даними російського реєстру ЕГРЮЛ, із 2014 року Сініцин реєструвався у Москві індивідуальним підприємцем. Під час реєстрації використав документи іноземця. Але наприкінці 2022 року перереєструвався підприємцем уже як громадянин РФ. Утім, зауважимо, сайт давно не оновлювався. Ми хотіли уточнити цей зв’язок із РФ безпосередньо у Сауляку. Але листи на електронні пошти повернулися, телефон компанії не відповідає.

Також власником дозволу на руди золота в Клинцівському районі Кіровоградської області є компанія “Ліра майн мінералз” з орбіти впливу Геннадія Буткевича. Її співвласники Олександр Настенко, Віталій Якименко (по 45%), Андрій і Марина Мельники (по 5%).

“Ліра майн мінералз” та інша компанія Настенка і Якименка “Таурус інфініті”, яка має єдиний в Україні танталовий дозвіл, у 2020 році фігурували в розслідуванні програми “Схеми”. Журналісти стверджували, що під час надання цим компаніям спецдозволів Держгеонадра, ймовірно, заплющили очі на порушення процедури подання документів.

На своєму сайті Ліра майн мінералз пише, що запланувала на Кіровоградщині бурову програму “з метою оцінки ресурсної бази родовища за міжнародними стандартами”.

Ще золотим дозволом користується ТОВ “Камнеобробна компанія України” на Сергіївському родовищі Дніпропетровської області. Учасники надрового ринку називають цей спецдозвіл “єдиним дозволом з якісною геологією поза карпатським регіоном”, хоча активностей фірми у публічному просторі ми не бачимо. Бенефіціаром фірми вказана Олена Магда з Дніпра.

Утім, 49% власників Камнеобробної компанії України ховаються за офшоркою з Британських Віргінських Островів, які не відкривають власників компаній. Ще 49% належить кіпрській фірмі Clemencia LTD нардепа 8 скликання Олега Кришина та його партнерів Сергія Недолуги і Валерія Гуртового. 2% – у Сергія Юхименка.

Кришин раніше був співвласником Корпорації ЦМК. Згідно з даними The Page за травень 2022 року, дві компанії Корпорації ЦМК – “Веркон-трейд” та “Балантонпром” – співволоділи фірмою в РФ.

Наприкінці 2020 року дозвіл на вивчення руд золота (супутня корисна копалина – ніобієві руди) Жовтоводського родовища у Дніпропетровській області купила за 5,7 млн грн компанія “Спис Україна”, пов’язана з Onur. В інтерв’ю Forbes у вересні 2023 року генеральний менеджер Onur Group в Україні Емре Караахметоглу розповів, що “після вкладених $10 млн з’ясувалося, що реальність дуже відрізняється від прописаного на папері”.

На добувному ринку подейкують, що “Спис України” пробурив 12 свердловин. Але золота так і не знайшли. За даними Національної асоціації добувної промисловості, таких випадків чимало. Трапляються вони через те, що переважна кількість геологічних розвідок проводилася у 80-х-90-х роках минулого століття. А для того, щоб “торгувати” ділянками, потрібно проводити повторну розвідку, щоб впевнитися у дійсності інформації, зазначеної 30-40 років тому.

Також у грудні 2022 року дозвіл на користування золотими рудопроявами на Закарпатті отримала державна НАК “Надра України”. Йдеться про Банський, Тукало-Ясенівський та Білопотікський рудопрояви. Руху за цим дозволом ми не бачимо.

Останній спецдозвіл на користування нині окупованим родовищем у Луганській області через українську фірму “Донецький кряж” має зареєстрована в Австралії Lugansk Gold Ltd. У березні 2023 року Держгеонадра зупинили їм дію дозволу, бо Донецький кряж не вказали у реєстрі бенефіціара.

Берилій

Берилій є у складі дрона Ingenuity – першого пристрою, який літає над поверхнею Марсу. Його використовують у різних сферах, починаючи від мініатюрних деталей до літаків і закінчуючи інструментами для буріння нафтових родовищ та як складову оптики.

Як каже Геологічна служба США, в 2022 році майже 60% світових ресурсів берилію були в США. Лідерами з виробництва берилію є теж США. А ще Китай та Мозамбік.

Берилієве виробництво розвинене у Казахстані. Там розташований один із найбільших виробників берилієвої, уранової і танталової продукції – Ульбінський металургійний завод. Декілька наукових підприємств, які вивчали властивості берилію, за радянських часів були в Україні. Але зараз вони не працюють. Та й берилій не видобувається.

Проте спецдозвіл на видобуток берилію в нас є. У ТОВ “Пержанська рудна компанія” (ПРК), яка входить в BGV Group Management Буткевича. Вона працює на Пержанському родовищі Житомирської області. Там також можна видобувати цинк, ніобій, тантал. Ніобій-танталовий сплав використовують, наприклад, в апаратах МРТ.

Пержанка – один із двох найбільших проєктів BGV, який у червні група презентувала в рамках Ukraine recovery conference 2023 в Лондоні. Зараз група готує для цього родовища PFS (Pre Feasibility Study – фаза попереднього аналізу) і незабаром “буде готова офіційно представити інвесторам його результати”.

Пержанське родовище найбільше у світі за масштабами та якістю гентгельвінової берилієвої мінералізації. Але щодо видобування берилію там є два нюанси. У берилію токсична природа. Тому в усьому світі щодо його видобутку жорсткіші норми і правила.

Зі слів українських екологів, розробка Пержанки завдасть суттєвої шкоди довкіллю, негативно вплине на гідрологічну ситуацію не лише в регіоні, а й загалом в Україні. Це позначиться на аграрному секторі, кліматі тощо.

Частина Пержанки поки розташована в Поліському природному заповіднику, де видобуток корисних копалин забороняє закон. Природоохоронні організації стверджують, що видобування берилію у заповіднику та на прилеглих територіях заподіє непоправну шкоду людям і довкіллю. Детально про цю шкоду пише експерт Мережі захисту національних інтересів АНТС Олег Листопад.

Щодо видобутку берилію є й судові історії. Адміністративні позови, які стосувалися заборони видобутку берилію, подавали ГО “Захист та справедливість” та Київський еколого-культурний центр. Також аукціон із продажу берилієвого спецдозволу через суд намагалася зупинити Житомирська прокуратура. В першій судовій інстанції це навіть вийшло.

Другий момент полягає в тому, що спецдозвіл на користування надрами компанія могла отримати у сумнівний спосіб. ЦПК вже писали про кримінальне провадження щодо того, що Держгеонадра, за версією слідства, віддали Пержанській рудній компанії берилієве родовище незаконно. Також у судовому реєстрі є свідчення фірми “Геоексперт Інтернешнл”, яка теж хотіла взяти участь 2019 року у купівлі спецдозволу на Пержанське родовище. Але не змогла. Причина: Держгеонадра встановили дискримінаційну умову – обов’язкову наявність в учасника торгів допуску до державної таємниці.

BGV Group Management кажуть, що на початку 2023 року ПРК подала в Держгеонадра документи на вилучення частини заповідника з меж спецдозволу, бо “не веде і не має намірів вести там свою діяльність”. Аукціон щодо купівлі спецдозволу на Пержанку вважають прозорим. Також наголошують, що в судах компанія брала участь лише як третя особа.

“Всі судові процеси закінчились рішеннями про відсутність будь-яких порушень закону під час продажу спецдозволу та процедури його виставлення на аукціон, – коментують у BGV. – З приводу кримінальної справи – вона порушена не проти компанії, а проти посадових осіб Держгеонадр”.

Кримінальне провадження тричі закривалося, але потім поновлювалося, що “спричиняє репутаційні ризики”. Попри це, у групі запевняють, що реагують “на всі запити правоохоронних органів”.

Метали лантаноїдної групи

В Україні “стратегічними” визнані метали лантаноїдної групи. 14 елементів лантаноїдів, а також скандій, ітрій і лантан є так званими рідкісноземельними елементами (REE – Rare-Earth Elements).

За даними Геологічної служби США, найбільше виробництво рідкоземів у Китаї, США та Австралії. А ресурси – в Китаї, В’єтнамі, Росії та Бразилії.

Як пише Financial Times, попит на рідкісноземельні елементи зростає через їх важливість у виробництві магнітів, потрібних у різних сферах – від вітряних турбін до електромобілів і скутерів. Рідкісноземи також життєво важливі для систем озброєнь, наприклад, винищувачів.

Не всі країни експлуатують свої ресурси REE, оскільки їх видобуток часто є неекономічним. Зараз у видобутку, переробленні та виробництві рідкісноземельних металів домінує Китай. Минулого року на нього припадало 70%.

Навіть у галузях технологій, де Європа стала світовим лідером, наприклад, у виробництві вітряних турбін, вона все ще залежить від Китаю. Конкуренцію ускладнюють нижчі соціальні та екологічні стандарти Китаю. Адже Європа залежить від дорожчої робочої сили. Зараз у Європі є один завод із виділення рідкісноземельних металів для виробництва магнітів – поблизу російського кордону в естонському місті Нарва. Він належить канадській компанії Neo Performance Materials. Але завод недобудований, виробництво на ньому планують запустити лише з 2025 року.

Альтернативним джерелом у ЄС розглядають США та Австралію, яка постачає 6% світового видобутку рідкісноземельних металів. Також шведська державна добувна компанія LKAB у січні 2023 року заявила про відкриття найбільшого в Європі родовища рідкісноземельних елементів. Але вийти на виробництво на цьому родовищі можна років через 10-15.

В Україні ми бачимо два “рідкісноземельні” дозволи. Перший на геологічне вивчення руд циркон-рідкісноземельних Ястребецької ділянки Житомирської області належить ТОВ “ЦФР Груп”. Другий – на видобування рідкісноземельних руд поля Анадольського окупованої Донеччини – ТОВ “РМ Майнінгз”.

Попри те, що в обох компаніях не фігурує Геннадій Буткевич, ми відносимо їх все-таки в орбіту впливу Буткевича. Оскільки співвласниками обох фірм є Олександр Настенко та Віталій Якименко. А вони мають частки також у інших компаніях зі стратегічними дозволами, бенефіціаром яких є Буткевич.

Також 83,2% ЦФР груп належить Сергію Войцеховському, який входить до ради директорів BGV Group Management. До того ж, Ястребецьку ділянку BGV помістили на свій сайт як таку, що її контролює група. Водночас у BGV кажуть, що з нашим формулюванням – “орбіта впливу” – незгодні.

“Те, що в інвесторів є окремі спільні з Буткевичем проєкти, не означає, що усі проєкти підприємців під впливом Геннадія Владиславовича”, – стверджують в BGV.

Також у групі наголосили, що мільярдер не має стосунку до інших компаній, у яких є частки Настенка та Якименка, але немає Буткевича.

Родовища, які не роздали

Крім заліцензованого ринку корисних копалин, є ще родовища, які не роздали. 4 лютого 2023 року Кабмін затвердив перелік 26 “стратегічних” родовищ корисних копалин, які після війни роздаватиме Міжвідомча комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП).

Історію з УРП наші співрозмовники коментують обережно. З одного боку, УРП – краще, ніж аукціон на Prozorro. Бо аукціон – це коли бізнес спочатку платить наперед велику суму за спецдозвіл, а потім розвідує надра, у яких може нічого й не бути. Угоди ж про розподіл продукції передбачають можливість провести розвідку своїми силами, а після цього домовитися з державою, як ділити зароблене.

Утім, УРП, зі слів наших співрозмовників, несе корупційні ризики, оскільки долю найважливіших у країні надр визначає група довільно відібраних людей. Тому розподіл стратегічних надр у такий спосіб є або “жахливою некомпетентністю”, або ж “спробою системної корупції”.

УРП може іноді працювати для нафтогазових родовищ: є газ – ділимо, немає – не ділимо. А проєкти твердих копалин не мають визначеного бюджету і тривають роками. Що робити, якщо концентрат не продається, а треба вкладати ще мільярд у завод?

Також за рішенням Ради нацбезпеки і оборони (РНБО) конкурс із роздачі стратегічних надр передбачає вимогу “щодо розкриття бенефіціарних власників учасників конкурсів”. Утім, ми роками спостерігаємо бенефіціарів у сотнях добувних компаній. Але чи бачимо ми, наприклад, Караманіца у “стратегічних” добувних спецдозволах? Тому конструкція з УРП виглядає частині наших співрозмовників як неробоча і створена лише для того, щоб оминути стандартні процедури розподілу надр.

Залишається сподіватися, що на час, коли стратегічні надра роздаватимуть, до цього та до інших викликів все-таки належно підготуються. Бо поки у розмовах не для запису надровики кажуть, що великою перевагою України є наша інфраструктурна близькість до Європи і те, що в нас є що видобувати.

Але серед проблем називають відсутність політичної волі підтримувати більшість добувних напрямків, неконструктивну діяльність правоохоронних органів та судів, відсутність державної політики у галузі загалом, брак родовищ, оцінених за міжнародними стандартами, посередні запаси надр або їх якість і, передусім – війну. А це – серйозні виклики, яких більше. Але які треба приймати. Аби в результаті наша держава отримала від свого стратегічного ресурсу максимум дивідендів.

Довідково. Як ми шукали і впорядковували інформацію

Перелік спецдозволів до повномасштабного вторгнення був на сайті Державної служби геології та надр, яка ці дозволи видає та забирає. Після 24 лютого 2022 року цю інформацію приховали. У червні 2023 року її знову відкрили на порталі data.gov.ua в усіченому варіанті.

Але через велику кількість помилок дані знов прибрали і досі не оновили до такого стану, аби недосвідчений користувач сайту там щось зрозумів. На запит ЦПК, хто саме володіє “стратегічними” дозволами, в Держгеонадра відповіли, що не скажуть, вживши формулювання “з метою відведення загрози національній безпеці”.

Тож перелік спецдозволів на надра, де є стратегічні корисні копалини, ми збирали вручну, відштовхуючись від переліку українських “стратегічних” копалин, який схвалила РНБО 2021 року. Під час збору користувалися даними Держгеонадр, судового та інших реєстрів, аналітичної системи YouControl, профільного інформагентства Nadra.info. Опитали десятки учасників добувного ринку. У цей матеріал внесли також користувачів, які не лише видобувають, а й вивчають надра. Також додали зупинені дозволи та такі, дію яких подовжують.

Ми могли пропустити складову стратегічної копалини. Або ж, навпаки, внести її, попри те, що вміст копалини у надрах невеликий чи видобувати її не рентабельно. Ще маємо сумніви щодо частини осіб, які у компаніях-надрокористувачах записані власниками чи бенефіціарами – що саме вони володіють конкретним бізнесом чи його контролюють (це тема окремого матеріалу). Та все ж, гадаємо, “середню температуру по палаті” цей текст все-таки показує.