“Щодня дивуєшся тому, що найдостойніші з людей — самотні…”
Глибоке життєве спостереження про те, чому самотність обирає найсильніших людей, або вони – самотність:
“Щодня, спілкуючись із різними людьми, дивуєшся тому, що найдостойніші з них – самотні. Їх вирізняє харизма, приємна зовнішність, живий аналітичний розум, гарне виховання і манери, за якими завжди захований сильний погляд, у якому ледь проглядається невеликий смуток.
Вони шукають “своїх” людей: для спілкування, для компанії та приємного відпочинку, для кохання, для стосунків і сім’ї.
Вони частіше помиляються, сильніше страждають, рідше йдуть на контакт, важче переживають невдачі. Але щоразу, згораючи у стосунках вщент, вони відроджуються з попелу, стаючи ще досконалішими і сильнішими.
І знову, і знову починають усе спочатку…
Їм чужі стереотипи сучасного суспільства, їм неможливо нав’язати чужу думку. Незалежно від того, чоловік це чи жінка, вони в пошуках такої людини, поруч із якою буде тепло і спокійно.
І це “спокійно” ґрунтується не на відсутності сварок, адреналіну чи крайніх граней емоцій. Це “спокійно” означає, що поруч людина, яка не зрадить. Людина, якій ти безмежно віриш, довіряєш і в якій упевнений на всі 200%.
Навіть найсильніші люди нескінченно прагнуть набути впевненості, що їх люблять…”
