Чи можлива денацифікація росії?
Я нещодавно поставив у Твіттері питання, хто саме був звинувачений і засуджений Нюрнберзьким трибуналом. Відповіли на запитання понад 5 тисяч осіб, і абсолютна більшість відповіла правильно.
Суд засудив конкретних осіб та структури, які створили нацистський режим та спрямовували його злочинну діяльність.
Ні країна Німеччина, ні народ Німеччини не були засуджені, таких звинувачень у Нюрнберзі й не розглядалося.
Але відповідальність із народу не зняли. Адже нацизм був і в головах пересічних людей. І тому народ зобов’язали відповісти повною зміною свідомості.
Наступні 30-40 років народ виживав ідеї своєї переваги, ненависть до інших, імперськість та агресію.
Цей процес йшов повільно. Для багатьох він був дуже важким покаранням. Багато хто спочатку навіть відмовлялися від відповідальності. Але процес пройшов та завершився. Якоюсь мірою він був навіть важливішим за Нюрнберг, тому що саме він і був денацифікацією.
Минув час, нацизм повернувся, і тепер править у Росії. Прийдеться повертати й денацифікацію. І ось тут виникає дуже велике “але”, про яке практично ніхто не думає. Денацифікація в Німеччині стала можлива лише через зовнішню окупацію країни. Зовнішня ж окупація Росії – сценарій із розряду фантастичних.
Так, Росія програє війну. Змушена буде піти з України до кордонів 1991 року (дуже сподіваюся, що так незабаром і буде). Але далі ніхто не піде. Нацизм при владі та нацизм у головах людей у Росії збережуться і після військової поразки. Мало того, військова поразка зміцнить цей нацизм. Злість щодо Заходу, ненависть до України лише посиляться. Я так думаю.
Уявіть, що якби минула війна з нацизмом завершилася у січні 1945 року. Гітлера вигнали з СРСР, Франції, Польщі. Навіть змусили піти з Чехословаччини, Данії, Австрії та інших окупованих країн. Але у межах Німеччини рейх зберігся.
Та через 10 років це був би ще сильніший і зліший рейх. Він врахував би помилки. Можливо, позбувся б одіозних постатей, навіть самого Гітлера. Відновив би зруйновані міста та промисловість. Відродив би військову промисловість, армію. Знайшов би нових союзників, ну чи принаймні тих, хто закликав би «не відмовлятися від діалогу». А в самому недобитому рейху багато хто ненавидів би навколишній світ ще лютіше через поразку.
Саме так виглядає реальний сценарій зараз для Росії. Росія офіційно поразки у війні не визнає. Нацистський режим у Росії знищено внаслідок війни не буде (і не треба всіх цих ельфійських мрій про те, що повернення Криму Україною призведе до краху Путіна). Пропаганда продовжить промивати людям мозок із потрійною силою.
Ось тому, що зараз саме ця перспектива – найреальніша, слід припинити безглузді крики «всі росіяни винні, всі росіяни безнадійні». До речі, ці крики чує лише рефлексуюча меншість росіян, яка війну не підтримує. Більшість про звинувачення нічого не знає, і, навіть якщо гучність звинувачень збільшити вдесятеро, все одно знати не буде.
Замість того, щоб кричати, варто замислитись. Подумати про те, як реалізувати практично денацифікацію масової свідомості російського суспільства. Замислитися про це варто всім нормальним людям — і в Росії, і поза нею. І в Україні також.
