Без пролиття західної крові… Чого боїться Захід?
У штаб-квартирі командування сухопутних військ США в Європі та Африці (USAREUR-AF), розташованій у курортному місті Німеччини Вісбадені, у січні-лютому проходили спільні штабні ігри воєначальників України та США. На кінцевому етапі в них брали участь перші особи — генерали Марк Міллі та Валерій Залужний. Генерал Залужний, до речі, минулого тижня знову відвідав Вісбаден, уточнюючи якісь питання з американськими та британськими колегами.
Як розповіла нам NYTimes, “гра” була, по суті, спільною розробкою союзниками плану весняного наступу ЗСУ, покликаного зламати оборону противника (насамперед на Півдні) і змусити його до виконання “плану Зеленського”, підтриманого двома заявами G7 від 12 жовтня та 12 грудня.
Ключова вимога України та G7 – повне виведення російських військ з усієї окупованої ними території України.
Паралельно зі спільним плануванням союзниками весняного наступу їхня політична солідарність була вражаюче підкреслена на зустрічах на найвищому рівні, що відбулися одна за одною (Мюнхенська конференція, саміт ЄС, візити Президента США до Києва та Варшави). Ряд game-changing проривів у постачанні зброї (бронетехніка, подвоєння радіуса вогневого впливу HIMARS) були реалізовані в рамках формату “Рамштайн”.
Проте важко позбутися відчуття якоїсь недомовленості, замовчування, двозначності, якщо хочете, у відносинах між союзниками. З таким настроєм неприпустимо йти на вирішальну битву, яка визначить без жодного перебільшення долю світу в XXI столітті. Союзники повинні бути гранично відвертими один з одним, навіть якщо для цього доведеться говорити якісь неприємні один одному речі.
Почнемо зі стандартного мема, що зав’яз у зубах. Кожна навіть найрішучіша і найбезкомпромісніша заява західного політика на підтримку України неодмінно супроводжується наступним застереженням:
У той самий час не можна допустити ескалації конфлікту. Так, абсолютно неприпустиме пряме військове зіткнення НАТО та РФ.
До кого звернено цей постійний заклик Заходу “не допустити ескалації конфлікту”?
Путін масованим ракетним обстрілом українських міст уже піднявся до найвищого ступеня своєї ескалації — геноцид українського народу.
Захід цілком справедливо створює спеціальний суд для розгляду систематичних злочинів Путіна та його спільників проти людяності. І водночас пов’язує руки жертві цих злочинів, не дозволяючи Україні ефективно захистити від знищення своїх мирних громадян.
Далекобійні ракети та літаки або не передаються Україні, або передаються з умовою — не завдавати західною зброєю ударів по території РФ. Як же не наносити їх по аеродромах, з яких підіймаються літаки з ракетами, що знищують українські міста?!
Чого ж побоюється Захід? Ядерної ескалації з боку Путіна?
Справді, протягом 15 років ядерний шантаж був дійовим елементом зовнішньої політики Путіна. Але саме в ході цієї війни США зрозуміли, нарешті, що неможливо нескінченно відступати перед блефом авантюриста, який поступається їм у всьому, і дуже переконливо пояснили йому, що саме з ним особисто станеться у разі спроби використання ним тактичної ядерної зброї. І одразу ж з’ясувалося, що Путін ніякий не шахід, який мріє про зустріч у Раю з сімдесятьма двома дівицями. Він чудово почувається з однією Кабаєвою, яка сидить на золотому унітазі в їхньому розкішному палаці, і дуже цінує цей свій земний спосіб життя.
То чому так побоюється Захід можливого військового зіткнення НАТО і РФ?
Ну, припустимо, тяжко травмований постачанням Україні винищувачів F-16 Путін завдасть у відчаї удару (конвенційного) по румунському чи польському летовищу. Ну, так чудово! НАТО отримає, нарешті, можливість реалізувати своє тисячу разів попередження: ми будемо люто і непохитно захищати кожен дюйм священної території, на яку поширюються гарантії Статті V нашого Статуту. Війна з другою армією світу закінчиться в цьому випадку максимум за кілька днів. Буде врятовано життя десятків тисяч українців, яким судилося загинути на цій клятій війні.
Так, але за ці кілька днів війни загинуть, мабуть, сотні натовських військовослужбовців, а можливо, й мирних європейських мешканців. А ось це вже неприйнятна шкода для Заходу.
Захід чудово розуміє, що робить і що зробила Україна для всього Вільного Світу ціною своїх величезних жертв. Недарма ж Столтенберг сказав: “Так, ми платимо грошима, але українці платять кров’ю. І якщо вони не встоять і Путін досягне успіху, ми платитимемо ту ж ціну”.
Захід визначився. Він твердо виступає за Перемогу України та повне відновлення її територіальної цілісності. Але без пролиття західної крові. Україна не до кінця розуміє, але схвалює цю позицію.
Операція, розроблена у Вісбадені, пройде у намічені терміни. Але Україні мають бути поставлені абсолютно необхідні для успіху цієї операції ракети ATACMS, що покривають усю територію Криму, та фронтова авіація. Україна готова прийняти умову не використовувати ці засоби для завдання ударів по території РФ. У розумінні всіх цих питань між союзниками має бути досягнуто повної ясності.
