Турул і Тризуб
У закарпатському місті, де мешкають чимало етнічних угорців, чітко вказали Будапешту, чия тут земля.
На ріках Дунайських – ґвалт і скрегіт зубовний. Профідесівські медіа змагаються у потоках жовчі на адресу українців, МЗС із сумновідомим Сійярто на чолі викликала на килим українського посла.
Все тому, що, бачте, місцева влада Мукачева постановила позбутися символу мадярського експансіонізму у замку Паланок. Турула демонтують, а на його місце поставлять Тризуб.
Подія більш ніж промовиста: у закарпатському місті, де мешкають чимало етнічних угорців, чітко вказали Будапешту, чия тут земля. І це, мабуть, поодинокий випадок, коли місцева влада, як і належить, взяла на себе відповідальність за громадський простір і символи у ньому. На відміну від Одеси, яка тримається за “свою” Єкатєріну II, як воша кожуха. Або ж Полтавщини, де впираються у справі демонтажу монументів “во славу русского оружия”.
Орбан і Сійярто явно загралися у своїх мріях про “Велику Угорщину”, спекулюючи на тотемі Арпадів або постаті найвищого бога Іштена, містичного батька Аттіли та Алмоша. За легендою, птах приніс ватажку повстанців, князю Ференцу II Ракоці меч, який той загубив у битві.
Рекомендуємо прочитати: Копія пам’ятника орла-турула – це символ Великої Угорщини, історична реліквія…? Чи потрібна вона на бастіоні Мукачівського замку?
Відчувши запах крові в Україні, у Будапешті лише хлюпають солярки у вогнище пристрастей, потай сподіваючись, що коли Київ впаде, то і їм дістанеться ласий шматок Закарпаття. Вони не забули про наслідки так званого Тріанонського миру, хоча чудово розуміють, чиє сало з’їв кіт (даруйте, — Турул). Вічно ображені втратою територій, і Орбан, і Сійярто демонструють подиву гідний “ентузіазм” у руйнації відносин не тільки з напрочуд терплячим Євросоюзом, але й найближчими сусідами. Угорський іредентизм породив не тільки постійні конфлікти, спричинені недолугими, расистськими заявами мадярської верхівки. Він також став стимулом для того, аби адекватні сили у країнах по периметру наразі “малої Угорщини” чинили спротив новітнім реваншистам.
Орбан і Сійярто явно загралися у своїх мріях про “Велику Угорщину”, спекулюючи на тотемі Арпадів або постаті найвищого бога Іштена, містичного батька Аттіли та Алмоша
Підіграючи путінській “мирній” сверблячці, Орбан закликає у свідки усіх авторитетів – від Папи Римського до Генрі Кіссінджера (правда, забув про Маска). Та найкрутішим ідолом для мадярського президента є Дональд Трамп: “президент США Джо Байден зайшов надто далеко, коли назвав президента Росії Владіміра Путіна воєнним злочинцем та вбивцею“. Надією на мир є колишній президент США Дональд Трамп, – каже Орбан.
І Путін. Бо як інакше трактувати недавню паралель між Зеленським та Імре Надєм, страченим совєтами угорським прем’єром часів повстання 1956 року. Натяк дурнуватий, скажемо одверто, але те, що у мізках Орбана сидить надія на путінську перемогу, — очевидно.
У Москві цього року Петер Сійярто побував вже двічі. І, за його словами, Угорщина домовилася про транзит газу через “Турецький потік”
Що ж до Путіна, то його найчастішим гостем є Сійярто. Той, хто вичитуватиме українського амбасадора за демонтаж Турула. Отже, у Москві цього року Петер Сійярто побував вже двічі. І, за його словами, Угорщина домовилася про транзит газу через “Турецький потік”. Ну, по-перше, Будапешт знову стає у позу проти енергетичної політики ЄС, з якого полюбляє помпувати кошти. А, по-друге, популізм невиправний: щодо “Турецького потоку” більше питань, аніж відповідей на них. Хай спочатку утрясуть всі юридичні питання і знайдуть охочих потрапити під санкції США та ЄС інвесторів.
А Турул… Ніхто не боронить угорцям встановлювати його фігури хоч на кожному стовпі. Але, будь ласка, на захід від Чопа.
Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту “Еспресо.Захід”.
