Провал спецоперацій і “продаж” Криму: чим “прославився” Руслан Демченко та що стоїть за його звільненням
Звільнення першого заступника секретаря Ради національної оборони України Руслана Демченка стало ще однією гарячою новиною липня. І якщо жорсткі рішення президента щодо генпрокурорки Венедіктової та голови СБУ Баканова пояснили аномально великою кількістю зрадників у цих двох відомствах, то з Демченком ситуація і складніша, і простіша одночасно.
Злочинні угоди “здали” Крим Росії
Одна з найрезонансніших справ, де засвітився Руслан Демченко, – підписання так званих Харківських угод у квітні 2010 року. Відповідно до них термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі було продовжено аж до 2042 року. Це призвело до тяжких наслідків.
“Росія цілеспрямовано готувалася до того, щоб “повернути” Крим. І за ці чотири роки після підписання Харківських угод серйозно збільшила в АРК кількість особового складу військовослужбовців, а також співробітників спеціальних служб. На місці вони проводили, зокрема, і підривну роботу, вербували агентуру тощо. А вже у 2014 році взяли безпосередню участь в анексії Криму”, – розповів співрозмовник OBOZREVATEL у розвідці.
Восени 2021 року журналісти “Схем” опублікували інформацію про те, що Руслан Демченко лобіював так звані Харківські угоди. Журналісти знайшли в архіві Верховної Ради стенограму закритого засідання парламентського комітету безпеки за 26 квітня 2010 року, члени якого визначалися – чи рекомендувати депутатам ратифікувати ці угоди.
Руслан Демченко на той час був заступником міністра закордонних справ Костянтина Грищенка. Згідно зі стенограмою засідання, на яке від МЗС прийшов Демченко, він переконував депутатів підтримати розгляд законопроєкту про ратифікацію угоди у сесійній залі.
Одним з аргументів, наведених тоді заступником міністра, була висока ціна на російський газ для України. На тому ж засіданні, за даними журналістів, Демченко просував тезу про те, що Харківські угоди та російський флот у Криму є запорукою стабільності для України.
Навесні 2021 року Рада національної безпеки та оборони доручила СБУ проаналізувати обставини підготовки та ратифікації Харківських угод. Служба безпеки України розпочала досудове розслідування.
А 25 липня, у день звільнення Руслана Демченка з посади першого заступника секретаря РНБО, стало відомо, що підозру в держзраді оголошено двом міністрам часів Януковича – Костянтину Грищенку (МЗС) та Олександру Лавриновичу (Мін’юст).
Зазначимо, що досудовим розслідуванням, яке призвело до підозри Лавриновича та Грищенка, займалося Держбюро розслідувань під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу генерального прокурора. А інформації про те, що Демченко може опинитися серед підозрюваних, поки що немає. Але те, що він раніше давав свідчення (зважаючи на все, як свідок), – факт.
Після того, як з’явився указ президента про звільнення Демченка, радник голови ОП Михайло Подоляк повідомив, що причиною став стан здоров’я.
“З особистих причин, пов’язаних зі складним станом здоров’я, пан Демченко не зможе продовжувати виконувати роботу, оскільки потребує серйозного лікування”, – пояснив Подоляк.
Пізніше те ж саме заявив і прессекретар президента України Сергій Нікіфоров. Він наголосив, що рішення про кадрову зміну першого заступника секретаря РНБО було ухвалено президентом виключно на цій підставі.
“Що стосується всього іншого, то пан Демченко всю свою професійну та дипломатичну кар’єру служив вірою та правдою Україні. Будь-які згадки про якісь чутки та плітки, безпідставні звинувачення тут недоречні”, – додав Нікіфоров.
Провальні спецоперації
Руслан Демченко втратив не лише посаду першого заступника секретаря РНБО, а й, за даними джерел, перестав очолювати комітет із розвідки при президенті України. “Вплив Демченка пояснювався саме тим, що він офіційно контролював усю діяльність українських спецслужб”, – вважає журналіст Юрій Бутусов.
Саме з ім’ям Руслана Демченка деякі пов’язують провальні операції наших спецслужб у період із 2020 по 2022 рік, найгучнішою з яких згодом виявилося затримання найманців російської ПВК “Вагнер”.
На нараді, де вирішувалася доля спецоперації, був присутній і Демченко, а в результаті все зірвалося – найманці повернулися з Білорусі до Росії.
За п’ять місяців від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Руслан Демченко практично зник з інформпростору: він не світився ні в ЗМІ (не робив жодних заяв), ні на фронті. Рівень довіри до нього серед співробітників українських відомств і військовослужбовців був, м’яко кажучи, надзвичайно низьким.
“Між собою багато хто його називав російським агентом. Але тут, як кажуть, не спійманий – не крадій, а стверджувати голослівно не можна”, – поділився контррозвідник.
Звільнення Демченка все ж таки могло бути пов’язане з інформацією, що надійшла від західних партнерів та їхніх спецслужб, а погіршення стану здоров’я виявилося приводом. Проте так це чи ні – покаже час.
