Параноїчний психопат із маренням величі та надцінними ідеями
Його особистість стрімко деградує.
Живе в паралельному світі, відірваний від дійсності, абсолютно не стикається з реальністю.
Він її не розуміє.
Як живуть люди, як відчувають, про що мріють, чому страждають — моральний ідіот не може цього навіть уявити.
Та й не хоче…
Створивши навколо себе штучний, наглухо запаяний світ, де повільно, роками варився в казані власної брехні й печерних забобонів, він у результаті остаточно втратив розум…
Він не здатен кохати.
Дуже образливий і мстивий, напевно, вся ущербність і бажання поквитатися, заподіяти якомога більше страждань усім, до кого дотягнеться, виростають із дитинства, де він був замореним, безхребетним і безталанним заворушім на побігеньках…
Боягузливий і виверткий.
Вічне боягузтво породило в ньому надмірну, часто безглузду жорстокість у вчинках і позамежну, жахливу цинічність…
Його погляд на світ — погляд злісного мікроба з пробірки.
Його мислення співмірне з масштабом особистості. Мислить він вузько, шаблонно, настановами та гаслами.
Як і будь-який тиран схильний до містифікацій, сакральних смислів, символізму.
При цьому страшенно закомплексований, відчужений, замкнутий і емоційно бідний.
Компенсує свою неповноцінність у всіх сферах життя шляхом придушення і знищення людей…
Його система цінностей купірована, звужена до примітивної формули “свій-чужий” і являє собою набір ідеологічних кліше.
Утім, останнє давно перестало відігравати будь-яку роль і на перший план вийшли маніакальні ідеї гегемона імперії на Землі за будь-яку ціну і будь-якими засобами…
Махровий “викормиш” сталінських часів із психологією вертухая і рядового ката.
Сірий у всьому, безликий, дріб’язковий.
Увібрав у себе всю глумливе людиноненависництво конторської породи. Абсолютно безпринципний.
Не має жодних усталених, більш-менш моральних понять, окрім зонівських…
Усередині нього ховається забитий підліток, а зовні намагається тримати маску брутального, дотепного, свого в дошку мужика.
Словниковий запас у нього скупий, лексика рясніє вульгарними прислів’ями та кримінальним, міліцейським жаргоном.
Йому дуже важлива думка про нього збоку, тому схильний до позерства та убогого, анекдотичного мачизму, як і всі закомплексовані люди.
Видно, що це просто натягнута личина, а під нею ще одна, а потім ще й так до самого дна, де в булькаючій, чорній, смердючій і огидній рідині, обхопивши рученятами тремтячі коліна, сидить якийсь жовчний, забитий карлик…
Як політик він бездарний і нікчемний, бо дивиться тільки в минуле і боїться будь-яких змін, як загрози своїй владі.
І головне — він не знає, що таке зміни, він не розуміє цього…
Політично безплідний, бо одержимий своєю безмежною владою.
Немов сталактит, самотньо висить він у своїй темній печері й насолоджується вогкістю, мороком і відлунням болю мільйонів закатованих ним людей…
Хтось ще досі намагається копатися в його душі, щоб щось там зрозуміти.
А її там немає. Просто немає. Там усередині одне велике нічого…
І коли абсолютна нікчемність у плоті отримує у свої руки необмежену владу з червоною кнопкою, то виходить те, що ми бачимо сьогодні…
Він хотів увійти в підручники історії, стати частиною великоросійського епосу вершителем доль, а увійде як банальний військовий злочинець, який злетів з котушок…
Він хоче, щоб його боялися, щоб тремтіли перед ним, але всі дивляться на нього з презирливою гидливістю, чекаючи його якнайшвидшої смерті.
У пеклі вже дивляться на годинник. Усе готово.
