Чи є людство першою цивілізацією у Сонячній системі?
Скільки існує людина на Землі у тому вигляді, що не відрізняється від сьогоднішнього? Якщо не брати до уваги неандертальців, кроманьйонців та інші підвиди наших предків, то людина (така, якою вона є зараз) існує, згідно з археологічними дослідженнями, близько 200 000 років. Вік Сонячної системи — приблизно 4,5 млрд років. Виходить, що час перебування нашої раси — це лише мить в історії Землі, а нам здається, ніби ми живемо тут вже дуже довго і навіть встигли непогано обжитися і відчути себе господарями Блакитної планети. Але насправді тимчасовий відрізок перебування людини Землі — це лише 0,004 % від усієї історії Сонячної системи. Чи можемо ми бути єдиною цивілізацією у нашому скромному галактичному куточку? Що стосується інших планет та їх супутників?
За такий короткий термін людство досягло великих успіхів у розвитку науки та техніки. Цілком імовірно, що у чотиримільярдній історії Сонячної системи теж міг бути час, коли до нас або на Землі, або в інших куточках хтось встиг пожити, просто сліди перебування цивілізації могли бути стерті часом настільки, що ми важко можемо їх виявити.
Ми, можна сказати, зробили планету під себе: збудували міста, дороги, розвинули промисловість та сільське господарство. Але якщо люди раптово зникнуть, природа відносно швидко візьме своє, і через 10 тисяч років єдиним натяком на наше існування тут залишаться лише споруди на кшталт пірамід Єгипту та Великої Китайської стіни.
Якщо заглянути ще далі, то навіть від таких грандіозних будов не залишиться й сліду, оскільки рух тектонічних плит назавжди змінить зовнішній вигляд Землі, і через 250 мільйонів років на нашій планеті знову буде суперконтинент на зразок стародавньої Пангеї. Але й пара сотень мільйонів років у порівнянні з усією історією Сонячної системи – це теж невеликий термін, тому ми запросто можемо нічого не знати про можливі попередні цивілізації на Землі.
Майбутнє Землі без людей
Умови у минулому були зовсім іншими. Автоматичні міжпланетні станції показали: те, що ми зараз бачимо, – це лише одна сторінка в історії. 2-3 млрд років тому Сонце було холодніше, тому комфортне середовище для життя було на Венері, а якщо розглядати Марс, то його ядро ще не охололо з часів формування Сонячної системи, і він славився глибокими річками, подібними до земних, а також озерами, морями та океанами.
Якщо розглядати Венеру, то на ній могла існувати цивілізація близько 1 млрд років тому, але, на жаль, немає точних даних про те, коли вона перетворилася на пекло і протягом якого часу була придатна для життя. Так, якщо катастрофа, що змінила колись милий образ Венери, трапилася близько 1 млрд років тому, то друга планета Сонячної системи мала всі шанси стати колискою цивілізації, яка, сподіватимемося, змогла врятуватися і знайти собі нове місце для життя. Якщо ж катастрофа сталася 3 млрд років тому, то цього часу було б недостатньо для формування високорозвиненої технологічної раси. Встигнувши народитися життя було знищено майже на корені.
Дослідити Венеру через її високу температуру + 460 С, неймовірно високого атмосферного тиску біля поверхні (як на глибині 1 км під водою) і кислотних дощів дуже складно. Навіть якщо там були якісь древні міста, кислота та вогонь знищили всі сліди, і навряд чи ми колись дізнаємося про те, чи жив хтось на Венері.
Минуле Венери в уяві художника
На Марсі, поки його ядро було гарячим, існувала щільна атмосфера, тому, попри свою велику віддаленість від Сонця, там панував комфортний клімат. Близько 1 млрд років тому четверта планета стала повністю непридатною для життя, втративши магнітне поле, більшу частину своєї атмосфери і води в рідкому стані. Марс мав приблизно 3,5 млрд років у запасі, тому з упевненістю можна сказати, що на Марсі було життя, а от наскільки воно пішло вперед у розвитку — це можуть показати лише археологічні розкопки.
Минуле Марса
Щоб знайти сліди стародавніх цивілізацій, треба зрозуміти, що на планеті вони залишать після себе, тому орієнтуватися в їх пошуках необхідно на Землю. Ось тільки “регенерація” самого світу суттєво все ускладнює: активні геологічні процеси, дощі та вітер ретельно прибирають усі сліди. Наприклад, кар’єри, де розумні цивілізації, які жили до нас, могли добувати корисні копалини, зрівнялися із Землею внаслідок ерозії. Можна було б пошукати радіоактивні ізотопи, що залишилися від давніх атомних реакторів, але й вони розпадаються через тисячі та мільйони років. Інші докази підуть під землю внаслідок руху тектонічних плит.
Людина внаслідок своєї життєдіяльності суттєво змінила хімічний склад атмосфери та ґрунтів. Тільки за останні кілька століть в атмосферу викинули 5 млрд тонн вуглецю! Це буде помітно у шарах геологічного розрізу через мільйони та мільярди років. Крім вуглецю повітря потрапляють свинець, хром і навіть золото. Розумна цивілізація, яка досліджувала б нашу планету після нас, зауважила б, що концентрація всіх цих речовин сильно перевищувала б будь-які природні показники. За вмілого підходу цивілізації майбутнього зможуть знайти плоди нашої діяльності, навіть коли всі міста звернуться в пилюку. Проблема в тому, що ми поки не знайшли спосіб досліджувати глибші шари Землі. Максимальна позначка, до якої колись змогла дістатися людина, становить 12 262 м (це Кольська надглибока свердловина).
Поки що нам ще не вдалося “докопатися” до шарів, що зберігають спогади про інші, більш давні цивілізації, що жили до нас. Часто подейкують, що піраміди, розкидані по всьому світу, Стоунхендж, дольмени, статуї на острові Великодня та інші подібні дивовижні споруди не є творінням рук людських – суперечки про їхнє походження досі тривають. Можливо, що саме вони і є спорудами стародавніх цивілізацій, і доказ прямо у нас під носом, а ми наполегливо продовжуємо шукати сліди де завгодно — на інших планетах, у космічному просторі, копаємось у свердловинах, але не можемо правильно оцінити походження того, що у нас перед очима.
І ось, до речі, про космос: якби десь у Сонячній системі жила розумна цивілізація, то, напевно, ми могли б натрапити на залишки їхніх супутників і кораблів, але ми знову так нічого і не знаходили.
Великий інтерес становлять супутники газових гігантів, покриті товстим шаром льоду, і мають теплі підлідні океани — Енцелад, Європа та Тритон. Можливо, істоти, що живуть у підводних містах, розумні, але вони зовсім не зацікавлені в пілотованих польотах на інші планети та вилазках на поверхню – їх все влаштовує і вдома.
Можливо, ми поки що не знайшли жодних свідчень розумних цивілізацій, які жили в Сонячній системі до нас, з двох причин:
- У нас поки що не вистачає на це технічних можливостей, адже ніхто не досліджував глибокі надра Землі, а про інші планети поки що й говорити нема чого.
- Ми просто не знаємо, де шукати. А це щось із рубрики “Шукаю те, не знаю, що”. Ми шукаємо щось подібне до себе, але хто знає, якими шляхами розвитку йшли наші ймовірні попередники?
