Одному із фундаторів фізичного факультету та академічної науки на Закарпатті ДМИТРУ СІКОРІ – 90 років

17 жовтня 2021 року Дмитру Іллічу Сікорі виповнилось би 90 років.

Він  один з перших випускників фізичного факультету, який все життя присвятив служінню науки. Розпочав науково-педагогічну діяльність вчителем початкових класів, потім працював асистентом, викладачем. В Ужгородському державному університеті Д.І. Сікора зріс від аспіранта, кандидата до доктора фізико-математичних наук, від асистента і доцента — до посади професора, одного із фундаторів фізичного факультету.

Про його високі педагогічні якості свідчить той факт, що він один з небагатьох на три роки був у відряджений до Алжиру, в інститут “Африканський нафтовий i текстильний центр”, де читав лекції студентам французькою мовою.

Народився Дмитро Ілліч Сікора в 1931 році в селі Старе Давидково Мукачівського району, в селянській сім’ї. У 1942 році він вступає в Мукачівську гімназію, яка давала добротну освіту, наприклад, випускники гімназії добре володіли як мінімум двома іноземними мовами. Закінчував гімназист уже середню школу №1 iм. Пушкіна. Випускника десятирічки взяли вчителем початкових класів у с. Зняцево. При відкритті в 1950 році фізико-математичного факультету Дмитро Ілліч вступає в Ужгородський державний університет, який закінчив з відзнакою у 1955 році за спеціальністю «фізик» і був зарахований на викладацьку посаду асистентом.

У 1962 році Д.І. Сікора закінчив аспірантуру при кафедрі ядерної фізики Ужгородського державного університету. У 1964 році першим із закарпатських фізиків-ядерщиків захистив кандидатську дисертацію на тему “Виходи нейтронів з мішеней “нескінченно” великої товщини під дією електронів” в Інституті фізики АН УРСР (м. Київ), а в 1988 році в Інституті ядерних досліджень АН УРСР (м. Київ) захистив докторську дисертацію зі спеціальності «фізика атомного ядра і елементарних частинок» на тему: “Запізнюючі нейтрони поділу”. Результати докторської дисертації були дуже важливі при створенні і конструюванні ядерних реакторів.

Слід згадати один з цікавих фактів біографії Д.І. Сікори, що стосується проблеми з побудовою атомної електростанцiї на Закарпаттi та спорудження Пiстрялiвської РЛС. Всередині 60-х років минулого століття виникла ідея будівництва атомної електростанції на річці Тиса, як резервної електростанції для сусідних країн. Для остаточного вирішення питання доцільності будівництва АЕС потрібна була думка керівництва, а саме першого секретаря обкому. Так Дмитро Ілліч згадував про цю зустріч: «Ю.В. Ільницький запросив нас до круглого столу і дав мені слово. Основним моїм аргументом проти будівництва АЕС було те, що у випадку аварії постраждає не тільки Закарпаття але й сусідні країни, буде великий міжнародний скандал. Я привів конкретні цифри, які і переконали керівництво краю в недоцільності будови АЕС у сейсмічній зоні Карпат». Таким чином Закарпаття позбавилося такого небезпечного проекта.

Дмитро Ілліч зробив вагомий внесок у розвиток академічної науки України і Закарпаття зокрема. Він з 1974 по 1996 роки беззмінно очолював перший на Закарпатті академічний підрозділ – відділ фотоядерних процесів ІЯД АН України.

Під його керівництвом йшло завершення монтажу мікротрона М-30, його фізичного запуску на випромінювання, створення експериментальної бази та постановки експериментів з активаційного аналізу, фотоподілу ядер та вивчення фізики запізнюючих нейтронів. У 1975 році мікротрон М-30 був введений в експлуатацію, в чому велика заслуга організатора і вченого Д.І. Сікори. Наукові успіхи очолюваного ним відділу були однією із складових, що призвели до відкриття в 1992 році першого академічного інституту на Закарпатті – ІЕФ НАН України, а Ужгород став третім ядерним центром України.

Під керівництвом Д.І. Сікори успішно розвивалися ряд фундаментальних та прикладних напрямів ядерної фізики. До найбільш відомих фундаментальних результатів, одержаних під його керівництвом, можна віднести:

Дослідження часових та енергетичних спектрів запізнюючи нейтронів при фотоподілі важких ядер, зокрема  ²³²Th, ^235,238U, ²³⁷Np, ²⁴¹Am в області енергій 9-18 МеВ.

Вперше виміряні перерізи реакцій (g, n)^m  для широкого кола ядер від ⁴⁵Sc до ¹⁹⁸Hg в області енергій гігантського дипольного резонансу. Це дозволило виявити структуру перерізів збудження ізомерних станів в припороговій області для ядер із заповненою оболонкою N =50; оболонкові ефекти в поведінці ізомерних відношень при заповненні 1g _9/2   і 1h _11/2   оболонок та інше.

          Значні результати одержані під керівництвом Сікори Д.І. в прикладній сфері. Зокрема, розроблено і атестовано на мікротроні М-30 стенд для проведення радіаційних випробувань космічної і спеціальної техніки.

Наукова робота Д.І. Сікори завжди була тісно пов’язана з педагогічною діяльністю. Протягом багатьох років він читав лекції студентам фізичного факультету із загального курсу ядерної фізики та ряд спеціальних курсів для студентів спеціалізації “ядерна фізика”. Викладацька робота сприяла йому виявляти обдарованих студентів та залучати їх до наукової роботи.

 Дмитро Ілліч дуже любив музику та хоровий спів, був активним учасником чоловічої хорової самодіяльної народної капели “Боян” Ужгородського університету. Він користувався великим авторитетом та повагою серед викладачів, студентів та всього колективу інституту.

Слід наголосити, що Дмитро Ілліч був винятково толерантною людиною, ніколи не вживав лайливих слів, з великим почуттям гумору. Його любили за порядність і доброту, він володів яскраво вираженою позитивною аурою душевної людини, з ним було легко і приємно спілкуватися.

Володимир Маслюк, професор, доктор фіз.-мат. наук,

завідувач відділу фотоядерних процесів

Інституту електронної фізики НАН України