Аномальне прискорення Оумуамуа: чи є міжзоряний об’єкт штучним?
Унікальні властивості міжзоряного об’єкта породили нові гіпотези про його можливе штучне походження.
У 2017 році астрономи виявили перший міжзоряний об’єкт, який пройшов через нашу Сонячну систему. Цей об’єкт отримав назву Oumuamoua. Його поява викликала широкий резонанс у науковій спільноті завдяки ряду аномальних характеристик, які важко пояснити стандартними астрофізичними моделями.
Оумуамуа слідував траєкторії, яка відрізнялася від звичайних орбітальних траєкторій об’єктів, що походять з нашої Сонячної системи. Однак найбільш дивним було його незвичайне прискорення далеко від Сонця, яке не можна було пояснити лише гравітацією Сонця. Зазвичай такі прискорення спостерігаються у комет, коли через сонячне тепло речовина випаровується з їх поверхні, створюючи реактивну силу. Однак жодних свідчень такої активності в Оумуамуа не було зафіксовано.
Більш детальне вивчення об’єкта показало, що він, ймовірно, мав плоску дископодібну форму з радіусом близько 100 метрів. Це відкриття стало можливим завдяки аналізу відбитого світла, що дозволило зробити висновок про його форму та обертання. Оумуамуа обертався навколо своєї осі з періодом близько 8 годин, створюючи на своєму краю відцентрове прискорення, яке виявилося близьким за величиною до аномального прискорення, що спостерігається при його русі від Сонця.
Що стосується щільності об’єкта, то припущення засновані на тому, що вона становила близько одного грама на кубічний сантиметр. Це означало, що гравітаційне прискорення всередині об’єкта було приблизно таким же, як і спостережуване прискорення. Цей збіг значень прискорення привів до ряду припущень щодо природи та складу Oumuamua.
Одна з гіпотез припускала, що якщо Оумуамуа складається з окремих компонентів, що утримуються гравітацією, то його обертання може бути врівноважене самогравітацією диска, що пояснювало б однакові величини гравітаційного та відцентрового прискорення. Однак для того, щоб це сталося, об’єкт повинен мати значну масу, що суперечить його передбачуваній тонкій дископодібній формі, яка за своєю природою має набагато меншу масу в порівнянні зі сферичними об’єктами.
За відсутності ознак кометної активності та виходячи з передбачуваної дископодібної форми, деякі вчені припустили, що негравітаційне прискорення могло бути викликане тиском сонячної радіації на поверхню об’єкта. Якщо це так, то для того, щоб цей тиск мав значний вплив, об’єкт повинен мати надзвичайно велику площу поверхні щодо своєї маси. Це, своєю чергою, вказує на те, що Oumuamua був дуже тонким, товщиною близько одного міліметра. Така товщина становить лише стотисячну частину його передбачуваного радіуса.
Ці розрахунки призвели до спекуляцій про можливе штучне походження Oumuamua. Наприклад, об’єкт може бути легким вітрилом, технологічно розробленим для переміщення в просторі під тиском світла. Крім того, це міг бути фрагмент якогось космічного корабля, можливо, частина зруйнованої сфери Дайсона, гіпотетичної структури, призначеної для збору енергії зірки.
Однак залишалося питання: чому аномальне прискорення об’єкта збігається за величиною з його відцентровим прискоренням? Одне з можливих пояснень може полягати в тому, що Оумуамуа мав тонкий диск, скріплений гравітацією ядра, який не піддавався такому ж сильному впливу сонячної радіації через його менше співвідношення площі поверхні до маси. У такому випадку негравітаційне прискорення могло б збільшити силу тяжіння з одного боку диска і послабити його з іншого, створюючи ефект, схожий на ефект троса на кабіні ліфта, де одна частина притягується, а інша відштовхується.
Однак гіпотеза про те, що Оумуамуа є диском з газу, була відкинута. Якби об’єкт був газоподібним, він не зміг би зберегти свою тонку структуру при наближенні до Сонця, коли температура на його поверхні досягала 600 градусів за Кельвіном. При такій температурі атоми легко подолали б гравітаційне тяжіння об’єкта, що призвело б до його випаровування. Тому передбачається, що Оумуамуа був твердим об’єктом, можливо, штучного походження.
Таким чином, хоча Oumuamua, можливо, був рідкісним природним явищем, його характеристики також дозволяють нам розглянути можливість того, що він був технологічно створений, відкриваючи нові горизонти в розумінні нашого місця у Всесвіті.
