«Епопея» з купленою кандидатською дисертацією Олексія Фазекоша продовжується. Ч. 1
Після публікації статті «Фазекош №1» – підробка свідоцтва адвоката, «Фазекош №2» – куплена кандидатська дисертація» зробив невелику витримку.
Послав офіційні запити в Міністерство освіти і науки України (МОН) та приватну установу «Науково-дослідний інститут публічного права», в якому «велике наукове світило» в галузі адміністративного права Олексій Фазекош «захищав» куплену кандидатську дисертацію.
Від кого купив і за яку суму? Про це в наступних публікаціях.
У своєму офіційному запиті від 29 квітня 2024 року до МОН я написав:
«Прошу МОН, як правонаступника Вищої атестаційної комісії (ВАК), надати мені наступну інформацію:
- Список наукових публікацій Фазекоша О. А. та інформацію про апробацію матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо.
- Інформацію про навчання в аспірантурі Фазекоша О.А.
- Інформацію про складання Фазекошом О. А. кандидатських екзаменів.
- Інформацію про наукового керівника здобувача наукового ступеня кандидата наук Фазекоша О.А.
- Інформацію про опонентів здобувача наукового ступеня кандидата наук Фазекоша О. А.
- Копію попереднього висновку про наукову та практичну цінність дисертації Фазекоша О. А.
- Копію рішення Атестаційної колегії від 20 червня 2020 року Науково-дослідного інституту публічного права про здобуття Фазекошом Олексієм Андрійовичем наукового ступеня кандидата юридичних наук.»
МОН зреагувало досить швидко. 1 травня 2024 року на свою електронну пошту отримав формальну бюрократичну відповідь: «Від..ся, ми про Фазекоша і про його дисертацію нічого не знаємо». Це якщо бюрократичну мову перекласти на нормальну людську.
Проаналізуємо деякі «бюрократичні перли» з цього листа.
Цитата: «Розглянувши запит (вх. № ЗШ-ЗМІ-бЗ8/0-24 від 29.04.2024) та лист (вх. № 15743/0/1-24 від 29.04.2024) інформуємо, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
З огляду на це, в частині надання інформації, щодо якої Міністерство не є володільцем інформації, запит було направлено до Науково-дослідного інституту публічного права для надання відповіді (вих. № 9/1067-24 від 30.04.2024).»
Переводимо на людську мову: «МОН не володіє ніякою інформацією про кандидатську дисертацію Олексія Фазекоша».
Як так?
В МОН, виявляється, крім наказу № 872 Міністерства освіти і науки України «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присвоєння вчених звань і наукових ступенів від 20 червня 2019 року», в додатку №5, в розділі ЮРИДИЧНІ НАУКИ знаходимо запис: «Науково-дослідний інститут публічного права, К 26.503.01…Фазекош Олексій Андрійович, 12.00.07. «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право», немає нічого про кандидата юридичних наук Фазекоша Олексія Андрійовича.
Чому?
Трохи історії
25 лютого 1992 року Указом Президента України було створено Вищу Атестаційну Комісію України. За основу було взято радянську модель спеціалізованих вчених, систему кодування і назв наукових спеціальностей, за якими захищаються дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук і доктора наук.
Основними завданнями ВАК України були:
- формування та забезпечення функціонування системи атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;
- участь у формуванні та реалізації разом з іншими центральними органами виконавчої влади державної політики щодо перспектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу країни з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу;
- забезпечення єдності вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника;
- координація діяльності органів виконавчої влади і керівництво роботою науково-дослідних (науково-технічних) установ та вищих навчальних закладів у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;
- проведення атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;
- керівництво роботою з присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
- розвиток міжнародного співробітництва у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.
У ВАК зберігалась вся інформація про науковців, які захищали кандидатські та докторські дисертації.
Указом Президента України №1085 від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» 16 вересня 2011 року було ліквідовано Вищу атестаційну комісію (ВАК), поклавши її функції на Міністерство освіти і науки України.
Тобто, юридично і фактично МОН став правонаступником ВАК.
Це виразилось і в тому, що замість ліквідованої ВАК, була створена Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України, яка виконує повноваження щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. І юридично і практично Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України, як і її попередник – ВАК, повинна зберігати всю інформацію про кандидатів та докторів наук, а не тільки накази про створення різних спеціалізованих атестаційних комісій.
Але виявляється, що із «запитуваної інформації Міністерство є володільцем (тільки) наказу № 872 від 20.06.2019…».
Хоча, ні. Бюрократи із МОН надали мені ще одну цікаву інформацію:
«На офіційному сайті Науково-дослідного інституту публічного права відсутня інформація про кандидатську дисертацію Олексія Фазекоша, оскільки видача йому диплому кандидата наук відбулася у 2019 році, а відповідно до наказу МОН від 14.07.2015 № 758 «Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 2015 р. за № 885/27330, дисертація, автореферат дисертації та відгуки офіційних опонентів зберігаються у відкритому доступі на офіційному вебсайтові наукової установи протягом трьох місяців з дати видачі відповідного диплома.»
Який висновок можна зробити з цієї цитати. Та досить сумний.
Не зловили «за лапу» упродовж трьох місяців фальшивого дисертанта, то можна вже «напитись води». Після названого терміну дисертацію і супровідні документи вже можуть спокійно з’їсти миші в якійсь комірчині установи, в якій відбувся захист дисертації.
Не дивно, що після названого сумнозвісного наказу МОН від 14.07.2015 року за № 885/27330, кількість науковців «аля Фазекош» почала рости швидше ніж гриби в лісу.
Правда, в листі – відповіді МОН була одна обнадійлива цитата:
«З дисертацією Олексія Фазекоша можна ознайомитися в бібліотеці тої наукової установи, де спеціалізованою вченою радою прийнято дисертацію до захисту…»
І ось, майже, через місяць (27 травня 2024 року) отримав рекомендованим листом і офіційну відповідь від приватної установи «Науково-дослідний інститут публічного права».
Дуже цікавий лист. Вартує окремого аналізу. Що ми зробимо в наступній нашій публікації.
На закінчення. Чи дружать чиновники МОН з логікою?
Здавалось би, що соліднішої та авторитетної установи ніж Міністерство освіти і науки в Україні немає.
Але прийшлося розчаруватися.
Цитата: «Принагідно інформуємо, що Міністерство освіти і науки України не є правонаступником Вищої атестаційної комісії України.»
Цитата з листа МОН, який отримала ГО «Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко»:
«Міністерство освіти і науки України не є правонаступником ВАК України. Відповідно до Указу Президента України №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Вищу атестаційну комісію України ліквідовано. Функції ВАК України, передбачені законодавством, були покладені на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Розпорядником інформації ВАК України є МОН.
Заступник Міністра Михайло ВИННИЦЬКИЙ»
Заступник Міністра Михайло Виницький (черговий «варяг», який приїхав вчити «уму-розуму» наших викладачів та науковців з Канади) спочатку пише: «Міністерство освіти і науки України не є правонаступником ВАК України…», а потім, якби забувши першу фразу, пише, що: «функції ВАК України, передбачені законодавством, були покладені на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Розпорядником інформації ВАК України є МОН».
Так може пан Винницький пояснить, чому МОН так вперто не хоче визнавати правонаступництво ВАКу, не дивлячись на те, що функції ВАКу покладені на МОН?
Епопея з купленою кандидатською дисертацією шахрая, афериста та фальшивого адвоката Олексія Фазекоша продовжимо в наступній публікації.
На жаль, історія з «дисертацією» Фазекоша – це один з яскравих наочних прикладів плачевного стану освіти та науки в нашій країні.
Постскриптум.
Зверніть увагу на копію диплома кандидата юридичних наук Олексія Андрійовича Фазекоша, на якому стоїть підпис керівника департаменту МОН і за одного вченого секретаря Атестаційної колегії МОН Світлани Криштоф, яка видавала диплом “новоспеченому” кандидату. Як тут не згадати відому скульптуру про трьох мавп:
