ПРИТЧА: Очікування допомоги або куди поділися сили?
Що відбувається, коли ПЕРЕСТАЄШ чекати на допомогу.
В одному місті жив звичайнісінький чоловік. Він вів нічим не примітне і швидше пасивне життя: мало з ким спілкувався, не робив рішучих дій і ніколи не йшов на ризик. Чоловіка найчастіше бачили, як він гуляв у повній самоті в найближчому лісі, який розташовувався на околиці міста.
Ця людина не проявляла активності ні в чому, оскільки постійно чекала допомоги ззовні.
Інші люди, родичі, друзі, обставини, випадок, бог, — чоловік вважав, що йому всі повинні допомагати й підтримувати.
Звичайно ж, рідні, близькі та друзі намагалися його всіляко підтримати. Але з кожним разом чоловік, здавалося, дедалі менше і менше робив що-небудь сам. Він немов втратив будь-яку віру в себе і свої сили й вимагав допомоги з найменшого питання.
Одного разу чоловік захворів, у нього почали відніматися руки. Відчувши себе абсолютно безпорадним, він тепер просто сидів удома і перестав узагалі що-небудь робити.
Хвороба і не думала йти. Жодні ліки не допомагали. Останній із лікарів, на допомогу якого всі сподівалися, лише розвів руками й порадив звернутися до одного знахаря, що мешкав у лісі поруч із містом.
Відшукати будиночок знахаря виявилося зовсім нескладно. Рідних зустрів сивочолий старий. Він мовчки вислухав розповідь та їхні прохання прийти подивитися чоловіка до них додому. “Нехай сам приходить. Ноги ж у нього не відмовили! І нехай прийде до мене один.”
Наступного дня поникла постать чоловіка повільно рухалася вздовж лісу, наближаючись до маленького будиночка знахаря. Слабкими руками, що ледве ворушилися, чоловік спробував постукати у двері, але нічого не виходило.
Тут двері відчинилися самі, старець уже чекав на нього.
– Добре, що прийшов сам, — сказав знахар. – Проходь.
– Руки зовсім мене не слухаються, — почав розповідь чоловік. – Ніхто з лікарів не зміг мені допомогти.
– Чому ж ти думаєш, що я допоможу тобі? – багатозначно запитав старець.
– Я вже не знаю, до кого звертатися, — сказав чоловік. – Ти — моя остання надія.
– Ось, що я скажу тобі, — відповів знахар. – Я не зможу тобі допомогти… Але є лише одна людина, яка здатна на це.
– Хто ж він? – з благанням запитав чоловік.
– Це ти сам.
Після цих слів на хвилину встановилася повна тиша в будиночку. Нарешті, чоловік продовжив.
– Я не розумію, як це можливо? – здивовано вимовив чоловік. – У моїх руках зовсім немає сил. Де ж їх узяти мені?
– Все вірно, у тебе немає сил, — сказав старець. – І справа зовсім не у твоїх руках. Просто ти сам віддаєш свої сили, причому постійно.
– Але кому? – здивувався чоловік.
– Усім, від кого чекаєш допомоги, — відповів старець. – Рідним, близьким, лікарям, друзям, волі випадку й обставинам. Ти віддавав усім свою силу, не дивно, що руки перестали тебе слухатися. Та вони тобі просто перестали бути потрібними, адже все навколо робиться за тебе.
– Та що ти таке кажеш! – вигукнув чоловік, гнівно піднявши руки вгору. – Я пройшов складний шлях сюди один, щоб почути це!..
– Що ж, мабуть, усе не так уже й погано, — сказав старець, дивлячись на жести співрозмовника. – Бачу, сила повертається до твоїх рук.
Чоловік зі здивуванням подивився на свої підняті руки, які раніше безсило висіли. Він міг їх тепер вільно опускати й підіймати, ворушити пальцями.
– Коли перестаєш чекати допомоги від інших, сили повертаються, — задумливо промовив старий.
*******************
Шановні добродії, долучайтесь до допомоги ЗСУ. За ваші кошти БФ “Полонія” придбає для наших ЗСУ автомобілі та іншу необхідну техніку і матеріали. Вся інформація про використання Ваших коштів буде публікуватись на сайті fenixslovo.com:
Одержувач: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ПОЛОНІЯ”
Код Одержувача: 45182991
Банк Одержувача: АТ «ОТП БАНК» в м. Київ
МФО 300528
Рахунок № UA743005280000026000000034874
Допомога ЗСУ.
РАЗОМ МИ ПЕРЕМОЖЕМО!
