Зло світове і загрожує всім, а вмирають, перегороджуючи йому шлях, лише українці
Якщо НАТО щиро вважає, що Росія – це головна військова та пряма загроза для Альянсу, для Європи та взагалі для всього світопорядку, якщо НАТО прогнозує неминучу військову експансію Росії вглиб Європи у разі поразки України, якщо НАТО серйозно сприймає ядерний шантаж Росії та бачить на власні очі, як та стирає з лиця землі цілі міста та підриває ГЕС, то чому цей милий і такий зрячий Альянс не хоче її зупинити, прийнявши негайно (500 днів минуло, «негайно») Україну у свої лави й вступивши у війну на території України?
Думаю, що справа не в побоюваннях ескалації. Це все вторинні речі. Річ у тому, що ніхто не хоче вмирати, коли начебто поки що можна не вмирати, ніхто не хоче бути непопулярним у своїй країні. Того й дивись вступиш у війну і засмутиш електорат, правда? Тому Альянс продовжує шлях боротьби зі світовим злом руками лише однієї незламної нації — українців.
Зло світове і загрожує всім, а вмирають, перегороджуючи йому шлях, лише українці.
Якось трохи несправедливо, Столтенберг, не знаходите, пане?
За волю всіх жертву приносять лише одні. Вже з якимось уже погано приховуваним знущанням через півтора року війни, роблячи неймовірно пафосні обличчя, виділяються Україні ракети дальньої дії, мовляв, протягніть ще трохи. За демократію. Макроне, як зважився? Звідки стільки мужності та рішучості, французе?
Жодних справді позитивних підсумків цієї сходки (саміту НАТО) ми не побачили. Оптимізм у західній порядності вичерпується. Але не віра у перемогу України – ця перемога настане. Тільки вже всупереч західним зусиллям щодо її цинічного відстрочення.