Одного разу фермер виявив, що втратив у сараї з сіном свій годинник

Попри те, що він не мав великої цінності, і вартість його була невелика, годинник був дорогий фермеру як подарунок від коханої людини.

Після безрезультатних довгих пошуків вздовж і впоперек сараю він здався. Сил уже не було. Побачивши неподалік хлопчиків, що грались, він вирішив звернутися за допомогою до них і пообіцяв винагороду тому, хто відшукає в сіні його годинник.

Почувши це, хлопчаки ватагою помчали до сараю, облазили весь стіг зверху до низу, але годинника так і не знайшли. І коли фермер вже збирався залишити всі спроби розшукати годинник, до нього підійшов маленький хлопчик і попросив дати йому ще шанс. Фермер, подивившись на нього, подумав, а чому б і ні, тим більше дитина виглядала досить щирою. Тому фермер відправив хлопчика до хліва.

Яке ж було його здивування, коли через деякий час хлопчик вийшов із сараю з годинником у руці. Фермер, радісно збуджений, з цікавістю спитав, як йому вдалося зробити те, в чому решта хлопців зазнала невдачі. Хлопчик відповів: «Я нічого не робив. Я просто сидів на підлозі та слухав. У тиші я почув  цокання годинника, пішов у напрямку звуку і знайшов його».

Мораль: спокійний, виважений розум може мислити краще, ніж збуджений та схвильований. Іноді потрібно просто зупинитися та почати слухати.