Цинізм світової політики: переговори з агресором та тиск на Україну

Уявіть жертву зґвалтування, яку змушують домовлятися з насильником. Не про покарання чи компенсацію, а про те, як часто він буде приходити, у чому вона має бути вдягнена та в якій позі прийматиме його. Їй кажуть, що вона сама винна, бо не захотіла домовитися раніше, що засоби захисту від повторного насильства дорогі, і що вона має самостійно оплачувати лікування. Саме в такому становищі опинилася Україна, коли Захід закликає її до «мирних переговорів» з Путіним, а Дональд Трамп пропонує обговорити не відповідальність агресора, а лише правила, за якими він продовжуватиме насильство.

Дональд Трамп та його ставлення до війни в Україні

Дональд Трамп – один із тих, хто не бачить у цій ситуації злочину. Він розглядає війну як бізнес-угоду, де жертва має «погодитися на умови», а злочинець отримує можливість диктувати правила. Для нього переговори – це не інструмент правосуддя, а спосіб оформити нову угоду, де Україна має змиритися зі своїм станом жертви, а Путін отримує нові важелі контролю.

Україна під тиском «мирних домовленостей»

Світ завжди любив грати в дипломатію, навіть коли перед ним розгортаються акти агресії. Але у випадку України ми бачимо новий рівень цинізму. Західні політики, замість того щоб вимагати відповідальності від агресора, переконують жертву «бути розумнішою», «шукати компроміс», «поступитися заради миру».

Щодня Україна платить криваву ціну за свій опір – життями, руйнуваннями, стражданнями. Але ті, хто закликають до переговорів, не хочуть визнавати: у цій ситуації компроміс означає капітуляцію. Війна для них – це політична шахівниця, де вони обговорюють рухи фігур, ігноруючи те, що за кожною з них стоїть людська доля.

Помилка Зеленського та ілюзія компромісу

Особливо варто згадати помилку президента Зеленського, який на початку війни вірив у можливість домовитися з Путіним. Його бажання «подивитися в очі» диктатору і знайти компроміс нагадувало ситуацію, коли дівчина намагається переконати ґвалтівника припинити насильство, замість того щоб вимагати його покарання. Логіка таких переговорів була хибною від самого початку: кожна поступка призводила лише до нових злочинів.

Суд над жертвою: як світова політика звинувачує Україну

Позиція Трампа нагадує суддю, який каже жертві:

• «Може, тобі варто домовитися з нападником? Він теж має права!»
• «Чи не могла б ти трохи змінити свою поведінку? Він же має свої мотиви!»
• «Війна – це погано, але ти сама втягнула себе в цю ситуацію. Треба бути більш реалістичною!»

Таке ставлення легітимізує агресію, перетворюючи її на звичайну угоду між «двома рівними сторонами». Насправді ж це не рівні сторони: одна з них – злочинець, а інша – жертва, якій просто не дають права на справедливість.

Наслідки для міжнародного права

Дональд Трамп, вдруге отримавши владу, не просто змусить Україну жити в реальності, де насильство стає нормою. Він уже показує всьому світу, що закон більше нічого не означає, підриваючи міжнародні принципи справедливості та підтримуючи риторику, яка виправдовує агресію.

Якщо світ обере цей шлях, це буде не просто зрада України. Це буде зрада людської гідності, міжнародного права, самої ідеї, що злочин повинен бути покараний, а не узаконений через угоди з насильником.

Висновок: чому Україна не може поступитися

Тиск на Україну щодо переговорів із Путіним – це не крок до миру, а легалізація злочину. Це не дипломатія, а торг над зламаним тілом, над випаленими містами, над долями мільйонів людей, які вже постраждали і продовжують страждати.

Єдині переговори, які можуть відбутися між Україною та Росією – це переговори про капітуляцію агресора, виплату компенсацій і міжнародні гарантії того, що подібне більше ніколи не повториться. Все інше – це насильство, замасковане під домовленості.

Якщо Захід прийме цей шлях, це буде зрада не лише України, а й всього світу, де закон більше нічого не означає. І тоді вже ніхто не буде у безпеці.

Степан Сікора