Притча про те, як позбутися нескінченних непотрібних суперечок
Жили-були старий зі старою бабою. Усе життя прожили дружно, а на старість накопичилося в них багато претензій одне до одного, стали вони щодня сперечатися на рівному місці.
Він їй слово — вона два, він їй п’ять — вона десять. Такий холодок пронизував між ними, що хоч із хати біжи.
Одного разу сусідка почула їхню сварку і каже: – Любонько, чи не набридло тобі сваритися зі старим своїм? Сходи-но ти до знахарки, що на кінці села живе, вона тобі на водичку нашепче, може, допоможе, і дружно заживете. “А чого б і не сходити”, – подумала старенька. Прийшла до знахарки, поскаржилася, що з чоловіком у них самі сварки та сварки, і сил уже немає з ним разом жити. Попросила допомоги.
Бабця одразу все зрозуміла, шмиг до хати, і виносить відерце води, нашептала щось на водичку, відлила в банку і віддала гості.
Каже: – Коли почнеться сварка, ти сьорбни водички цієї, але ковтати її не варто. Тримай у роті, поки твій чоловічок не вгамується. Тоді все гаразд стане!
Узяла баба банку із “заговореною” водою, і пішла до хати. Тільки-но ступила за поріг, вмить старий за старе — нарікати почав: – Ай ти, стара, куди загубилася, корову давно вже доїти треба, а ти все по гостях ходиш, окаянна! Сьорбнула бабця водиці чарівної та тримає в роті, як знахарка веліла. Старий чує, що бабка йому нічого не відповідає, та вгамувався відразу.
Пораділа старенька: “І справді, мабуть, водичка-то чарівна!” Прибрала посудину до шафи, а сама пішла корову доїти, та оступилася й загриміла залізними відрами на весь двір.
Почув це дідусь: – Ех, нерозторопна, зовсім не дивишся під ноги, про що тільки голова твоя сива думає… Хотіла було бабця йому відповісти, аж тут згадала наказ знахарки не відповідати на лайку, а лише водицю чарівну в роті потримати.
Набрала вона повного рота води й чекає, що буде. А дід чує, що бабця жодного словечка йому протилежного не каже, здивувався та… замовк.
Відтоді зажили вони як у молодості. Щойно дід галасувати починає, бабця заговорену водицю до рота — і немає скандалу! Не інакше як диво!
