Фізик стверджує, що знайшов у мутаціях ковіду підтвердження, що ми живемо в симуляції
У сучасній науці нерідко трапляються ідеї, що кидають виклик усталеним уявленням і змушують нас поглянути на навколишній світ під абсолютно новим кутом.
Одна з таких сміливих гіпотез належить фізику Мелвіну Вопсону з Університету Портсмута у Великій Британії. Вивчаючи еволюцію вірусу SARS-CoV-2, що викликає COVID-19, він виявив закономірності, які, на його думку, вказують на існування раніше невідомого закону фізики, а також припускають можливість того, що наш Всесвіт є гігантською комп’ютерною симуляцією.
Перш ніж зануритися в суть відкриття Вопсона, необхідно зробити важливе зауваження. Будь-які екстраординарні твердження вимагають екстраординарних доказів, а в цьому випадку, як визнає сам учений, остаточних доказів поки що немає. Проте ідеї та результати, представлені в його дослідженні, настільки гостроцікаві, що заслуговують на пильну увагу, навіть якщо в остаточному підсумку вони виявляться помилковими.
У своїй роботі Вопсон розглядає мутації вірусу SARS-CoV-2 з погляду інформаційної ентропії — поняття, відмінного від звичайної термодинамічної ентропії. Якщо фізична ентропія описує безлад у системі та кількість її можливих мікростанів, то інформаційна ентропія пов’язана з кількістю інформації, яку може нести ця система.
Згідно із загальноприйнятими уявленнями, ентропія з часом зростає, досягаючи максимуму в момент так званої “теплової смерті” Всесвіту. Однак Вопсон стверджує, що інформаційна ентропія, навпаки, повинна з часом зменшуватися. Як приклад він наводить теплову смерть Всесвіту, коли перепади температур і різноманітність можливих станів у будь-якій його області стануть мізерно малими. У цей момент фізична ентропія досягне максимуму, але інформаційна ентропія, навпаки, буде мінімальною, оскільки кількість подій, які зможуть нести інформацію, різко скоротиться.
Спочатку це спостереження може здатися лише альтернативним способом опису термодинамічних процесів. Однак Вопсон іде набагато далі, припускаючи, що зменшення інформаційної ентропії є фундаментальним законом природи, який він назвав “другим законом інфодинаміки”. На його думку, цей закон може пояснити безліч загадкових явищ у Всесвіті, починаючи від еволюції живих організмів і закінчуючи самим походженням нашої реальності.
Одним із ключових експериментів, що підтверджують гіпотезу Вопсона, стало дослідження мутацій вірусу SARS-CoV-2 протягом пандемії COVID-19. Завдяки тому, що геноми цього вірусу регулярно секвенували в усьому світі, вчений отримав унікальний масив даних для аналізу змін в інформаційній ентропії.
“Найкращий приклад чого-небудь, що зазнає безліч мутацій за короткий проміжок часу, — це вірус. Пандемія надала нам ідеальний тестовий зразок, оскільки SARS-CoV-2 мутував у стільки різних варіантів, і доступних даних просто неймовірна кількість”, – пояснює Вопсон.
Вивчивши РНК вірусу, а не його ДНК, фізик дійшов приголомшливого висновку: інформаційна ентропія дійсно знижувалася з плином часу. Це спостереження ставить під сумнів загальноприйняту теорію еволюції, згідно з якою мутації мають випадковий характер, а природний відбір лише визначає, чи виживуть організми з новими ознаками.
“Загальноприйнята думка полягає в тому, що мутації відбуваються випадковим чином, а потім природний добір вирішує, хороша ця мутація для організму чи погана”, – пояснює Вопсон. “Але що, якщо існує прихований процес, який керує цими мутаціями? Щоразу, коли ми бачимо щось, чого не можемо пояснити, ми описуємо це як “випадкове”, “хаотичне” або “паранормальне”, але насправді це лише наша нездатність дати пояснення”.
Якщо теорія Вопсона правильна, то мутації генів керуються суворими закономірностями, а не є суто випадковими подіями. Це відкриває абсолютно нові перспективи в таких галузях, як генетика, фармацевтика та еволюційна біологія.
“Якщо ми зможемо почати розглядати генетичні мутації з детерміністичного погляду, ми зможемо використовувати цей новий фізичний закон, щоб передбачати мутації або ймовірність їхньої появи ще до того, як вони відбудуться”, – захоплено робить висновок учений.
Але навіть це ще не все. На думку Вопсона, другий закон інфодинаміки може пролити світло і на одну з найбільших загадок космології — велику кількість симетрії у Всесвіті. Вчений припускає, що висока симетрія відповідає низькій інформаційній ентропії, що якраз і вимагається згідно з новим законом. “Це чудове спостереження, здається, пояснює, чому симетрія домінує у Всесвіті: вся справа у другому законі інформаційної динаміки”, – пише Вопсон у своїй роботі.
Фізик іде ще далі, припускаючи воістину фундаментальні наслідки зі своєї теорії. Якщо другий закон інфодинаміки є космологічною необхідністю і діє повсюдно однаково, то, на його думку, це може вказувати на те, що наш Всесвіт є гігантською комп’ютерною симуляцією.
“Надскладний всесвіт, подібний до нашого, якби він був симуляцією, вимагав би вбудованої оптимізації та стиснення даних, щоб зменшити обчислювальну потужність і вимоги до зберігання даних для запуску симуляції. Саме це ми й спостерігаємо навколо себе, зокрема в цифрових даних, біологічних системах, математичних симетріях і у всьому Всесвіті”.
І у Вопсона є ідеї про те, як можна перевірити свою теорію експериментально й оцінити потенційну “масу” інформації. Одним із таких експериментів може бути вимірювання зміни маси жорсткого диска до і після безповоротного видалення інформації з нього. На жаль, сучасна техніка поки що не дозволяє цього зробити, оскільки очікувана зміна маси буде вкрай незначною.
Однак Вопсон пропонує і більш амбітний експеримент, пов’язаний з його уявленням про елементарні частинки як носії інформації про самих себе — наприклад, про свій заряд і спин. Він припускає, що під час зіткнення частинки та її античастинки на високих швидкостях, унаслідок чого вони анігілюють і випромінюють фотони, діапазон частот цих фотонів має відповідати певним теоретичним розрахункам, що випливають із другого закону інфодинаміки.
“Експеримент полягає в стиранні інформації, що міститься всередині елементарних частинок, шляхом зіткнення їх із відповідними античастинками у спалаху енергії, що вивільняється, – у вигляді випущених фотонів, або частинок світла”, – пояснює Вопсон. “Я вже розрахував очікуваний діапазон частот цих фотонів на основі інформаційної фізики”.
Вартість такого експерименту, за оцінками вченого, складе близько 180 000 доларів — порівняно невелику за мірками сучасної науки суму. Особливо якщо врахувати потенційно революційні наслідки його результатів, чи то спростування, чи то підтвердження другого закону інфодинаміки та ідеї про симуляцію реальності.
Не можна не погодитися з твердженням самого Вопсона, що екстраординарні ідеї вимагають екстраординарних доказів. Однак сміливі гіпотези завжди були рушійною силою наукового прогресу, даючи дослідникам нові напрямки для вивчення. Можливо, теорія про інформаційну ентропію дійсно виявиться революційним проривом у розумінні устрою нашого Всесвіту. А можливо, вона просто стане ще однією цікавою, але помилковою ідеєю в нескінченному потоці людських роздумів про природу реальності.
Хай там як, робота фізика з Портсмута яскраво демонструє невичерпний потенціал науки розширювати горизонти пізнання. Адже хто знає, можливо, вже завтра нові відкриття перевернуть наші уявлення про світ, змусивши поглянути на звичні речі зовсім по-новому? Наука не стоїть на місці, і її головне завдання – не тільки знаходити відповіді, а й ставити все нові й нові запитання.
