Мудра східна притча про найцінніше в житті. Повчальна притча
В одного султана було чотири дружини. Найбільше він любив свою четверту дружину — наймолодшу й найласкавішу. Султан дарував їй багате вбрання, коштовності, пестив її й плекав. І вона була весела і радувала його.
Він любив і свою третю дружину — виняткову красуню. Вирушаючи в інші країни, він завжди брав її з собою, щоб усі бачили її красу, і завжди боявся, що одного разу вона залишить його і втече до когось іншого.
Султан любив і свою другу дружину — хитромудру і досвідчену в інтригах. Вона була його довіреною особою, завжди розумна, доброзичлива і терпляча. Коли в султана були проблеми, він довіряв їхній другій дружині, і вона допомагала чоловікові вийти зі складної ситуації, пережити важкі часи.
Перша дружина була найстарішою і дісталася йому у спадок від покійного старшого брата. Жінка була дуже віддана чоловікові й робила все можливе для збереження і примноження багатств як самого султана, так і всієї його країни. Попри це, султан не любив свою першу дружину, і навіть те, що вона глибоко його кохала, султана не чіпало. Він не звертав на неї жодної уваги.
Якось султан захворів. Згадав він тоді своє життя, сповнене розкоші, і подумав: “Нині в мене чотири дружини, але коли я помру, залишуся один”. І він запитав свою четверту дружину:
– Я любив тебе більше за всіх інших, я віддавав тобі все найкраще, беріг тебе з особливим старанням. Зараз, коли я вмираю, ти готова слідувати за мною в царство мертвих?
– І не думай! – відповіла четверта дружина і пішла геть, не зронивши більше ні слова. Її слова, як кинджал, вразили серце чоловіка.
Засмучений султан запитав свою третю дружину:
– Я захоплювався тобою все моє життя. Зараз, коли я помираю, ти готова слідувати за мною в царство тіней?
– Ні! – відповіла його третя дружина. – Життя таке прекрасне! Коли ти помреш, я думаю вийти заміж!
Султан засумував — такого болю його серце ще ніколи не знало. Тоді він запитав свою другу дружину:
– Я завжди приходив до тебе по допомогу, і ти завжди допомагала мені і була для мене найкращим радником. Зараз, коли я помираю, ти готова йти за мною туди, де бліді тіні стогнуть і благають володаря душ про милість?
– Дуже шкода, не можу тобі допомогти цього разу, — відповіла друга дружина.
– Найбільше, що я можу зробити, це з честю тебе поховати.
Її відповідь вразила султана, як тисячі громів і блискавок. У цю мить він почув голос:
– Я піду з тобою і піду туди, куди ти підеш, до кінця!
Султан подивився в бік голосу і побачив свою першу дружину — виснажену і виснажену горем, майже невпізнанну. Вражений султан промовив:
– Я повинен був уважніше ставитися до тебе, поки міг це робити!
