Можливо, простору і часу насправді не існує (але це вирішує багато наукових проблем)
Сьогодні все більше вчених стверджують, що простір і час не є фундаментальними фізичними явищами й насправді не існують.
Про це, наприклад, говорить фізик Німа Аркані-Хамед, професор Дональд Хоффман. Фізики Дон Пейдж і Вільям Воттерс ще в 1983 році припустили, що час є лише емерджентним явищем для внутрішнього спостерігача Всесвіту, але не існує для зовнішнього спостерігача. У 2013 році ця концепція була підтверджена. Для квантової фізики квантові обчислення, час і простір взагалі не потрібні. Згідно з рівнянням Вілера-Девітта, часу взагалі не існує.
Іншими словами, наше звичайне сприйняття простору і часу вкрай далеке від того, що відбувається на рівні фундаментальної реальності. Цілком можливо, що простору і часу насправді не існує. І це твердження може виявитися надзвичайно важливим для сучасної фізики.
Річ у тому, що вчені давно шукають «Теорію всього», тобто теорію, яка могла б об’єднати квантову фізику і теорію відносності в рамках єдиного наукового поняття. Чому так складно і важливо поєднувати ці дві теорії?
Квантова фізика чудово працює на мікрорівні нашого Всесвіту, а теорія відносності працює на макрорівні. Але вони не йдуть разом, начебто не можуть співіснувати в одному світі, але вони співіснують і працюють. Чому вони такі непримиренні?
Квантова фізика вимагає дискретності Всесвіту (звідси й концепція кванта, неподільної частини енергії). Теорія відносності вимагає безперервності, тобто неподільності часу і простору на дискретні частинки. Так що ж таке наш Всесвіт, простір і час: дискретний, що складається з неподільних елементів, або безперервний, тобто безперервний? Обидві версії взаємосуперечливі, але при цьому співіснують в реальності, і це парадокс. Виявляється, простір одночасно і подільний, і неподільний, як і час, що, погодьтеся, вкрай дивно.
Цю «дивину» помітили давньогрецькі філософи, в тому числі такі, як Парменід і Зенон, які логічно стверджували, що фундаментальне буття нікуди не рухається і не розвивається, воно єдине і неподільне, а простору, часу і руху не існує.як їх існування суперечить логіці (згадайте апорії Зенона, такі як «Ахіллес і черепаха» або «Стріла»)).
Тепер, якщо погодитися з Німою Аркані-Хамедом, Доном Пейджем, Вільямом Воттерсом, Дональдом Гоффманом і рядом інших вчених, що ні часу, ні простору не існує, то це відкриває шлях до Теорії Всього: якщо ні часу, ні простору не існує, то це відкриває прямий шлях до Теорії Всього: якщо ні час, ні простір неможливі, то зробити це буде неможливо.Це знімає розбіжність між квантовою фізикою і теорією відносності.
Де ми знаходимося і як рухаємося? Ну а де ж персонаж комп’ютерної гри, який, немов всередині екрану вашого смартфона або ноутбука, може подорожувати цілими галактиками, пролітаючи тисячі й мільйони кілометрів, яких насправді немає всередині вашого гаджета. Складніше провести аналогію з нестачею часу, але суть буде приблизно однаковою.
Чи означає це, що ми живемо в симуляції? Не обов’язково. Це означає лише те, що світ на фундаментальному рівні зовсім не такий, яким його видає здоровий глузд.
