2,5 тисячі років тому Сократ поставив запитання: кого б ви рятували під час пожежі — дружину чи дитину?
Був звичайний осінній вечір. Домочадці розбрелися по своїх кімнатах. Я читала Сократа. Одне запитання мене приголомшило. Він запитував: “Якщо буде пожежа, і можна буде врятувати лише когось одного, кого врятуєш: дружину чи одну дитину?”. Всі чоловіки відповіли: “Дитину, звісно”. Сократ сказав: “А я врятую свою молоду дружину. Ми погорюємо разом, і вона народить мені ще дітей. А якщо врятую дитину, то горе буде і мені, і їй. Вона своїм виглядом буде завжди нагадувати мені про трагедію. А сама дитина втратить і братів-сестер, і матір, а потім обзаведеться мачухою, яка не зможе її любити, як любила мама”. Звичайно, суперечки не вщухали довго.
Мені стало цікаво, що відповість мій чоловік. Запитала, не відриваючись від читання. Він відповів: “Дитину. Всі врятують дитину. Вона беззахисна і… ну, не знаю, буду рятувати всіх, але якщо одну, то дитину”. Я йому розповіла про Сократа. Він відклав газету. Весь вечір ми обговорювали це питання. Воно виявилося нереально складним.
Уранці обидва вирушили на роботу, діти — до школи й дитсадка. День у мене був насичений, o Сократа я не згадувала. Нагадав чоловік, увечері: “Я думав мене на роботі вб’ють сьогодні. У перерві, за обідом завів розмову про Сократа, поставив його запитання товаришам по службі. Відповіді були очевидними. Я сказав, що ввечері й сам так відповів, але зранку змінив свою думку, Сократ переконав своїми доводами” (для мене це стало одкровенням). За словами чоловіка, всі перестали їсти. Почали кричати й доводити, дзвонили друзям, навіть народ підходив з інших відділів. Нарешті, покликали жінок із бухгалтерії, і ті теж, в один голос, почали говорити: “З глузду з’їхав? Дружину поміняти можна на іншу. Дитина — твоя кров!”. Порятунок прийшов у вигляді начальника. Той виявив відсутність усіх працівників на місцях у робочий час, примчав на голоси та розігнав несанкціонований мітинг.
Чоловік повернувся до роботи та виявив пенсіонера, свого товариша по службі, на робочому місці. Той у диспуті участі не брав, обід пропустив через свій трудоголізм, та й тугуватий був на yxo дідок, не особливо на роботі з ким спілкувався. “Чого всі кричали-то? Премію скасували, чи що?”, – присів перепочити ветеран. “Та ні, тут філософський диспут виник…”, – чоловік і йому поставив запитання. А дідусь був сім’янин, до речі: з дружиною сорок років разом, три сини, кожному дім будував власноруч, п’ятеро онуків, усі люблять його, в гості ходять. Старий задумався: “І що, всі сказали дитину виберуть, рятуючи? А я б бабку свою вибрав! Діти, вони — гості в сім’ї, виростають і розлітаються з гнізда. Так, люблять мене, і я їх, ходять у гості. Та тільки кожен — відірваний шмат. А з бабкою своєю я й помирати буду”.
*****************
Шановні добродії, дорогі українці, долучайтесь до допомоги ЗСУ. За ваші кошти БФ “Полонія” придбає для наших ЗСУ автомобілі та іншу необхідну техніку і матеріали. Вся інформація про використання Ваших коштів буде публікуватись на сайті fenixslovo.com:
Одержувач: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ПОЛОНІЯ”
Код Одержувача: 45182991
Банк Одержувача: АТ «ОТП БАНК» в м. Київ
МФО 300528
Рахунок № UA743005280000026000000034874
Для допомоги ЗСУ.
