Як у часи Першої Чехословацької республіки розвивався туризм на Закарпатті (ФОТО)

Утім не можна не відзначити, що “чеський період” на Закарпатті позначився рядом реформ, більшість з яких мала позитивні наслідки. За 20 років чимало було зроблено в сфері технічної відбудови та соціальної організації краю. Будувалися нові шляхи, відбувалася модернізація міст, зводилися нові будови, підприємства, лікарні, школи. Про це можна прочитати у нашому розгорнутому матеріалі.

Цього разу розповідь – про розвиток туризму у нашому краї у період 1920-30-х років. Саме “за чехів” ця галузь набула свого розквіту: якісний та цікавий відпочинок у найсхіднішій частині республіки тепер був доступним практично для всіх прошарків населення, а не лише для заможної частини аристократії. І тут справді було що подивитися. Чимало відвідувачів приїжджали пізнавати незіпсовану красу природи і багатство народного мистецтва, і часто дивувалися бурхливому розвитку цього краю.

Туризм, як стратегічну галузь на Закарпатті почали розвивати ще за часів перебування краю в складі Австро-Угорської монархії. Наприклад, у 1885 році на всесвітній сільськогосподарській виставці у Будапешті Мукачівська домінія була представлена окремим павільйоном. Було видано каталог, що слугував і туристичним путівником. У цьому ж році в рамках діяльності туристичного бюро ? Reiseburo при центральній канцелярії у Мукачеві виходить ілюстрований путівник з туристичною мапою домінії, а в 1890 році – туристичний путівник з мапою Тересвянської долини, 1897 року опубліковано путівник по Берегівській окрузі. А у 1912 році Тиводар Легоцький публікує нарис про Мукачівський замок та його околиці.

Мукачево

У мальовничих місцинах відкриваються перші туристичні притулки та пансіонати. Утім справжнього розквіту туристична галузь на Підкарпатській Русі досягла із входженням краю до складу новоствореної Чехословаччини. Саме тоді тут стали активно розвиватися літні й зимові, піші й лижні види туризму для всіх бажаючих, а не лише для елітної публіки.

Розширюється й спектр досліджень туризму, який в цей час починає розглядатись як галузь народного господарства, покликана шляхом залучення додаткових прибутків у регіон покращити рівень життя місцевого населення. Швидкими темпами розвивається туристична інфраструктура.

Починаючи з 1920-х років, друком виходять праці, в яких окремими фрагментами окреслюються відомості про привабливість його культурних та природних ресурсів. Значний інтерес становлять праці, присвячені вивченню бальнеологічних ресурсів – про особливості використання мінеральних вод та функціонування водокупалень. Важливі розробки у цьому напрямі належать відомому досліднику Ф. Вайснеру.

Якісних змін зазнають туристичні путівники. Фундаментальною туризмознавчою працею цього періоду є ? “Туристичний путівник Підкарпатської Русі та Словаччини на схід від Кошиць”. Цінним краєзнавчим виданням є путівник Я. Достала ? “Підкарпатська Русь”, в якому описані туристичні маршрути 1930-х років.

У 1936 році з метою пропаганди принад регіону – Народогосподарською радою організовано конкурс на кращі статті та фото, а в Ужгороді створено ? “Союз по пропаганді Підкарпатської Русі”, який мав канцелярію у Празі.

Головну роль у масштабному розвитку матеріальної бази галузі відіграв “Клуб чехословацьких туристів” (КЧСТ), який мав свої відділення в усіх окружних центрах Підкарпатської Русі. КЧСТ зумів звести власні притулки у вигідних місцях – поблизу доріг, вузькоколійок, водосховищ.

Пропаганді туристичних подорожей Закарпаттям у складі тодішньої Чехословаччини сприяла розбудова мережі готелів, ресторанів, пунктів продажу турспорядження. Так, станом на початок 1939 року в Ужгороді діяли готелі «Коруна» (82 ліжка), «Берчені» (70 ліжок), «Карпатія» (50 ліжок), «Орієнт» та «Централ» (по 40 ліжок). У Мукачеві – готель «Зірка» (на 70 ліжок), у Берегові – готелі «Гранд» (на 40 ліжок), «Донат» (на 26 ліжок), будинок товариства «Соколи» (на 15 ліжок), у Виноградові – «Роял» (26 ліжок), «Європа» (24 ліжка), «Карпатія» (14 ліжок), у Хусті – готель «Коруна» (40 ліжок), «Роял» (32 ліжка), «Централ» (60 ліжок).

Ужгород

КЧСТ також проводив систематичну й послідовну пропаганду здорового способу життя, рекламував зимові й літні туристичні маршрути, прокладав нові лижні траси, планував будівництво гірськолижних баз на Березнянщині, Іршавщині, Рахівщині, Воловеччині, на Полонині Руна, боржавських полонинах, хребті Свидовець, на горах Стій і Великий Верх.

Чеські підприємці вкладали значні кошти у розвиток цієї сфери. Видаються буклети, путівники, широко рекламується мальовнича природа, історичні місця краю під гаслами: «Туризм на Підкарпатській Русі – цілий рік!» або “Підкарпастька Русь кличе вас!”. Підприємці започатковували у 30-ті роки нову форму туризму – так званий “приватний туризм”, тобто пропонували зупинятися та гостювати у садибах у селах Ужанської і Турянської долини. При чому вимоги до господарів були надзвичайно високими, як щодо побутових, так і санітарно-гігієнічних послуг.

Пропагандистські й рекламні матеріали про зимовий і літній відпочинок і визначні туристичні міста у Закарпатті періодично випускалися чеською і словацькою мовами, а також англійською, французькою та німецькою.

Слід також зазначити, інтерес до минулого Закарпаття не вщухає і досі – у 2008 році чеський дослідник Петр Штепанек видав книгу “Підкарпатська Русь у 1919-1939 роках”, що укладалася як тодішній туристичний путівник, з оригнальними листівками та рекламними проспектами.

У першому розділі столицею Подкарпатської Русі Ужгород показано містом як історичним, так і містом з істинно “американським” темпом розвитку. Ужгородський туристичний регіон містить у собі мальовничі долини річки Уж і полонину Руну, промислове місто Перечин і Великий Березний, і поширюється аж до Ужоцького перевалу, який також називається у той час “Підкарпатським Семерингом” (Земмерінг – відомий гірськолижний курорт в Австрії, що став найпопулярнішим місцем для відпочинку у віденської аристократії ще у ХІХ столітті).

Наступна частина книги показує спочатку друге за значенням місто краю – Мукачево. Потім присвячена мукачівським туристичним районам, від полонини Боржави з гірським центром, підкарпатським “Давосом” Воловцем аж до рівнини півдня та міста вогняного вина – Берегова. Не забуті також важливі міста Свалява та Виноградів (раніше Севлюш).

Хуст

Перечин

Місто Хуст, центр середньої частини Підкарпатської Русі, можна знайти на початку третьої частини книги. Тут читачеві представлено не лише прекрасну область Міжгір’я (раніше Волового), Синевіру та Колочави, край найдощовитого регіону республіки в околицях Усть-Чорної та полонини Свидовець, але і захоплюючі красою соляні шахти Солотвина.

Синевир

І нарешті останній розділ присвячено східній частині Підкарпатської Русі, краю гуцулів. Окрім туристичних центрів Рахова та Ясіня читачу розповідають про дику красу гір у цьому регіоні – від гори Піп Іван на півдні через Чорну Гору на самому сході, аж до найвищої вершини – величної Говерли.

Рахів

Тересва

“Хоча ця книга сприймається як суто пропагандистська література, читач знайде тут, окрім сотень фотографій і значного обсягу даних з описанням конкретних місць, також достатньо інформації про 1930-ті роки минулого століття, про промисловість, сільське господарство, архітектуру та транспорт.

Не забули ми згадати, звичайно, і про діяльність відділень “Клубу чехословацьких туристів” (КЧСТ). Його члени зуміли за короткий проміжок часу – менше, ніж двадцять років, – створити густу мережу позначених туристичних стежок, туристичних будиночків та притулків. Для ілюстрації діяльності організації – Ювілейна Карпатська стежка, позначена у 1928 році, вимірювала 342 км. А 22 позначені вказівниками бічні стежки мали загальну протяжність приблизно 1000 км. У 1937 році на Підкарпатській Русі функціонувала 61 туристична нічліжка загалом на 475 ліжок – як правило розташовані у приміщеннях шкіл, “Сокола” або трактирах. КЧСТ також побудував та ввів у експлуатацію 17 своїх власних туристичних котеджів та притулків, ресторан у Невицькому, готель у Рахові та верф у Хусті. Туристи на Підкарпатській Русі мали знижки не лише в закладах, що безпосередньо належали КЧСТ, а й у багатьох інших приватних ресторанах, готелях та гірських хатах, число яких зростало з кожним роком.

Вино

Багатообіцяючий розвиток туризму і самої Підкарпатської Русі – сьогодні Закарпатської області України – перервали спочатку мюнхенські події та Віденський арбітраж (1938 р.), а згодом – остаточний розпад Чехословаччини та Друга світова війна. Жоден з туристичних будиночків КЧСТ не “вижив” під час воєнних та повоєнних подій, означені туристичні маршрути перестали оновлятися і поступово щезли”, – пише Петр Штепанек.

На превеликий жаль, події 1938–1939 років майже повністю зруйнували матеріальні надбання туристичної індустрії цього періоду. У період угорської окупації (1939-1944 рр.) матеріальні надбання туристичної індустрії Закарпаття зазнали значних втрат. В цей час галузь спрямована на швидку реабілітацію угорських солдат шляхом використання потенціалу термальних та мінеральних вод краю. Зменшується й науковий інтерес до дослідження туризму.

Хоча, після 1942 року, у зв’язку з тим, що австрійські і швейцарські курорти були закриті, середній клас угорців також почав відкривати для себе туристичні зони Закарпаття. Однак тривало це недовго…

У 1930 році був знятий фільм про Підкарпатську Русь, який знайомив глядачів з маловідомим краєм на сході Чехословаччини. Основні сюжети: природні краєвиди, населені пункти, історичні будівлі, життя населення, сільське господарство, промисловість, охорона здоров’я, освіта, тощо. Фільм створений Державним інститутом кінематографу Чехословаччини.

• За матеріалами: “Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура” (2010, Ужгород); Б. Носа “Історія розвитку туризму на Закарпатті” (кін. XIX – поч. XXІ ст.), книги “Підкарпатська Русь у 1919-1939 роках” (П. Штепанек, Прага, 2008).
• Фото: спільноти Podkarpatska Rus