Аферист та шахрай, псевдоадвокат Олексій Фазекош та його покровителька — керівник НААУ Лідія Ізовітова. Ч. 2

Продовжуємо тему, яку ми розпочали в нашій попередній публікації про афериста та шахрая, псевдоадвоката Олексія Фазекоша, який не маючи вищої юридичної освіти ніби то став адвокатом в 2006 році і ось уже 11 років керує адвокатами Закарпаття (а це більше 1.5 тис. чоловік з вищою юридичною освітою) та ще й підписує та видає свідоцтва на проведення адвокатської діяльності новоспеченим адвокатам.

Чому  при тій  каральній системі, яку створила Національна асоціація адвокатів України по відношенню до діючих адвокатів, людина користуючись тільки «дублікатами» неіснуючого свідоцтва  адвоката ось уже 17 років займається адвокатською діяльністю?

«Цікавий феномен», вартий того, щоб бути занесеним в Книгу рекордів Гінесса.

Сьогодні ми поговоримо не просто про псевдоадвоката, а про «дублікатного» псевдоадвоката Олексія Фазекоша.

Вивчаючи «особову справу» Фазекоша, звернув увагу на Заяву, колишнього голову КДКА Закарпатської області (2003-2006 роки) Віктора Бедя від 10 грудня 2013 року, яку він направив: Голові Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія Валентину Миколайовичу, Членам Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Голові Ради адвокатів України Ізовітовій Лідії Павлівні,  Голові Вищої ревізійної комісії Національної асоціації адвокатів України Дмітрієвій Ользі Леонідівні, Членам Ради адвокатів України.

Я ніде не знайшов хоч якогось документа, який підтверджував, що заява Віктора Бедя розглядалася в тих інстанціях, в які вона направлялась. Можливо, як би розглядалась, то мені б не прийшлось писати цю статтю.

Дуже цікавий документ, вартує того, щоб деякі моменти з нього процитувати:

«За період мого головування гр. Фазекош О.А. документи на складання кваліфікаційних іспитів до КДКА Закарпатської області не подавав, такі іспити не здавав, рішення щодо видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ні атестаційною палатою, ні КДКА Закарпатської області в цілому у період з 2004 по 2007 роки не приймалось, присягу адвоката не складав. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/575 від 21.12.2006 року гр. Фазекош О.А. за моїм підписом у зазначений період не виписувалося і не видавалося.

У відповідності до рішення атестаційної палати та КДКА Закарпатської області № 192/93 від 21.12.2006 року свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/575 від 21.12.2006 року було видано гр. Логойда І.В…»

До своєї заяви Віктор Бедь додав копії відповідних документів, які, я думаю, зберігаються в архіві НААУ.

Це:

1. Рішення атестаційної палати №192/93 від 21.12.2006 р.
2. Рішення КДКА Закарпатської області №192/93 від 21.12.2006 р.
3. Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24.03.2011 р.
4. Дублікат свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/575 від 18.03.2013 року.

Як ми бачимо, Лідія Ізовітова ще в кінці 2013 року була ознайомлена з документами, які чітко підтверджували, що Олексій Фазекош не отримував 12 грудня 2006 року свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю. Знала і могла оперативно застосувати  статтю 32. Ч.1, п.5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який передбачає, що  «право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката України». Ці факти легко встановлювались як 2013 році так і зараз.

Маємо дві дати:

2006 рік – Олексій Фазекош ніби то отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, але не мав вищої юридичної освіти.

2009 рік – отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство», тобто вищу юридичну освіту.

На жаль, кримінальний випадок Фазекоша з підробкою документів не є унікальним

На початку розмови про «дублікатного» Фазекошу можемо сказати, що в своїх діях Олексій Андрійович не унікальний.

Кінець 90-их та початок двохтисячних років відзначились не тільки розгулом бандитизму, проституцією, астрономічними крадіжками та кримінальним привласненням цілих підприємств, ай примітивним шахрайством, підробкою та купівлею різних дипломів, свідоцтв тощо. За якихось 100 доларів можна було на ужгородському «корзові» купити «справжній» диплом про отримання вищої освіти, посвідчення водія тощо. А купити «свідоцтво адвоката» було ще простіше. Цей документ на початку 2000 року не мав ніякого захисту від підробки. В це можна переконатись по зразку свідоцтва адвоката, який використовувався до кінця 2013 року.

Навіть, квиток члена ВЛКСМ мав кращий захист від підробки. Хоч сумніваюсь, щоб комусь хотілось підробляти комсомольський білет.

За своє довге і бурхливе життя ми прийшлось зустрічатися з досить відомими людьми на Закарпатті, які теж пішли «підробною стежкою» нашого псевдоадвоката.

Один з них – це голова Страбичівської сільської ради Мукачівського району Василь Грабовницький (2002-2006 роки), який з підробленим дипломом інженера-механіка зумів не тільки стати сільським  головою, а деякий час попрацювати, навіть, митника.

Та Василь Георгійович це так, «дрібна риба». Більш «крупною рибою», «рибою» обласного масштабу  виявився Михайло Шелевер.

З офіційної біографії: «З 2000-го по 2005-й обіймав посаду начальника Тячівського райвідділу внутрішніх справ, полковник міліції. За президенства Януковича був головою Тячівської райдержадміністрації.
Депутат Закарпатської обласної ради двох скликань, а також Тячівської районної ради. Заслужений юрист України.» Солідний послужний список. І все б було нормально, якби не кримінальні діяння Шелевера та його оточення. Наприклад, на виборах  2004 року, які були найбруднішими в Україні, бандитське угруповання, очолюване рідним братом другої дружини Шелевера, напало і жорстоко відлупцювало народного депутата Юрія Оробця. Після однієї з таких розборок «виплив» і фальшивий диплом Михайла Шелевера, який ніби то в кінці 90-тих років закінчив юридичний факультет Кишинівського державного університету. Справа мало не закінчилась «посадкою» «Заслуженого юриста України».

Таких прикладів, на жаль можна навести багато. Як бачимо, наш «дуплікат» Фазекош не унікальний, скоріше типовий.

Унікальність в тому, що не маючи свідоцтва адвоката, а тільки незрозумілі «дуплікати» він зумів майже 17 років морочити голови суддям, адвокатам області і, навіть, керувати Радою адвокатів Закарпатської області більше 10 років.

«Дублікатний» Фазекош

Отже, 12 грудня 2006 року, не маючи вищої юридичної освіти Олексій Фазекош «отримав» свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, хоча, як твердить Віктор Бедь, колишній голова КДКА,: «Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/575 від 21.12.2006 року гр. Фазекош О.А. за моїм підписом у зазначений період не виписувалося і не видавалося.» Мало того, «у відповідності до рішення атестаційної палати та КДКА Закарпатської області № 192/93 від 21.12.2006 року свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/575 від 21.12.2006 року було видано гр. Логойда І.В…».

Шукаємо профайл адвокатеси Логойди Ірини Володимирівної в Єдиному реєстрі адвокатів.

 Порівнюємо з профайлом Олексія Фазекоша. Бвчимо декілька дивних моментів. 21 грудня 2006 року приймались якби два рішення: перше за номером 190/93 (О. Фазекош) і видалось свідоцтвом 21/575  та під номером 192 (І. Логойда) і видалось свідоцтво 21/574. Порушена послідовність   номерація рішень та номерів свідоцтв. Чому? Якщо Фозекош отримав свідоцтво в день прийняття рішення, то пані Логода  – тільки через тиждень.

Є над чим попрацювати кіберполіції

Напрошується висновок, що профайл Ірини Логойди поспіхом переробили, щоб втиснути в ЄРА профайл неіснуючого свідоцтва адвоката Олексія Фазекоша.

І все таки, в якому задвірку Олексій Фазекош купив свідоцтво адвоката? Тому що це «свідоцтво» в «живу» ніхто так і не бачив.

Що ж, «свідоцтво» адвоката Олексій Андрійович купив і можна спокійно ходити на судові засідання. Але в голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів (ВКДКА) Володимира Висоцького, яка тоді діяла при Кабінеті Міністрів, в 2008 році виникла ідея створити Єдиний реєстр адвокатів.

Як я вже писав, в реєстрі адвокатів, який був переданий 15 січня 2013 року, прізвища адвоката Олексія Андрійовича Фазекоша немає, але адвокатеса Логойда Ірина Володимирівна зареєстрована.

 Здавалось, що шахрайству Олексія Фазекоша приходить кінець, але тут в нашого псевдоадвоката спрацював талант афериста

І в нього виникла «геніальна ідея»: нема свідоцтва, то буде його «дублікат».

Але як отримати дублікат того документа, якого немає?

Хтось підказав (а може й сам додумався) нашому пседоадвокату «геніальний вихід»  із патової ситуації: немає оригінальний документів, то, давайте, ми організуємо крадіжку того чого нема, а потім попросимо КДКА видати дублікат того, чого нема.

10 грудня 2008 року наш аферист організовує «викрадання» зі своєї кварти сейфу, в якому ніби то знаходилось свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю 21/575 від 21 грудня 2006 року.

А вже 24 грудня 2008 року наш  Фозекош а не Фазекош пише голові Закарпатської КДКА Ользі Павліченко заяву наступного змісту:

«10 грудня 2008 року було вчинено пограбування моєї квартири за адресою: м. Мукачево, вул. Локоти 13\12. По даному факту порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 ККУ….

Вмісті з речами, що знаходились у викраденому сейфі, було моє свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката.

Враховуючи наведене ПРОШУ  видати мені дублікат свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю  та адвокатське посвідчення взамін викрадених.

ДОДАТОК. Нотаріально завірена копія свідоцтва  про право на зайняття адвокатською діяльністю.

24.12.2008 року. Підпис»

Прошу звернути на два моменти:

1. 2008 рік. Олексій Фазекош, а не Фозекош, ще не мав вищої юридичної освіти, про що я вже писав, але він вже пише про викрадання свідоцтва адвоката, який він ніяк не міг отримати згідно ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» в 2006 році, тому що вищу юридичну освіту Фазекош, а не Фозекош, отримав тільки в 2009 році.

Цікава ситуація. «Свідоцтво» адвоката було ніби то виписано на Фозекоша, і заяву пише теж  Фозекош, то яке відношення до даного документа має Фазекош?.

2. Яка була необхідність в нотаріально завіреній копії свідоцтва адвоката, якщо був в наявності оригінальний документ? Мабуть наш аферист знав, що його “обкрадуть” і на всякий випадок завівся копією? Чи тому, що за копією документа важко встановити факт підробки документу або встановити його фальшивість?

 І ось, з завидною оперативністю,  на світ Божий 24.12.2008 року за підписом  голови Закарпатської КДКА  Олени Василівної Павліченко появляється «дублікат» №1, який виданий Фозекошу, а не Фазекошу,  Олексію Андрійовичу.

 Але не довго радів наш псевдоадвокат Фозекош чи Фазекош.

16.11.2009 року КДКА Закарпатської області (голова О. Павліченко) анульовує дублікат свідоцтва 21\575 від 24.12.2008, які виготовлені з порушенням ст. 2 Закону України «Про адвокатуру».

Аналогічне рішення приймає ВККА 15 січня 2010 року (№V/16-308). Приведемо деякі виписки з цього рішення:

«До Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури надійшло звернення Голови Закарпатської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Павліченко О.В., в якому вона повідомляє, що на підставі письмового звернення громадянина Фозекоша О.А та доданих ним документів, зокрема копії постанови про порушення кримінальної справи по факту крадіжки виданого на його ім’я відповідно до рішення цієї Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.12.2006 року свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю №21/575, та нотаріально завіреної фотокопії зазначеного свідоцтва, – 24.12.2008 року Закарпатською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Фозекошу О.А. видано дублікат свідоцтва. Але потім з’ясовано, що Фозекош О.А. за обліками АДБ ГУМВС України в Закарпатській області не значиться і не значився, натомість значиться Фазекош О.А. з тією ж датою народження та реєстрацією місця проживання. Крім того, Фозекош О.А. згідно довідки по обліку ОСК-Ф1 був засуджений у 1999 році Мукачівським міським судом за ст. 167 ч.2 КК України. Також встановлено, що ні Фозекош О.А., ні Фазекош О.А. на час отримання свідоцтва №21/575 не мав юридичної освіти, необхідного трудового стажу, тож не мав законних підстав для отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

З огляду на зазначене, Голова Закарпатської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Павліченко О.В. не виключає, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/575, видане 21.12.2006 року (нотаріально засвідчена фотокопія) є підроблене та просить Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури скасувати рішення Закарпатської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.12.2006 року в частині видачі 21.12.2006 року свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/575 Фозекошу Олексію Андрійовичу…

ВККА вирішила:

«…Встановити, що громадянин України  Фазекош Олексій Андрійович, 15 грудня 1967 року народження, уродженець м. Мукачево Закарпатської області, який мешкає за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Локоти, буд. 13, кв.12, – який за даними Закарпатської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Єдиного реєстру адвокатів України значиться, як Фозекош Олексій Андрійович, не є особою, яка відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру» має право на заняття адвокатською діяльністю, оскільки у встановленому Законом порядку та Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Фазекош О.А. не складав кваліфікаційні іспити та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю не отримував.

Внести до Єдиного реестру адвокатів України зміни, виключивши з нього відомості відносно Фозекоша Олексія Андрійовича».

Тепер читач, думаю, зрозумів, чому Фозекоша чи Фазекоша Олексія Андрійовича не було Єдиному реєстрі адвокатів, який з підпорядкування Кабінету Міністрів України 15 січня 2013 року був переданий в НААУ.

Але,  якщо в кінці 2010 року Фозекоша чи Фазекоша О.А.  було виключено з єдиного реєстру адвокатів, то як він, не будучи адвокатом,  6 жовтня 2012 року на Установчій конференції  адвокатів Закарпаття був обраний Головою ради адвокатів Закарпатської області?

Про це ми розкажемо в наступній нашій публікації. І знову тут не обійшлося без «ангела хранителя» нашого афериста – Лідії Павлівної Ізовітової.

Далі буде…